Постанова 4824 № 363/3659/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №363/3659/25 Головуючий у І інстанції - Дьоміна О.П. апеляційне провадження №22-ц/824/5750/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивувало тим, що28.08.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №861411864 на суму 7500 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора В6WХ64А7. Перед укладенням договору, відповідачка з метою отримання кредиту, самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua; зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилась та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору. Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Далі, відповідач отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Саме відповідач ініціювала укладення договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений. У договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору в тому числі і щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 7500 грн. 28.08.2020 року на банківську карту за №5375-41XX-XXXX-9642 відповідача, яку вона вказала у Заявці при укладенні договору. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти відповідачу виконало у повному обсязі. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу за №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу були укладені додаткові угоди, в тому числі і щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги за №136 від 01.06.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу за №05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги за №11 від 31.08.2023 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором, у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу за №29/05/25-Е, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників від 29.05.2025 року за договором факторингу, від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 35179,41 грн. Право вимоги по договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому йому на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та воно не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за договором. Станом на дату подання позовної заяви, на його рахунки не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед ним, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 35179,41 грн., яка складається з: 7453,93 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 27725,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором за №861411864 від 28.08.2020 року у розмірі 35179,41 грн., а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору, факт погодження умов нарахування відсотків, факт перерахування коштів згідно умов кредитного договору, факт укладення договорів факторингу та переходу права вимоги за реєстрами прав вимоги. Таким чином, суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Однак рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову з мотивів нібито в розрахунку заборгованості містяться відомості щодо повного погашення заборгованості відповідачем, з чим воно не погоджується. Вказувало, що нарахування процентів здійснюється на підставі положень договору, відповідач до укладення вищезазначеного договору була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами відповідач підтвердила шляхом підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказувало, що ним на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», які є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти, яким чином отримано результат, відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України. Зазначив, що вищезгадані розрахунки підпадають під ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити для первинних документів: назва документа, дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посаду та підпис особи, відповідальної за здійснення операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Зауважувало, що відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобразило балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. Звертав увагу на положення ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, що корелюється зі ст. 599 ЦК України про те, що зобов`язання діятиме, допоки не буде належним чином виконане. Вказувало, що суд першої інстанції обмежився формальною перевіркою поданих розрахунків, не перевіривши їх правильність та обґрунтованість у відповідності до первинних документів та вимог закону. Такий підхід призвів до неправильного встановлення розміру заборгованості, відтак висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є помилковими. Просило суд, скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що наказом директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за №17/09-03 від 17.09.2019 року затверджено Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. Відповідачу надано одноразовий ідентифікатор В6WХ64А7, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». 28.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із заявкою на отримання грошових коштів, в результаті чого між сторонами укладено договір за №861411864 від 28.08.2020 року, що підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п.п. 1.1.-1.5.,4.2.,4.4.-4.5. Договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 7500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору. Кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,55 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору. Строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором. З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 201,30 (двісті одна цілих три десятих) відсотків річних за дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за базовою ставкою. Застосування перерахування дисконтної процентної ставки на базову процентну ставку не є зміною істотних умов договору. Усі істотні умови договору, в тому числі розмір базової та дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору. Додатком 1 до договору за №861411864 від 28.08.2020 року є Графік платежів, яким зазначено, що термін платежу - 27.09.2020 року, сума кредиту - 7500 грн., нарахований процент - 1237 грн. 50 коп., до сплати (разом) - 8737 грн. 50 коп. 26.09.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: двадцять дев`ять; починаючи з 27.09.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,38% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 27.09.2020 року. 26.10.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 26.10.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,11% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 26.10.2020 року. 28.11.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 25.11.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 25.11.2020 року. 28.12.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 25.12.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 25.12.2020 року. 27.01.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 24.01.2021 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 24.01.2021 року. 27.01.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: три; починаючи з 23.02.2021 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 23.02.2021 року. 01.03.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 26.02.2021 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 26.02.2021 року. 28.03.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору за №861411864 від 28.08.2020 року, яким позичальнику продовжено строк, на який наданий кредит на наступну кількість днів: тридцять; починаючи з 28.03.2021 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,69% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної угоди; додаткова угода розповсюджує свою дію з 28.03.2021 року. Згідно платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за №32422а55-сd00-4f33-8b04-e0e41189cd5b від 28.08.2020 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок ОСОБА_1 за НОМЕР_1 перераховано 7500 грн., що також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Також згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 28.11.2025 року за №БТ/Е-19385 слідує, що на ім`я відповідачки було емітовано платіжну карту, на яку з 28.08.2020 року по 02.09.2020 рік було зараховано 7500 грн., що також підтверджується рухом коштів по вказаному рахунку. Позивачем додано до позову розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 28.08.2020 року по 01.06.2021 року, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за №861411864 від 28.08.2020 року становить 42740,73 грн., з яких 7500 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 35240,73 грн. - заборгованість по відсоткам. Випискою з особового рахунку за договором за №861411864 від 28.08.2020 року зазначено, що заборгованість станом на 05.06.2025 року становить 35179,41 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту- 7453,93 грн., прострочена заборгованість за процентами - 27725,48 грн. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості, оскільки із доказів, долучених позивачем до матеріалів справи фактично вбачається, що відповідачем погашено як тіло кредиту, так і відсотки, розрахунків нарахування 35179,41 грн., позивачем не надано, а відтак, належними доказами розміру заборгованості в сумі 35179,41 грн. позивачем не обґрунтовано. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Судом першої інстанції встановлено, що у вказаній справі відповідачем не спростовано факту укладення з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору кредитної лінії за №861411864 від 28.08.2020 рокута отримання коштів. Крім того, з наданих позивачем документів вбачається, що згідно платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за №32422а55-сd00-4f33-8b04-e0e41189cd5b від 28.08.2020 року, вказаним товариством на картковий рахунок відповідача за НОМЕР_1перераховано 7500 грн., що також підтверджується і довідкою зазначеного товариства. Крім того, суд першої інстанції встановив, що з доданого до позову розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідних графах зазначеного розрахунку, а саме у графі «сплачено», зазначено, що позичальником були сплачені суми 7500 грн. нарахованого тіла кредиту; 35240,73 грн. нарахованих процентів на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто заборгованість відсутня. Також суд першої інстанції встановив, що з доданого до позову розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що у відповідних графах зазначеного розрахунку, а саме у графі «сплачено», зазначено, що позичальником були сплачені суми 7453,93 грн. нарахованого тіла кредиту;27725,48грн. нарахованих відсотків на користь ТОВ «Таліон Плюс», тобто заборгованість відсутня. За даних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що з доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, а саме розрахунків заборгованості попередніх кредиторів, фактично вбачається, що відповідачем погашено як тіло кредиту, так і відсотки. За остаточною випискою директора ТОВ «ФК «Ейс», борг відповідача перед позивачем за договором за №861411864 від 28.08.2020 року, за період з 29.05.2025 року по 05.06.2025 рік становить 35179,41 грн., що фактично суперечить попереднім розрахункам, не враховує суми, зазначені в них. Розрахунків нарахування 35179,41грн. та пояснень, яка природа цих нарахувань, позивачем не надано, а відтак, належними доказами розміру заборгованості в сумі 35179,41грн. позивачем не обґрунтовано. Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме відсутність логічної та арифметичної узгодженості в розмірі заборгованості відповідача, а також враховуючи, що згідно розрахунків заборгованості попередніх кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» фактично вбачається відсутність боргових зобов`язань за кредитом в зв`язку з її погашенням позичальником, стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позову та про відмову в позові з цих підстав. Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» як недоведеного. Посилання позивача у апеляційній скарзі, що нарахування процентів здійснюється на підставі положень договору, відповідач до укладення вищезазначеного договору була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків, вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, за відсутності належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості та її розміру не є самі по собі підставою для задоволення позову та відхиляються апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги, що суд обмежився формальною перевіркою поданих розрахунків, не перевіривши їх правильність та обґрунтованість у відповідності до первинних документів та вимог закону, і оскільки відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розрахунку заборгованості зобразило балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником, відхиляються апеляційним судом, враховуючи наступне. Так, вищенаведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що як тіло кредиту, так і проценти були погашені відповідачем, враховуючи, що жодних відомостей саме про балансове списання у наданих позивачем документах наведено не було, і докази, на підставі яких суд першої інстанції встановив дані обставини, надавалися позивачем саме як розрахунки заборгованості. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» залишити без задоволення. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба