Постанова Харківський апеляційний суд № 638/5051/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2026 року м. Харків справа № 638/5051/25 провадження № 22-ц/818/2076/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю. за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року, постановлене суддею Малаховою О.В.,- ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Спеціалізоване комунальне підприємство «Харківзеленбуд» Харківської міської ради (СКП «Харківзеленбуд» ХМР) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути грошові кошти в сумі 183873,84 грн, які є завданими підприємству збитками. В якості правових підстав звернення Позивач, зокрема, зазначає норми статей 130, 134, 135-1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) та статей 15, 16, 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає про помилковість висновків суду про недоведення позивачем належними доказами того, що безпосередньо до трудових обов`язків відповідача відносилося нарахування та виплата щомісячної поточної премії ОСОБА_2 за грудень 2023 року та ОСОБА_3 протягом 2022 року, а також того, що нарахування та виплата вказаних премій проводилася саме бухгалтером ОСОБА_1 . Стверджує, що позивачем детально наведено у позові обставини з посиланням на відповідні норми законодавства, за яких відповідач повинна відшкодувати завдані нею позивачу збитки, надано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Наголошує, що з урахуванням положень ст. 134 КЗпП (на відповідача покладена повна матеріальна відповідальність), відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки в сумі 183873,84 грн. у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення фактично не з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, зокрема які наводились позивачем на обґрунтування своєї позиції з посиланням на обставини, викладені в Акті ревізії. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а отже оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню. ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що Акт ревізії, на який посилається позивач в обгрунтування позовних вимог не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків. Позивачем не доведено, що до трудових обов`язків ОСОБА_1 відносились нарахування та виплата щомісячної поточної премії ОСОБА_2 за грудень 2023 року, а також квартальної премії директору ОСОБА_3 протягом 2022 року. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів у встановленому законом порядку наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність складу (всіх елементів) правопорушення та підстав для стягнення з ОСОБА_1 збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі у розмірі 183873,84 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до СКП «Харківзеленбуд ХМР» на посаду бухгалтера наказом від 19.11.2019 № 231к, 20.11.2019 між СКП «Харківзеленбуд» ХМР та ОСОБА_1 підписано договір про повну матеріальну відповідальність. 08.07.2024 ОСОБА_1 звільнено зз займаної посади за угодою сторін (наказ № 314к-ЗС-0002255 від 08.07.2024). Північно-східний офіс Держаудитслужби провів ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024. За результатом проведення вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби складено Акт № 202006-04/28 від 07.10.2024 ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024. Під час вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби проведена вибіркова документальна ревізія дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті премій, а саме суцільним за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.12.2023 по 31.12.2023 та 01.04.2024 по 30.04.2024 щодо працівників з числа апарату управління; за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 щодо директора ОСОБА_3 . Ревізією з цього питання встановлені випадки неправильного визначення розміру премій при нарахуванні. Позивач, посилаючись на акт ревізії, зазначає, що в наказі по підприємству від 27.12.2023 № 102 «Про преміювання працівників» за грудень 2023 року, який підписаний директором ОСОБА_3 , майстру дільниці ОСОБА_2 премія не передбачена. Однак, колишнім бухгалтером підприємства ОСОБА_1 , якою проводилося нарахування заробітної плати працівникам підприємства з числа апарату управління, безпідставно нарахована та виплачена щомісячна поточна премія ОСОБА_2 за грудень 2023 року в сумі 9 253,30 гривень. На суму безпідставно нарахованої та виплаченої премії зайво нарахований ЄСВ у розмірі 22% в загальній сумі 2 035,73 грн, що є порушенням вимог пункту 3 Положення № 3 «Про поточне преміювання керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників підприємства». Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 11 289,03 гривень. Крім того, безпідставне нарахування та виплата премії майстру дільниці ОСОБА_2 за грудень 2023 року без наявності наказу керівника, призвело до нарахування та виплати в січні 2024 року компенсації за дні невикористаної відпустки при звільненні в завищених розмірах в сумі 3 998,28 гривень. На суму зайво нарахованої заробітної плати за дні невикористаної відпустки зайво нарахований ЄСВ у розмірі 22% в загальній сумі 879,62 гривень. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4 877,90 гривень. Згідно з актом № 202006-04/28 від 07.10.2024, ревізією встановлено, що директору ОСОБА_3 протягом 2022 року нарахована та виплачена премія за підсумками роботи за І, ІІ, ІІІ квартали 2022 року та ІV квартал 2021 року у розмірі, що перевищує максимально дозволений. Наказами Департаменту житлово-комунального господарства ХМР, підписаними заступником міського голови директором Департаменту ЖКГ ХМР Мірошником В.М. від 01.09.2022 № 349, від 27.10.2022 № 503, від 29.11.2022 № 561 та від 19.12.2022 № 591 затверджені конкретні розміри премій у процентному співвідношенні до суми, нарахованої за відповідний період заробітної плати за посадовим окладом. Загальна сума премії, що підлягала до виплати за період 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідно до вищезазначених наказів становить 295 489,11 гривень. Тоді як, в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 бухгалтером підприємства ОСОБА_1 директору ОСОБА_3 фактично нараховані та виплачені квартальні премії на загальну суму 432 953,79 гривень. Зазначене є порушенням вимог абз. 1 підпункту 3 пункту 1 Постанови № 859 та пункту 3.1.2 умов Контракту від 28.09.2020 та призвело до зайвого нарахування та виплати протягом 2022 року директору підприємства ОСОБА_3 квартальних премій на загальну суму 137 464,68 грн., на яку зайво нараховано ЄСВ у розмірі 22% на суму 30 242,23 гривень. Внаслідок вказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 167706,91 гривень. За результатами проведеної ревізії Позивач отримав вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру для Позивача, зокрема, Північно-східний офіс Держаудитслужби, вимагає: забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахування премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ майстру дільниці ОСОБА_2 на загальну суму 16 166,93 грн; забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахування премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ колишньому директору ОСОБА_3 на загальну суму 521 868,93 грн. Позивач сформував та направив вимоги №2545/0/857-24 від 19.12.2024 та №2577/0/857-24 від 20.12.2024 на ім`я Відповідачки, у яких вимагає відшкодування для підприємства завданих нею збитків у розмірі 16166,93 грн. (а.с. 126) та 167706,91 грн. (а.с. 78). Грошові кошти у добровільному порядку відповідачем повернуті не були. Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. У пункті 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави". Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, наданий позивачем акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті, підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №922/3816/19. Відтак, Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається. (Постанова ВС від 12.02.2026 у справі 915/515/24) Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Положеннями статті 134 КЗпП України врегульовані випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Пунктом 3 та 4 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.11.2019 (а.с. 123) визначено що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається відповідно до чинного законодавства. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини. За даними наказів Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 31.03.2022 № 38-к «Про преміювання директора СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за IV квартал 2021 року»; від 29.04.2022 № 58-к «Про преміювання директора СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за IV квартал 2021 року»; від 24.05.2022 № 81-к «Про преміювання директора СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за I квартал 2022 року»; від 22.06.2022 № 188 «Про преміювання директора СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за I квартал 2022 року»; від 25.08.2022 № 311 «Про преміювання директора СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за IІ квартал 2022 року». З копій наказів про преміювання директора ОСОБА_3 від 31.03.2022 №38-К, від 29.04.2022 №58-К, від 24.05.2022 №81-К, від 22.06.2022 №188, від 25.08.2022 №311, від 01.09.2022 №349, від 27.10.2022 №503, від 29.11.2022 №561, від 19.12.2022 №591 рішення про преміювання директора та розмір премії приймалося заступником міського голови директором Департаменту житлово-комунального господарства ОСОБА_4 , контроль за виконанням наказів покладався на заступника директора департаменту ОСОБА_5 та начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності. Матеріали справи не містять відомостей про те, що безпосередньо до трудових обов`язків ОСОБА_1 відносилося нарахування та виплата щомісячної поточної премії ОСОБА_2 за грудень 2023 року та ОСОБА_3 протягом 2022 року, а також того, що нарахування та виплата вказаних премій проводилося саме бухгалтером ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Позивачем не доведений розмір збитку, який він вважає завданим, оскільки у вимозі №2577/0/857-24 від 20.12.2024 вимагає відшкодування підприємству збитків у розмірі 167706,91 грн, в той час як у позові просить стягнути 183873,84 грн завданих збитків, а вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахування премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ майстру дільниці ОСОБА_2 на загальну суму 16166,93 грн і встановлено забезпечити відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зайвого нарахування премії та компенсації за дні невикористаної відпустки і ЄСВ колишньому директору ОСОБА_3 на загальну суму 521868,93 грн. За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (на неврахування яких посилається скаржник), принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Встановлення елементів складу цивільного (господарського) правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення відповідачем відсутності його вини за наявності шкоди (збитків). Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Самі лише посилання апелянта на викладені в Акті ревізії №202006-04/28 від 07.10.2024 випадки неправильного визначення розміру премій при нарахуванні не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за заподіяні підприємству збитки. За таких обставин висновки суду про те, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, відповідають доказам у матеріалах справи та вимогам закону. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрнутованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, п.1 ч.1 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: О.Ю. Тичкова Ю.М. Мальований