Постанова Київський апеляційний суд № 754/11659/25

справа № 754/11659/25 провадження № 22-ц/824/3911/2026 головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року позивачем подано позов, у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних кредитних зобов`язань позивач просив за договором про споживчий кредит № 5106496 (індивідуальна частина) від 22.08.2021 року стягнути з відповідача 41 765 грн - кредиту (сума 5 000 грн), процентів (сума 36 765 грн), процентів (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, сума 0,00 грн), пені/штрафу (сума 0,00 грн), комісії (сума 0,00 грн), втрати від інфляції (сума 0,00 грн), три проценти річних (сума 0,00 грн), 2422,40 грн - судового збору, 16 000 грн - правничої допомоги. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року задоволені позовні вимоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Стягнено з відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 5106496 від 22.08.2021 року на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 41 765 грн - кредиту, процентів, 2 422,40 грн - судового збору. Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Климов Костянтин Валерійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит, стягнувши заборгованість в загальному розмірі 8 750 грн, з яких 5 000 грн тіло кредиту, 3 750 грн заборгованість за процентами та 507, 49 грн судовий збір. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено правила територіальної юрисдикції (підсудності) справи, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача не за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача - АДРЕСА_1 . Вказує, що визнає свої зобов`язання за кредитним договором та те, що не виконав їх належним чином, допустив прострочення платежів і заборгованість по поверненню кредитних коштів, саме в розмірі 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 750 грн процентів. Зазначає, що право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 21 вересня 20121 року, а тому починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону. 30 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко М.М., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідно до матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, отже суд першої інстанції не порушив процесуальних прав відповідача. Зазначає, що апелянт не заперечує факт укладення договору, факт видачі кредитних коштів та порушень зобов`язань. Також, апелянт не надає суду доказів, які б підтверджували повне належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості. Звертає увагу, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій на від кредитора, ні від позичальника. Як вбачається із апеляційної скарги, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року оскаржується лише в частині стягнення з відповідача відсотків у розмірі 36 765 грн, а тому рішення в іншій частині, а саме в частині задоволених вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000 грн апеляційним судом не переглядається. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю не відповідає. Щодо доводів відповідача про порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) справи, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача не за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача - АДРЕСА_1 . Колегія суддів не може прийняти до уваги такі доводи апеляційної скарги з урахуванням наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує обставину укладення кредитного договору, де адреса позичальника указана в м. Києві. Проте до матеріалів справи не надано доказів, що позичальник повідомив кредитодавця про зміну місця реєстрації 25 липня 2024 року. Таким чином, стороною відповідача не надано доказів того, що позивач був обізнаний про нову адресу відповідача. Відтак, спір було розглянуто за правилами п. 9 ст. 28 ЦПК України, тобто за останнім відомим зареєстрованим місцем відповідача. Щодо доводів апеляційної скарги по суті спору. Так, судом встановлено, щоза договором про споживчий кредит № 5106496 (індивідуальна частина) від 22.08.2021 року (сторони ТОВ «Мілоан», відповідач) відповідачу надано 5 000 грн кредиту на 30 днів під проценти (ставки 0,01 % за кожен день користування кредитом, 5,00 % за кожен день користування кредитом) з комісією за надання кредиту 0,00 грн. За договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року (сторони ТОВ «Мілоан», ТОВ «Вердикт Капітал»), актом приймання-передавання реєстру боржників, договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (сторони ТОВ «Вердикт Капітал», позивач), акта прийому-передачі реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 5106496 (індивідуальна частина) від 22.08.2021. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою відповідач визнає факт укладення кредитного договору та тіла кредиту у розмірі 5 000 грн. В той же час, не погоджується із нарахованими відсотками у розмірі 36 765 грн, оскільки вважає, що право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 21 вересня 20121 року, а тому починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону. Визнає відсотки у розмірі 3 750 грн в межах дії строку договору. Перевіряючи такі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з урахуванням наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як видно із матеріалів справи, при укладенні договору сторонами було визначено сплату процентів за користування кредитом та їх розмір. Визначені сторонами договору умови є обов`язковим до виконання. У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач оскаржував положення договору щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом. Так, відповідно до 1.4 договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 21 вересня 2021 року. В той же час, умовами договору передбачено також пролонгацію на стандартних умовах, яка згідно п. 2.3.1.2. полягає у збільшенні строку кредиту на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій, загальний строк якої не може перевищувати 60 днів. При пролонгації на стандартних умовах проценти нараховуються уже за ставкою у 5 %/день від суми боргу. Таким чином, строк дії укладеного Договору закінчився 07 жовтня 2021 року, а тому право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами договору, сплинуло 20 листопада 2021 року. Водночас, ТОВ «Мілоан» було нараховано відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами договору, до 10 січня 2023 року, тобто понад строк дії Договору, а тому вимоги про стягнення відсотків за період після 20 листопада 2021 року є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів не може не прийняти до уваги наступне. Умовами кредитного договору передбачено право пролонгації в односторонньому порядку. Проте, апеляційний суд враховує конкретні обставини цієї справи, а саме, перебування позичальника на військовій службі під час дії військового стану, що не може бути підставою для збільшення розміру його заборгованості на підставі умов договору про автоматичну пролонгацію. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому колегія суддів вважає за належне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом, стягнувши з відповідача на користь позивача відсотки в розмірі 3 750 грн. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У суді першої інстанції заявлено позов на загальну суму 41 765 грн, із яких задоволенню підлягають 8 750 грн, що складає 20,95 % від суми позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 507,49 грн (2 422,40*20,95/100%). Та за рахунок позивача підлягає відшкодуванню відповідачеві судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (100%-20,95%=79,05%). При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, з яких 79,05% становить 2 872,36 грн (3 633,60*79,05% /100%). Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином за рахунок позивача підлягає відшкодуванню відповідачеві судовий збір у розмірі 2 364,87 грн (2 872,36 грн -507,49 грн). П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року скасувати в частині стягнення відсотків у розмірі 36 765 грн і судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за відсотками у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. В решті рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн 87 коп. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК. П. Приходько С.О. Журба