Постанова Київський апеляційний суд № 371/1335/24

Унікальний номер справи 371/1335/24 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6172/2026 Головуючий у суді першої інстанції Т.В. Геліч Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 29 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони: позивач Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» відповідач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське», подану представником Швачка Вікторією Юріївною, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 13 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Т. В. Геліч в приміщенні Миронівського районного суду Київської області, в с т а н о в и в : Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (далі за текстом КСП «Маслівське»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (далі за текстом ТОВ «Нива Миронівщини»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів оренди землі. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є правонаступником Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896) (далі за текстом ДП «СП «Маслівське»). У порядку правонаступництва до позивача перейшло право володіння та користування на праві постійного користування земельними ділянками державної власності - з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 загальною площею 133,4078 га (державний акт серії ЯЯ № 153875), та з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9355 га, (державний акт серії ЯЯ № 153882), які перебували у постійному користуванні ДП «СП «Маслівське». КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» у порядку, визначеному частиною другою статті 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», шляхом перетворення, є правонаступником зазначеного державного підприємства за всіма правами, в тому числі, передбаченими Земельним кодексом України. ДП «СП Маслівське», ідентифікаційний код 35388896, як юридична особа, не було припинене в розумінні пункту «в» частини першої статті 141 ЗК України, оскільки було реорганізоване з утворенням правонаступника КСП «Маслівське», ідентифікаційний код 35388896, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 21.12.2012 року. Таким чином, позивач зазначає, що ним, КСП «Маслівське», набуто право користування вказаними земельними ділянками з кадастровими номерами 3222984300:02:230:0001 та 3222984300:02:203:0001 та вважає себе їх титульним володільцем. Також, позивач зазначив, що є потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 12020110220000279, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження позивачу стало відомо про те, що у межах досудового розслідування було призначено та проведено земельнотехнічну експертизу, за результатами якої складено висновок судового експерта від 07.12.2020 № 226/12-2020. Згідно із даним висновком експерта на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 загальною площею 133,4078 га, яка на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою (серії ЯЯ № 153875) перебуває на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896), повністю (100%) накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:030:0015, загальною площею 4,8991 га та з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га. Також, на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9355 га, яка на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою (серії ЯЯ № 153882) перебуває на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896), повністю (100%) накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га, та з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень, вказані спірні земельні ділянки на момент подання позову належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та перебувають в оренді ТОВ «Нива Миронівщини», а саме: -власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:030:0015 загальною площею 4,8991 га є ОСОБА_1 на підставі договору міни від 12.05.2017 №1233, а орендарем є ТОВ «Нива Миронівщини» (договір оренди від 22.02.2018 № КВ-41); -власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023 загальною площею 4,4678 га є ОСОБА_1 на підставі договору міни від 27.05.2017 № 1419, а орендарем є ТОВ «Нива Миронівщини» (договір оренди від 22.02.2018 № КВ-42); -власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013 загальною площею 4,1004 га є ОСОБА_1 на підставі договору міни від 23.06.2017 № 1717, а орендарем є ТОВ «Нива Миронівщини» (договір оренди від 22.02.2018 № КВ-25); -власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020 загальною площею 4,2563 га є ОСОБА_1 на підставі договору міни від 25.05.2017 № 1396 , а орендарем є ТОВ «Нива Миронівщини» (договір оренди від 22.02.2018 № КВ-26). Позивач вважає, що спірні земельні ділянки вибули із його законного володіння з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення його законних прав та інтересів. Зокрема, під час приватизації ДП «СП Маслівське» не передбачалося припинення права користування його правонаступником, КСП «Маслівське», землями, що не підлягали роздержавленню і приватизації (пайовий фонд КСП), але входили до складу земельних угідь, користувачем яких було зазначене державне підприємство. Відповідно до державних актів на право постійного користуванняземельною ділянкоюсерії ЯЯ№ 153875 (далідержавний акт серії ЯЯ №153875)та серіїЯЯ №153882(далі-державний актсерії ЯЯ№ 153882)ДП «СП «Маслівське» надано у володіння та користування на праві постійного користуванняземельну ділянкуз кадастровимномером 3222984300:02:230:0001, загальною площею 133,4078 га та з кадастровимномером 3222984300:02:203:0001, загальною площею 238,9355 га з цільовим призначенням«для веденнясільськогосподарського виробництва». Також земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:230:0001 та 3222984300:02:203:0001 або їх частини не вилучалась із користування КСП «Маслівське». Державні акти серії ЯЯ № 153875 та серії ЯЯ № 153882 не визнавалися недійсними та не скасовувалися. Уповноважені органи не приймали рішення про припинення права постійного користування КСП «Маслівське» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:230:0001 та 3222984300:02:203:0001 або на їх частину. КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеними земельними ділянками. Оскільки ДП «СП «Маслівське» належало до державної форми власності та підлягало приватизації саме як державне сільськогосподарське підприємство, то приватизація земель, які перебували у його користуванні та їх передача працівникам цього підприємства (та прирівняним до них особам) повинна була проводитися в порядку, передбаченому статтею 25 Земельного кодексу України. Відповідно до протоколу Загальних зборів трудового колективу і ініціативної групи пенсіонерів ДП «СП «Маслівске» від 06.07.2012 з питання другого порядку денного трудовим колективом державного підприємства було прийнято рішення про звернення до Миронівської райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ДП «СП «Маслівське» в порядку ст. 25 Земельного кодексу України, орієнтовно площею 1968 га, з подальшим виготовленням державних актів на земельні ділянки, які будуть власністю членів трудового колективу і прирівняних до них осіб чисельністю 350 осіб. Доручено провідному економісту ОСОБА_2 підготувати лист з клопотанням до Миронівської райдержадміністрації» Таким чином, трудовим колективом ДП «СП «Маслівське» було прийнято рішення про приватизацію земель, які перебували у користуванні зазначеного державного підприємства у порядку, передбаченому ст. 25 Земельного кодексу України. Проте, уповноваженим органом не надавався ДП «СП «Маслівське» дозвіл на розробку проекту приватизації земель, що перебували у користуванні цього підприємства (ч. 4 ст. 118 ЗК України). Відповідно, не було складено проект приватизації земель ДП «СП «Маслівське», який би, зокрема, передбачав формування та передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 та земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001, які перебували на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське» на підставі державних актів серії ЯЯ № 153875 та серії ЯЯ № 153882. Також відсутні відомості про оскарження у порядку ч. 11 ст. 118 ЗК України членами трудового колективу бездіяльності Миронівської районної державної адміністрації або відмови у приватизації працівниками (та прирівняним до них особам) земель, що перебували у користуванні зазначеного державного підприємства. Тобто, передбачена ст. 25 ЗК Українипроцедура приватизації земель, які перебували у користуванні ДП «СП «Маслівське», була розпочата, проте не була завершена. Передача спірних земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб відбулась за відсутності затвердженого у встановленому порядку проекту приватизації земель ДП «СП «Маслівське», що є порушенням ч. 5 ст. 118 ЗК України. Також, позивач зазначив, що з 01.01.2013 на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а саме до Державного агентства земельних ресурсів України та його територіальних органів, що підтверджується і висновком науково-правової експертизи щодо дотримання земельного законодавства України при приватизації земель колишнього державного сільськогосподарського підприємства, яке реорганізоване у колективне сільськогосподарське підприємство від 26.11.2020 № 122/226-е. В архіві ГУ Держегокадастру у Київській області, так і в архіві Миронівської районної державної адміністрації Київської області відсутні Акти на право колективної власності на землю КСП «Маслівське». Позивач уважає, що зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння титульного володільця КСП «Маслівське» та були передані у приватну власність за відсутності рішення органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної форми власності, у спосіб, не передбачений законом та з порушенням порядку, встановленого для даного виду державного сільськогосподарського підприємства. Зазначені обставини призвели до порушення законних прав та інтересів позивача, як титульного володільця вказаних земельних ділянок, оскільки КСП «Маслівське» було позбавлене законного права володіння та користування вказаною земельною ділянкою у повному обсязі, розмір земельної ділянки було незаконно зменшено внаслідок формування за рахунок цієї ділянки та передачі у приватну власність спірних земельних ділянок. Також, було порушено законний інтерес КСП «Маслівське» на переоформлення в майбутньому права постійного користування спірними земельними ділянками на інший правовий титул (приватну власність, оренду) в обсязі, що існував до незаконної передачі спірних земельних ділянок у приватну власність. Укладення договорів оренди земельних ділянок, які незаконно вибули з державної власності не за рішенням уповноваженого органу виконавчої влади або не за результатами аукціону, суперечить положенням частини першої статті 116 ЗК України, а тому договори оренди спірних земельних ділянок підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 203 ЦК України. У зв`язку з наявністю порушеного права та інтересу позивача та правових підстав для відновлення становища, яке існувало до порушення, позивач просить відновити його порушене право шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь КСП «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896) земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222984300:02:030:0015 загальною площею 4,8991 га, 3222984300:02:030:0023 загальною площею 4,4678 га, 3222984300:02:003:0013 загальною площею 4,1004 га, кадастровим номером 3222984300:02:003:0020 загальною площею 4,2563 га та визнати недійсними договори оренди вказаних земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Нива Миронівщини». Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 13 листопада 2025 року відмовлено повністю у задоволенні позову КСП«Маслівське». Не погоджуючись з рішенням суду КСП «Маслівське», через представника Швачку В.Ю. подано апеляційну скаргу. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що позивачем не було надано відомостей та належних доказів про підстави вибуття спірних земельних ділянок із власності держави чи територіальної громади, та підстави набуття права приватної власності на ці спірні земельні ділянки фізичними особами, які у подальшому відчужили такі земельні ділянки ОСОБА_1 за оплатними договорами -договорами міни не відповідає дійсності. Апелянт зауважує, що в матеріалах справи містяться копії рішень Миронівської РДА Київської області, що прийняті поза межами її повноважень та на підставі яких спірні земельні ділянки незаконно вибули з державної власності. Позивачем також було надано суду правовий висновок, що підтверджує незаконність таких рішень Миронівської РДА Київської області. На переконання апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки даним доказам. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що судом першої інстанції було встановлено факт наявності у КСП «Маслівське» права постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 загальною площею 133,4078 га та з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9355 га, на які повністю накладаються спірні земельні ділянки. Уповноважені органи не приймали рішення про припинення права постійного користування КСП «Маслівське» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:230:0001 та 3222984300:02:203:0001 або на їх частини. КСП «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеними земельними ділянками. Таким чином, зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності і володіння титульного володільця КСП «Маслівське» та були передані у приватну власність за відсутності рішення органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної форми власності не у передбачений законом спосіб та з порушенням порядку, встановленого для даного виду державного сільськогосподарського підприємства. Отже, на думку апелянта, вибуття спірних земельних ділянок із законного користування КСП «Маслівське» (титульного володільця, тобто особи, якій майно було передано у володіння державою) поза його волі та без належних на те правових підстав спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача. Оскільки, спірні земельні ділянки вибули із законного користування КСП «Маслівське» (титульного володільця, тобто особи, якій майно було передано у володіння державою) поза його волі, то відповідно до ст.396 ЦК України КСП «Маслівське» наділене правом вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна. Відповідачем ОСОБА_1 через представника Гореву К.С. подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Зазначає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами не вбачається, оскільки такі доводи не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає висновок, що земельні ділянки, які перебували на праві постійного користування у державних підприємств, не входили в цілісний майновий комплекс, який був об`єктом приватизації на підставі плану приватизації працівникам єдиного майнового комплексу державного підприємства, така передача земельних ділянок у складі цілісного майнового комплексу не могла підтверджуватися і актом приймання-передачі державного майна. Органи приватизації у відповідності зі статтею 122 ЗК України не наділені повноваженнями щодо надання фізичним та юридичним особам у користування земель державної або комунальної власності. Отже, на думку відповідаіча, регіональними відділеннями ФДМУ, як органами приватизації, під час приватизації державних підприємств не могли передаватись земельні ділянки у постійне користування КСП з огляду на відсутність належних повноважень. Позивач не є Державним підприємством СП «Маслівське» державної форми власності, не підпорядковане Міністерству аграрної політики України, а є лише правонаступником активів та пасивів державного підприємства, що припинило свою діяльність у процесі приватизації та перетворення. Зауважує, що земельний кодекс України чітко декларує, що право постійного користування припиняється у випадку припинення діяльності державного, комунального підприємства (ст. 141 Земельного кодексу). В даному випадку відсутнє пряме правонаступництво КСП по праву постійного користування земельними ділянками державної форми власності. Відповідач ТОВ «Нива Миронівщини», треті особи Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівська міська рада Обухівського району Київської області правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Представники позивача КСП «Маслівське» Швачка В.Ю., Гресенко О.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з викладених у ній підстав. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції преставник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горева К.С., яка брала участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, проти доводів апеляційної скарги запечила, рішення Миронівського районного суду Київської області від 13 листопада 2025 року просила залишити без змін як законне та обгрунтоване, у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Представники відповідача ТОВ «Нива Миронівщини», третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської міської ради Обухівського району Київської області у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону. Від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської міська рада Обухівського району Київської області надійшли до суду заяви про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб. Враховуючи те, що відповідач, треті особи повідомлялись належним чином про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідача, третіх осіб. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників КСП «Маслівське» - адвоката Швачка В.Ю., Гресенко О.В. , представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горевої К.С., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанії дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що КСП «Маслівське» утворене відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 14-25-2/1 від 29.02.2012 та протоколу установчих зборів КСП«Маслівське» № 1 від 12.12.2012, шляхом перетворення ДП «СП «Маслівське», та є правонаступником зазначеного державного підприємства, в тому числі права постійного користування землею. Так, згідно із наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 14-25-2/1 від 29.02.2012 відновлено приватизацію ДП «СП «Маслівське». 03.07.2012 начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області затверджено План приватизації державного майна ДП «СП «Маслівське». 