Постанова 4851 № 480/79/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 480/79/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Воловик С.В.) від 12.01.2026 по справі № 480/79/25 за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області від 22.08.2024 про відмову у погодженні зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 щодо погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами за відсутності погодження такого акту з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок; зобов`язати Охтирську міську раду Охтирського району Сумської області погодити ОСОБА_1 встановлені зовнішні межі земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами в частині спільної сумісної межі між земельними ділянками по довжині паркану за адресою по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , за відсутності погодження такого акту з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок в особі неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьків неповнолітньої (неповнолітнього власника) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та без їх особистої участі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.11.2023 року позивачка набула право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під зазначеним будинковолодінням спадкодавцем не приватизувалася, у зв`язку з чим не увійшла до складу спадщини, що зумовило необхідність реалізації позивачкою права на її приватизацію. Під час погодження меж виникла неможливість узгодження частини суміжної межі з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:10:005:0018, співвласником 1/2 якої є неповнолітня ОСОБА_5 . Інші суміжні землекористувачі акт погодження меж підписали, спору з їх боку не існує. Неузгодженою залишилася частина межі загальною довжиною 16,25 м у зв`язку з відсутністю неповнолітньої співвласниці та її законних представників. 14.05.2024 року позивачка звернулася до Охтирської міської ради із заявою про погодження зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до статті 159 Земельного кодексу України. Лише 22.08.2024 року узгоджувальною комісією було прийнято рішення про відмову у погодженні меж земельної ділянки. Вважає, що протокольне рішення узгоджувальної комісії від 22.08.2024 року прийняте з порушенням вимог земельного законодавства та процедури розгляду земельних спорів, у зв`язку з чим є незаконним та протиправним і підлягає скасуванню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 480/79/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області від 22.08.2024 про відмову у погодженні зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Охтирську міську раду Охтирського району Сумської області (42703, Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, 24, код ЄДРПОУ 36467402) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.05.2024 року щодо погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 . У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області (42703, Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, 24, код ЄДРПОУ 36467402) суму сплаченого судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні частини 3 статті 152 та статті 158 Земельного кодексу України в сфері приватизації земельної ділянки, оскільки не створює для сторін жодних правових наслідків з виникненням прав та обов`язків. Таке рішення комісії є лише підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення, яке у разі виникнення спору, зокрема оскарження рішення, буде надано як доказ, який повинен оцінюватися судом відповідно до вимог статей 210-211, 217 КАС України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2024 року позивачка звернулася до Охтирської міської ради із заявою про погодження зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 щодо погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами за відсутності погодження такого акту з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок. Відповідно до протоколу, узгоджувальною комісією з питань вирішення земельних спорів Охтирської міської ради від 25.06.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.05.2024 перенесено на наступне засідання узгоджувальної комісії, у зв`язку з відсутністю однієї зі сторін під час першого розгляду спору та відсутністю її офіційної згоди на розгляд питання без участі цієї особи. 22.08.2024 рішенням узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.05.2024 відмовлено у погодженні зовнішніх меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з не явкою заявниці на засідання комісії та не надання нею пояснень щодо ситуації, яка склалась при погодженні меж її земельної ділянки з боку суміжника, комісія позбавлена можливості розглянути межовий спір, який виник між суміжними землекористувачами по суті, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення комісії про погодження меж земельної ділянки, а у разі не згоди з рішенням комісії, згідно ст. 158 Земельного кодексу України, спір може бути вирішено в судовому порядку. Не погоджуючись з такими діями відповідача та з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що склад узгоджувальної комісії зазначений в протоколі засідання узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів від 22.08.2024 не відповідає затвердженому складу узгоджувальної комісії за рішенням № 67-МР від 22.12.2020, тому, суд з огляду на відсутність легітимного складу узгоджувальної комісії з питань розгляду земельних спорів, приходить до висновку, про те, що процедура розгляду земельного спору за заявою ОСОБА_1 проведена з порушенням діючого законодавства України, у складі комісії, яка не мала повноважень здійснювати розгляд земельного спору. Також суд зазначив, що відсутність усних пояснень заявника під час розгляду питання не може бути самостійною та законною підставою для відмови в узгодженні меж земельної ділянки, оскільки рішення уповноваженого органу має прийматися з урахуванням усіх поданих письмових документів та матеріалів справи. Неприйняття або ігнорування таких документів свідчить про неповний та необ`єктивний розгляд питання, що є підставою для визнання відповідного рішення протиправним. Крім того, суд вказав, що відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду її заяви щодо погодження меж земельної ділянки. Неналежне та несвоєчасне повідомлення позбавило позивача можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема право бути присутньою під час розгляду відповідного питання. Відмовлячи в задоволенні позову в іншій частині, суд виходив з того, що вимога про зобов`язання Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області погодити ОСОБА_1 встановлені зовнішні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Акта погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами в частині спільної сумісної межі між земельними ділянками по довжині паркану за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , за відсутності погодження зазначеного Акта з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок, а саме з неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законних представників - Кліща Романа Миколайовича та ОСОБА_4 , а також без їх особистої участі, на цій стадії задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки узгоджувальною комісією з питань вирішення земельних спорів заява позивачки від 14.05.2025 по суті не розглядалася. В свою чергу, вирішуючи спірні правовідносини суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 14.05.2024 щодо погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Ужитий у цій процесуальній норм термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. За правилами абзацу першого статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України). Аналіз змісту вказаних статей дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Згідно з наведеними процесуальними нормами до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, і вирішення земельних спорів. Частинами першою, третьою, п`ятою статті 158 Земельного України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку. Відповідно до статті 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття. Згідно зі статтею 160 Земельного кодексу України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його. За змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Відповідно до п. 2.1 Положення про узгоджувальну комісію з питань вирішення земельних спорів, яке затверджене рішення Охтирської міської ради № 836-МР від 22.08.2017 року, узгоджувальна комісія відповідно до Земельного Кодексу України та межах своєї компетенції розглядає земельні спори на території міста Охтирки щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні фізичних та юридичних осіб, та додержання правил добросусідства. Згідно з п. п. 2.2, 2.3 цього Положення, Основними функціями узгоджувальної комісії є розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з таких питань земельних спорів: Суміжного землекористування. Дотримання правил добросусідства. Спірних питань організації під`їздів та проходів до ділянок. Основним завданням узгоджувальної комісії є врегулювання земельного спору між суміжними землекористувачами. З огляду на викладене, узгоджувальна комісія з питань вирішення земельних спорів Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області діє від імені цього органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим прийняті нею рішення по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування. В свою чергу, суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. В межах спірних правовідносин, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області від 22.08.2024 про відмову у погодженні зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 щодо погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами за відсутності погодження такого акту з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок та зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, підставою звернення до суду із такими вимогами слугувало те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.11.2023 року позивачка набула право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під зазначеним будинковолодінням спадкодавцем не приватизувалася, у зв`язку з чим не увійшла до складу спадщини, що зумовило необхідність реалізації позивачкою права на її приватизацію. Під час погодження меж виникла неможливість узгодження частини суміжної межі з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:10:005:0018, співвласником 1/2 якої є неповнолітня ОСОБА_5 . Інші суміжні землекористувачі акт погодження меж підписали, спору з їх боку не існує. Неузгодженою залишилася частина межі загальною довжиною 16,25 м у зв`язку з відсутністю неповнолітньої співвласниці та її законних представників. 14.05.2024 року позивачка звернулася до Охтирської міської ради із заявою про погодження зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до статті 159 Земельного кодексу України. За таких обставин колегія суддів вважає, що звернення позивача пов`язане із захистом права на земельну ділянку та стосується перевірки законності розпорядчих дій Комісії як органу міської ради, що пов`язані з подальшим володінням, користуванням (шляхом приватизації) ОСОБА_1 земельною ділянкою, тобто суміжного землекористування, а тому розгляд даної справи має здійснюватися в порядку цивільного процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі 583/2715/16-ц (провадження 14-174цс18). Крім того, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), зазначено, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлений позивачем спір не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). При цьому, колегія суддів зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не являється обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Одночасно, відповідно до статей 239, 319 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачу роз`яснюється, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 480/79/25 скасувати. Провадження в адміністративній справі № 480/79/25 у справі за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що ці позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко