Постанова Київський апеляційний суд № 367/8884/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 367/8884/24 Головуючий у І інстанції Одарюк М.П. Провадження №22-ц/824/2955/2026 Головуючий у 2 інстанції ТаргонійД.О. ПОСТАНОВА Іменем України 29 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Борисової О.В., Голуб С.А., за участі секретаря Кононової Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2025 рокуу справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 30 січня 2014 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14. У відповідності до п. 1.1. Договору про іпотечний кредит, Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в розмірі 600000,00 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 17,8% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. 30 січня 2014 рок між ПАТ «Укргазпромбанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони був укладений Договір поруки. Пунктом 1.1. Договору поруки передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 року передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 157,8 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м. (предмет іпотеки 1); земельну ділянку, загальною площею 0,0253 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210945900:01:049:0262, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (предмет іпотеки 2). 27 березня 2014 року між Банком та Державною іпотечною установою був укладений Договір відступлення права вимоги №

92. Відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору. Станом на 21 серпня 2024 року сума заборгованості позичальника перед Державною іпотечною установою по Договору про іпотечний кредит №78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 року становить 580053,99 грн та складається з: заборгованості по основній сумі боргу 439207,79 грн (в т.ч. прострочена 175500,48 грн); заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом 140846,20грн. Станом на дату подачі позову до суду, заборгованість залишається не сплаченою. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит №78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 року в розмірі 580053,99 грн, з яких: заборгованість по основній сумі боргу 439207,79 грн (в тому числі прострочена 175500,48 грн), заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом 140846,20 грн, а також судовий збір у розмірі 8700,81 грн. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит №78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 року у сумі 580053,99 грн, з яких: заборгованості по основній сумі боргу 439 207,79 грн (в т.ч. прострочена 175 500,48 грн); заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом 140 846,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8700,81 грн. Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не врахування судом першої інстанції судової практики Верховного Суду, просить частково скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 263 707,31 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розрахунок заборгованості відповідача, який був наданий у відзиві на позов. Вважає, що наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором суперечить погодженим сторонами умовам кредитування. Так, згідно графіку погашення кредиту з 30 січня 2021 року по 21 серпня 2024 року відповідач щомісяця зобов`язаний був здійснити 44 платежі по 9 759,61 грн кожен, на загальну суму 429 422,84 грн, де основна сума (тіло) - 179 294,89 грн, а відсотки за кредитом - 250 177,95 грн. У вказаний період відповідачем сплачено в погашення кредиту загалом 112 025 грн, з яких відсотки за кредитом - 100 584,24 грн, основного боргу по кредиту - 12 491,92 грн. Виходячи з погодженого графіку погашення кредиту та суми фактично сплачених відповідачем коштів в погашення кредиту за період з 30 січня 2021 року по 21 серпня 2024 року, прострочена заборгованість загалом на його думку складає 316 346,68 грн, з яких: тіло кредиту - 166 802,97 грн (179 294,89 - 12 491,92); відсотки за кредитом - 149 543,71 грн (250 127,95-100 584,24). ОСОБА_1 вказує на те, що заявлена позивачем сума до стягнення 580 053,99 грн суперечить умовам договору, а також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було досліджено розбіжності у розрахунках, наданих позивачем та відповідачем. Також, відповідач зауважує, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок, що позивачем пред`явлено вимогу про дострокове погашення кредиту. На його переконання позивачем пред`явлено вимоги щодо погашення простроченої заборгованості, яка виникла за попередній період станом на 17 травня 2024 року, а вимога про дострокове погашення кредиту не заявлялась. Вказує, що виходячи з матеріалів справи, позивачем не було заявлено про дострокове погашення кредиту, тому в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновків про вимоги у даній справі про дострокове стягнення кредиту та стягнення коштів, розмір яких перевищує фактичну суму простроченого зобов`язання та строк повернення яких не наступив. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. 27 січня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник Державної іпотечної установи - адвокат Єрохін О.П. подав відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву зазначає, що розрахунок позивача є цілком правомірним, оскільки відповідачу було надано кредит в розмірі 600 000,00 грн, з оплатою відсотків в розмірі 17,8% річних, строком повернення не пізніше 30 жовтня 2027 року. Відповідно до п. 5.2.4 Договору про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14, кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати відсотків та інших платежів у випадку прострочення сплати чергового платежу понад 3 (три) місяці. Оскільки судом першої інстанції встановлено факт системного порушення відповідачем умов договору та несплати платежів, то це дало позивачу законне право вимагати повернення всієї суми залишку кредиту, а не лише прострочених платежів. Тому сума в розмірі 439 207,79 грн - це загальний залишок тіла кредиту, що підлягає поверненню у зв`язку з настанням підстав для дострокового повернення. Той факт, що частина цієї суми є простроченою згідно графіку, а інша частина стала такою, що підлягає сплаті у зв`язку з вимогою кредитора внаслідок порушення умов договору, не робить розрахунок помилковим. Представник Державної іпотечної установи - адвокат Єрохін О.П. звертає увагу на те, що наданий відповідачем розрахунок було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки останній не звертався до позивача з вимогою про перерахунок, тому його розрахунок базується на припущенні про відсутність права у позивача на стягнення всього тіла кредиту. Крім того, апелянтом було зазначено, що позивачем не було дотримано процедури вимоги про дострокове повернення кредиту, однак судом було встановлено, що 21 травня 2024 року державна іпотечна установа направила відповідачу вимогу №1535/15/36 про сплату заборгованості. Дана вимога надавала термін для добровільного виконання зобов`язань. Також представник позивача не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі позову. Позивач просив стягнути 580 053,99 грн, саме цю суму і було стягнуто судом. Враховуючи вищевикладене, представник Державної іпотечної установи - адвокат Єрохін О.П. вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що спрямовані на затягування процесу та ухилення від виконання прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її, в свою чергу представник Державної іпотечної установи - Гоцюк Н.О. висловила свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, 31 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 (а.с.6-12). У відповідності до п. 1.1. Договору про іпотечний кредит, кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 600 000,00 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 17,8% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Пунктом 1.2. Договору про іпотечний кредит передбачено, що кредит надається строком погашення не пізніше «30» жовтня 2027 року на придбання квартири. В пункті 2.4 Договору про іпотечний кредит зазначено, що Позичальник зобов`язується щомісячно до «30» числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 9 759,61 гривень відповідно до Графіку погашення Кредиту шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань № 2909240, відкритий у кредитора. Відповідно до п. 2.5. Договору про іпотечний кредит нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється кредитором щомісяця, не пізніше дня сплати ануїтетного платежу, зазначеного в п. 2.4. цього договору, за фактичний час користування кредитом, включаючи день видачі коштів через касу/зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у кредитора, та включаючи день повернення кредиту. Відсотки розраховуються на фактичну суму неповернутого кредиту, за методом « ануїтет 30/360», згідно якого для розрахунку днів використання умовна кількість днів у місяці - 30, у році -360. При повному поверненні кредиту нараховані відсотки сплачуються одночасно з поверненням кредиту. Згідно п. 2.6. Договору про іпотечний кредит при надходженні від Позичальника коштів у рахунок погашення Кредиту та відсотків за користування ним виконання зобов`язань здійснюється у певній черговості: відшкодування витрат кредитора на звернення до суду у зв`язку з простроченням позичальником виконання зобов`язання за цим договором; сплата пені на прострочені нараховані відсотки за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплати пені на прострочені платежі по кредиту (якщо прострочення буде мати місце); сплата прострочених нарахованих відсотків за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплата нарахованих строкових відсотків за користування кредитом; сплата простроченої заборгованості за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплата строкової заборгованості за кредитом; дострокове повернення кредиту. Пунктом 2.7 Договору про іпотечний кредит передбачено, що у разі несплати позичальником чергового платежу у строки та в сумі, які визначені цим договором, сума такого платежу вважається простроченою заборгованістю. Пунктом 5.1.3. Договору про іпотечний кредит встановлено, у разі відступлення права вимоги за цим Договором Державній іпотечній установі або іншим особам, у п`ятиденний термін направити позичальнику письмове повідомлення про це. Відповідно до пункту 5.2.1. Договору про іпотечний кредит, Кредитор має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому Договору. Згідно п. 5.2.3 Договору про іпотечний кредит кредитор має право передавати інформацію щодо кредитної справи Позичальника Державній іпотечній установі або іншим особам. Пунктом 5.2.4. Договору про іпотечний кредит кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором або за Іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, серед іншого, у випадку: прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та відсотків за користування Кредитом понад 3 (трьох) місяців; використання Кредиту не за цільовим призначенням. Відповідно до пункту 6.1 договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим договором. Згідно до п. 6.2 договору про іпотечний кредит, за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, відповідач зобов`язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення. На підтвердження фактично отриманих коштів надано копію заяви ОСОБА_1 на ім`я голови правління ПАТ «Укргазпромбанк», відповідно до якої ОСОБА_1 просить видати йому кредитні кошти відповідно до Договору про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 від 30.01.2014 року у сумі 600 000,00 грн шляхом видачі на поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с.21) та копією платіжної інструкції № 4874 від 30 січня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 600 000,00 грн за договором купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 (а.с.22). У відповідності до п. 3 Договір про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 від 31 січня 2014 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 31 січня 2014 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №

170. Пунктом 1.1. Договору поруки передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 року передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 157,8 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м. (предмет іпотеки 1); земельну ділянку, загальною площею 0,0253 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210945900:01:049:0262, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (предмет іпотеки 2). Відповідно п. 1.4 договору поруки поручитель повідомлений та згоден з тим, що права вимоги за договором про іпотечний кредит та всіма додатковими угодами до нього можуть бути переуступлені на користь Державної іпотечної установи 27 березня 2014 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та Державною іпотечною установою був укладений Договір відступлення права вимоги №92, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за №940. (а.с.36-39) Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення банк передає, а Установа приймає всі права вимоги за: - Договором про іпотечний кредит № 78-Ф-К-ДІУ/14 від 31 січня 2014 р. укладений між Банком та ОСОБА_1 ; - Іпотечним договором від 30 січня 2014 р. укладеним між Банком та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №170. Згідно з пунктом 2.1. Договору відступлення пункт 1.1. цього Договору набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення. Листом від 05 травня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Укргазпромбанк» повідомлено відповідача про заміну кредитора та надано нові реквізити для погашення кредитної заборгованості. Листом від 21 травня 2024 року № 1535/15/36 Державна іпотечна установа направила відповідачу вимогу про плату заборгованості за кредитним договором в термін 60 днів з дати направлення цієї вимоги ( а.с.45-46). Станом на 21 серпня 2024 року сума заборгованості позичальника перед Державною іпотечною установою по Договору про іпотечний кредит №78-Ф-К-ДІУ/14 від 30 січня 2014 р. відповідно до розрахунку заборгованості становить 580 053,99 грн та складається з: заборгованості по основній сумі боргу 439 207,79 грн (в т.ч. прострочена 175 500,48 грн); заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом 140 846,20 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, заперечуючи проти розміру заборгованості за кредитним договором, заявленого позивачем, відповідач не надав доказів звернення до позивача чи до первісного кредитору з вимогою про перерахунок заборгованості, до експертної установи не звертався, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості не подавав. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не заперечує несвоєчасну сплату поточних платежів за кредитом, а тому вимога позивача про дострокове погашення суми кредиту є обґрунтованою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 1 та 2 ст. 14 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. ПАТ «Укргазпромбанк» свої зобов`язання за Іпотечним договором перед позичальником виконав в повному обсязі, надавши останньому кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором, дані обставини встановленні судом першої інстанції та не заперечуються стороною відповідача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530, 631 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України). У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, надані учасниками справи в їх у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 580053,99 грн. Заперечуючи проти розміру заборгованості за кредитним договором, заявленого позивачем, відповідач не надав доказів звернення до позивача чи до первісного кредитору з вимогою про перерахунок заборгованості. До експертної установи не зверталась, клопотань про проведення експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості не подавав. Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що в силу ст. ст. 76-81 ЦПК України відповідач не довів належними доказами обставини на які він посилався, як на підставу для спростування позивних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто суму основного боргу, оскільки стягенню підлягає лише прострочена його частина за період з 30 січня 2021 року по 21 серпня 2024 року апеляційний суд відхиляє, так як відповідно до п. 5.2.4. Договору про іпотечний кредит кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми Кредиту в частині або в цілому. Апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди відповідача з рішенням суду в частині визначення розміру заборгованості. Нових доказів сторона відповідача, які могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано. Щодо посилань в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного суду у справі №638/13683/15 від 26 травня 2020 року, апеляційний суд вважає, що правові висновки, викладені у даній постанові, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки відповідач у даній справі не погоджується лише розміром стягнутої суми заборгованості, а не в цілому з позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги про те що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 580 053,99 грн, що й зробив суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 263-265 ЦПК України. Жодних доказів на спростування вказаних розмірів заборгованості, як і доказів сплати боргів за кредитним договором, відповідачем до судуапеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Ст. 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2025 року- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 11 травня 2026 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді : О.В. Борисова С.А. Голуб