21.12.2012 затверджено приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у КСП «Маслівське», згідно із наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській областівід 21.12.2012 №25-7/1. КСП «Маслівське» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 35388896. ДП «СП «Маслівське» набуло права постійного користування земельною ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001, загальною площею 133,4078 га, підставі державного акту серії ЯЯ № 153875, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 23.06.2009, який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030994900008 та земельною ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9355 га, на підставі державного акту серії ЯЯ № 153882, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 23.12.2009, який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030994900015. Згідно з висновком експерта від 07.12.2020 № 226/12-2020 за результами земельно-технічної експертизи, прведеної у межах кримінального провадження № 1202011022000279, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваня 15.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 загальною площеню 133,4078 га накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:030:0015, загальною площею 4,8991 га. та з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га. Також, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001, загальною площею 238,9355 га накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га. та з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385972247 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0015, загальною площею 4,8991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору міни від 12.05.2017 №1233. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-41 від 22.02.2018, ОСОБА_1 передана в оренду ТОВ «Нива Миронівщини». Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385973174 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору міни від 27.05.2017 №1419. Зазначена земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-42 від 22.02.2018, відповідачем передана в оренду ТОВ «Нива Миронівщини». Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385981291 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору міни від 23.06.2017 №1717. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-25 від 22.02.2018 відповідачем передана в оренду ТОВ «Нива Миронівщини». Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385981092 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору міни від 25.05.2017 №1396. Дана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-26 від 22.02.2018, відповідачкою передана в оренду ТОВ «Нива Миронівщини». Із протоколу загальних зборів трудового колективу і ініціативної групи пенсіонерів ДП «СП «Маслівське» від 06.07.2012 вбачається, що загальними зборами прийняте рішення про визначення організаційно -правової форми новоствореного підприємства при приватизації ДП «СП «Маслівське» у виді Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маслівський»; звернутися до Миронівської райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ДП «СП «Маслівське» в порядку статті 25 ЗК України, орієнтовною площею 1968 га, з подальшим виготовленням державних актів на земельні ділянки, які будуть власністю членів трудового колективу і прирівняних до них осіб чисельністю 350 осіб. Згідно із висновоком науково - правової експертизи № 126/226-е від 26.11.2020 щодо дотримання земельного законодавства України при приватизації земель колишнього державного сільськогосподарського підприємства, яке реорганізоване у колективне сільськогосподарське підприємство розпорядження Миронівської РДА Київської області № 76 від 26.02.2013, № 331 від 11.09.2013, № 419 від 19.10.2013 були прийняті рішення з порушенням вимог статей 25, 122 та 186-1 ЗК України, за відсутності у Миронівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності. Такого висновку експерт дійшов тому, що з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від Миронівської РДА до територіального органу Держземагентства у Київській області, відповідно до Закону України №5245-УІ від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Відмовляючи у задоволенні позову суд врахував, що орган місцевого самоврядування, у розпорядженні якого знаходяться землі комунальної власності (у цій справі Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, яка залучена третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), не заявила самостійні вимоги про витребування спірних земельних ділянок у власність держави, що виключає можливість здійснення компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві від органу державної влади чи органу місцевого самоврядування на користь якого може бути витребувано таке майно. В свою чергу, добросовісність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки позивачем не спростована, тож позбавлення її права власності на таке майно буде свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на неї буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Щодо вимоги КСП «Маслівське» про визнання недійсними договорів оренди № КВ-25 від 22.02.2018, № КВ-26 від 22.02.2018, № КВ-41 від 22.02.2018, № КВ-42 від 22.02.2018 земельних ділянок із кадастровими номерами 222984300:02:003:0015, загальною площею 4,8991 га, 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га, 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га та 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га, суд вважав, що вони є похідними від первісних, а тому підстав для їх задоволення немає. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанцції та зазанчає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої цієї статті). З урахуванням викладених норм матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який вказує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14 (провадження № 14-636цс18) та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 199/8392/16-ц (провадження № 61-21521св19). У постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 279/5280/18 (провадження № 61-3534св23) Верховний Суд зазначив, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном. В постанові від 12 липня 2023 року у справі № 757/61314/18-ц (провадження № 61-17763св21) зазначено, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Як встановлено судом 07.12.2020 № 226/12-2020 за результами земельно-технічної експертизи, проведеної у межах кримінального провадження № 1202011022000279, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваня 15.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:230:0001 загальною площеню 133,4078 га накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:030:0015, загальною площею 4,8991 га. та з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га. Також, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:203:0001 загальною площею 238,9355 га накладаються інші земельні ділянки: з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га. та з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2017 році на спірні земельні ділянки зареєстровано право приватної власності за відповідачкою ОСОБА_1 . Так, за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385972247 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0015, загальною площею 4,8991 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору міни від 12.05.2017 №1233, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 36102668 від 12.07.2017. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-41 від 22.02.2018 ОСОБА_1 передана в оренду відповідачу ТОВ «Нива Миронівщини». Згідно із даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385973174 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:030:0023, загальною площею 4,4678 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору міни від 27.05.2017 №1419, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 36061189 від 10.07.2017. Зазначена земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-42 від 22.02. 2018, Кришньовою В.Д. передана в оренду відповідачу ТОВ «Нива Миронівщини». Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385981291 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0013, загальною площею 4,1004 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за відповідачем 1 ОСОБА_1 на підставі договору міни від 23.06.2017 №1717 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 36136730 від 13.07.2017. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-25 від 22.02.2018, ОСОБА_1 передана в оренду відповідачу ТОВ «Нива Миронівщини». За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385981092 від 08.07.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:003:0020, загальною площею 4,2563 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору міни від 25.05.2017 №1396 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 36116413 від 12.07.2017. Дана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки № КВ-26 від 22.02.2018, ОСОБА_1 передана в оренду відповідачу ТОВ «Нива Миронівщини». Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021розширено права органів місцевого самоврядування, районних, обласних державних адміністрацій, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення. З дня набрання чинності абзацом першим пункту 24 Перехідних положень ЗК України, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зазначених у підпунктах а-е даного пункту Перехідних положень. Також слід зауважити, що на момент отримання державного акта на право постійного користування та затвердження плану приватизації ДП «СП «Маслівське» земельні ділянки кадастровий номер 3222984300:02:230:0001 та земельна ділянка кадастровий номер 3222984300:02:203:0001 перебували у державній формі власності, а саме Миронівської міської ради. Судом встановлено, що спірні земельні ділянки знаходилися на території Маслівської сільської ради Миронівського району поза межами населеного пункту. Маслівська територіальна громада увійшла до складу Миронівської територіальної громади. Тобто, на даний час спірні земельні ділянки накладаються на землі, які належать до земель комунальної власності Миронівської територіальної громади і перебувають в розпорядженні Миронівської міської ради. Отже, слід дійти висновку, що КСП «Маслівське» фактично звернулося з позовом в інтересах вказаного органу місцевого самоврядування щодо захисту права власності останнього на вказану земельну ділянку, на яку накладаються спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222984300:02:030:0015, та 3222984300:02:030:0023. Разом з тим, Миронівська міська рада Обухівського району Київської області у даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В пунктах 7.23-7.24 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто ухвалити рішення або постановити ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Щодо існування у власника майна права витребувати його з чужого незаконного володіння, здійснюючи тлумачення статей 387, 388 ЦК України, зазначавВерховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 361/1308/19 (провадження № 61-20568св21). У згаданій постанові Верховний Суд також дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування земельної ділянки є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин враховуючи, що КСП «Маслівське» не є власником земельних ділянок 3222984300:02:230:0001 та 3222984300:02:203:0001, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову про витребування спірних земельних ділянок на користь позивача. Вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених ОСОБА_1 з ТОВ «Нива Миронівщини» є похідними від вимог про витребування спірних земельних ділянок, суд також дійшов вірного висновку, що вказані вимоги також не підлягають задоволенню. З огляду на встановлену відсутність у позивача права на таке витребування земельних ділянок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції провідмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське», подану представником Швачка Вікторією Юріївною, залишити без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 12 травня 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна