Ухвала КАС ВС № 420/21997/25

ф УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №420/21997/25 адміністративне провадження № К/990/19148/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №420/21997/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строкової військової служби в якості солдата з 20 травня 1975 року по 06 серпня 1976 року (1 рік 2 місяці 18 днів); строкової військової служби в якості курсанта у Військовому інституті на військово-юридичній спеціальності з 06 серпня 1976 року по 26 червня 1980 року (3 роки 10 місяців 20 днів); дійсної військової служби на посаді старшого секретаря 58 військового трибуналу групи радянських військ в Германії з 23 липня 1980 року по 22 жовтня 1981 року (1 рік 2 місяці 30 днів); - зобов`язати ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строкової військової служби в якості солдата з 20 травня 1975 року по 06 серпня 1976 року (1 рік 2 місяці 18 днів); строкової військової служби в якості курсанта у Військовому інституті на військово-юридичній спеціальності з 06 серпня 1976 року по 26 червня 1980 року (3 роки 10 місяців 20 днів); дійсної військової служби на посаді старшого секретаря 58 військового трибуналу групи радянських військ в Германії з 23 липня 1980 року по 22 жовтня 1981 року (1 рік 2 місяці 30 днів); - зобов`язати ГУПФ України в Одеській області провести перерахунок та виплату з врахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначивши його в розмірі 92 відсотків суддівської винагороди, виходячи із стажу судді 41 повних років. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026, позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової військової служби у Радянській Армії в якості солдата з 20 травня 1975 року по 06 серпня 1976 року, навчання у Військовому інституті на військово-юридичній спеціальності (половина строку) у період з 06 серпня 1976 року по 26 червня 1980 року, період з 23 липня 1980 року по 02 серпня 1990 року - робота у військовому трибуналі, у т.ч. з 23 липня 1980 року по 22 жовтня 1981 року - військова служба офіцером на посаді старшого секретаря 58 військового трибуналу групи радянських військ в Германії, під час здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06 листопада 2024 №06-29/48/2024 станом на 01 січня 2021 року, починаючи з 01 січня 2021 року, №06-29/49/2024 станом на 01 січня 2022 року, починаючи з 01 січня 2022 року, №06-29/49/2024 станом на 01 січня 2023 року, починаючи з 01 січня 2023 року, №06-29/50/2024 станом на 01 січня 2024 року, починаючи з 01 січня 2024 року. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової військової служби у Радянській Армії в якості солдата з 20 травня 1975 року по 06 серпня 1976 року, навчання у Військовому інституті на військово-юридичній спеціальності (половина строку) у період з 06 серпня 1976 року по 26 червня 1980 року, період з 23 липня 1980 року по 02 серпня 1990 року - робота у військовому трибуналі, у т.ч. з 23 липня 1980 року по 22 жовтня 1981 року - військова служба офіцером на посаді старшого секретаря 58 військового трибуналу групи радянських військ в Германії, під час здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06 листопада 2024 №06-29/48/2024 станом на 01 січня 2021 року, починаючи з 01 січня 2021 року, №06-29/49/2024 станом на 01 січня 2022 року, починаючи з 01 січня 2022 року, №06-29/49/2024 станом на 01 січня 2023 року, починаючи з 01 січня 2023 року, №06-29/50/2024 станом на 01 січня 2024 року, починаючи з 01 січня 2024 року. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді при проведенні його перерахунку, починаючи з 01 січня 2021 року. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 92% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01 січня 2021 року та з урахуванням фактично виплачених сум. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 28.04.2026. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Оскаржуючи судові рішенні, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на те, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції має для нього виняткове значення, а також стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес. Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет і категорію спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовчу практику, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значну кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, не дають підстави вважати, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у правовідносинах. Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить. Посилання скаржника на «значний суспільний інтерес» має також загальний, формальний характер та не містить належного обґрунтування наявності заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї касаційної скарги судом касаційної інстанції Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення та постанова суду апеляційної інстанції можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №420/21997/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіН.В. Шевцова С.Г. Стеценко Н.В. Коваленко