LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/17152/25

від 11.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17152/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В., суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/17152/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просила суд: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 року № 262540019345; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 23.05.2025, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії всі періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.04.1984. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу при вирішенні питання призначення пенсії зазначені у трудовій книжці періоди трудової діяльності з тих підстав, що дошлюбне прізвище на титульній сторінці не відповідає тому, що зазначено у свідоцтві про шлюб. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта повторюють зміст рішення відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує. 23.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначені пенсії. Вік заявника на момент звернення за призначенням пенсії - 59 років 11 місяців 29 днів. Страховий стаж особи становить 17 років 05 місяців 17 днів. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 32 роки. За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії до страхового стажу не зараховано зазначені у трудовій книжці періоди роботи, оскільки дошлюбне прізвище на титульній сторінці ОСОБА_2 не відповідає тому, що зазначено у свідоцтві про шлюб - ОСОБА_3 . Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначені пенсії протиправним, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637). Згідно з пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи. Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, у тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача у тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням. При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а. Колегія суддів звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати правильність її заповнення роботодавцем щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу при призначенні позивачу пенсії. Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 60-річного віку. Як правильно зазначив суд першої інстанції, записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Крім того, докази визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Також, згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , позивачем було змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 актуальне (на момент звернення до пенсійних органів) прізвище позивача було ОСОБА_4 . Отже, трудова серії НОМЕР_1 належить позивачці ОСОБА_1 , і відповідно, вказані у такій трудовій книжці періоди роботи повинні бути зараховані до її страхового стажу. В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за приписами частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, скаржник, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємства, в якому працювала ОСОБА_1 , із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було. Таким чином, при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.05.2025 відповідачем не вчинено дій, спрямованих на перевірку наданих документів, в оскаржуваному рішенні відсутні законні обґрунтування причин не зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи. З огляду на викладене, доводи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 року № 262540019345 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправними та такими, що не відповідають критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, внаслідок чого підлягає скасуванню. З урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з метою відновлення законних прав та інтересів позивача, зобов`язав пенсійний орган зарахувати до страхового стажу останньої всі періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.04.1984 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.05.2025. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову. Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/17152/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Кальник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»