Постанова 4851 № 440/4367/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 р.Справа № 440/4367/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 р. (ухвалене суддею Костенко Г.В., повний текст якого складено 19.02.2026 р.) по справі № 440/4367/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в подальшому ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001242405 від 07.01.2025 р., згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 257677,55 грн.; визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001212405 від 07.01.2025 р., згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 21473,13 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення № 00001252405 від 07.01.2025 р., згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок - у розмірі 28369,01 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001202405 від 07.01.2025 р., згідно якого застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23100 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2023 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2023 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2023 р. За результатами вищевказаної перевірки складено акт № 16751/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 від 09.12.2024 р., висновками якого встановлені наступні порушення ФОП ОСОБА_1 : пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказу Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 р. за № 1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення», ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік перекручених даних, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954361,26 грн., а саме за 2022 рік у сумі 954361,26 грн.; п. 177.2 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 171785,03 грн. у т.ч. за 2022 рік у сумі 171785,03 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 141845,03 грн., а саме за 2022 рік у сумі 141845,03 грн.; п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4, п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору у сумі 14315,42 грн. у тому числі за 2022 рік у сумі 14315,42 грн.; пп. 226.7 ст. 226 Податкового кодексу України, пп. 226.3, 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України та абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 00001242405 від 07.01.2025 р., згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 257677,55 грн.; №00001212405 від 07.01.2025 р., згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 21473,13 грн.; № 00001202405 від 07.01.2025 р., згідно якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23100грн., та вимогу № Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн.; рішення № 00001252405 від 07.01.2025 р., згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок у розмірі 28369,01 грн; Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогою, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пп. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні податковий агент. Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Згідно з п. 177.1. ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до пунктів 177.2., 177.3. статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно з пп. 177.4.1. 177.4.4. п. 177.4. ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Відповідно до пп. 177.4.5. п. 177.1. статті 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати. Згідно з абзацами 1, 3, 4 пункту 177.10. статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно до абзацу 1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з пп. 1.1., 1.2, 1.3., 1.4., 1.5. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідно до п. 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю. Згідно з п. 187.1. ст. 185 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пп. а) п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пп. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу. Пунктом 189.9. статті 189 ПК України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Відповідно до пп. 201.1. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 08.07.2010 р. № 2464-VI (в подальшому Закон № 2464-VI, у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів); Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (частина 4 статті 7 Закону № 2464-VI). Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно з абзацами 1, 2 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України на час періоду, який перевірявся, визначалися Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12 грудня 1995 року № 481/95-ВР (в подальшому Закон № 481/95-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень. Закон № 481/95-ВР втратив чинність 01.01.2025 на підставі Закону № 3817-IX від 18.06.2024 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі Закон № 3817-IX). Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817-IX установлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки відображених показників у рядку "усього" колонок 5, 6, 7, 8 додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2023 р. «вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю» у загальній сумі 69999999,93 грн. встановлено на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи позивачки за 2022 - 2023 роки (з додатками), книги обліку доходів і витрат, банківських виписок, фіскальних чеків, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових касових ордерів, актів виконаних робіт та ін., Під час перевірки відповідачем встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат в сумі 954361,26 грн., у тому числі за 2022 рік у сумі 954361,26 грн. Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зазначено, що завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за 2022 рік в сумі 954361,26 грн. відбулося по причині завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції. Перевіркою встановлено, що залишки оплачені в готівковій та безготівковій формі продукції станом на 31.12.2021 р. складали в сумі 4110750 грн. ФОП ОСОБА_1 , відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів звірок на протязі 2022 року придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, та інші промтовари) для подальшої реалізації на загальну суму 25485047,55 грн. (без ПДВ), в т.ч: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі в 2022 році у загальній сумі 25309630,20 грн. (без ПДВ); товар придбаний в 2022 році неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 175417,35 грн. Згідно з додатком Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2022 рік задекларовано суму одержаного доходу у розмірі 29333678,37 грн., яка одержана від роздрібної торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується фіскальними касовими чеками реалізації продукції через РРО кінцевому споживачу. Як вбачається з акту перевірки (сторінка 20) в таблиці з назвою "Структура загального оподаткованого доходу за 2022 рік" за даними перевірки відповідач вказує, що загальний оподаткований дохід від роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами складає 29333678,37 грн., проте на 14 сторінці вищевказаного акта сума реалізації вказана вже в розмірі 11381372,64 грн. Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що залишок товарно-матеріальних цінностей на початок 2022 року складається з двох груп товарів: пиво та вся інша номенклатура товару, конкретний перелік якого не зазначено. Залишок пива складає 1669405,68 грн., залишки інших товарів складають 2441344,32 грн., а разом залишки станом на 01.01.2022 р. складають 4110750 грн. Вказані відомості вказувались контролюючим органом в акті перевірки № 6765/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 06.10.2023 р. за період з 01.01.2018 р. по 21.12.2021 р. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 р. у справі № 440/4191/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 р., надавалась оцінка висновкам, які викладені в акті перевірки № 6765/11-28-24-04/2983010947 від 06.10.2023 р. та визнані протиправними та скасовані, винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20.11.2023 р. № 000/8263/2404, № 000/8264/2404, № 000/8265/2404, № 000/8266/2404. Судовим розглядом встановлено, що на залишках товару станом на 01.01.2022 р. та станом на 31.12.2022 р. знаходились тютюнові вироби і алкогольні напої, що підтверджується податковими накладними на реалізацію вищезазначених підакцизних товарів кінцевому споживачу в 2022 році. В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що залишки в сумі 2441344,32 грн. з початку року станом на 01.01.2022 р. не змінились станом на 31.12.2022 р., проте в таблиці в акті перевірки контролюючим органом не врахована реалізація товарів по 19-ти кодах УКТ ЗЕД. На сторінці 21 Акту документальної перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 на протязі 2022 року придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, товари, які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 25485047,55 грн. (без ПДВ), в тому числі: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі в 2022 році в загальній сумі 25309630,20 грн.; товар придбаний в 2022 році та неоплачений контрагентам (лічіться заборгованість) у загальній сумі 175417,35 грн. (без ПДВ) (25485047,55-25309630,20 = 175417,35). На стор. 22 Акту документальної перевірки відповідачем зазначено, що сума витрат, яку необхідно задекларувати позивачці у 2022 році становить 25309630,20 грн. (25485047,55 грн. (закуплена позивачкою продукція у 2022 році) - 175417,35 грн. (суму вартості товару який придбано в 2022 році і не сплачено). Згідно з актом перевірки відповідач від дійсної загальної суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих, або використаних у виробництві продукції в 2022 році в сумі 26263991,46 грн., що вказана позивачем в додатку Ф2 до розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (колонка № 5 Додатку Ф2) віднімається сума 25309630,20 грн., у зв`язку з чим сума становить 954361,26 грн. Тобто, відповідачем не враховано в складі витрат позивачки придбання пива, яке придбане в 2021 році та реалізоване в 2022 році на суму 638248,85 грн. Позивачкою надані виписки, які свідчать про оплату позивачем придбаного пива, яка здійсненна в 2021 році, платіжних доручень та видаткових накладних, які свідчать про оплату позивачем грошових коштів за придбане в 2021 році пиво та отримане пиво в 2021 році. Відповідачем також не враховано в складі витрат позивача придбання в 2021 році сигарил, сигарет, алкогольних напоїв та слабоалкогольних напоїв, які реалізовані в 2022 році. Згідно з цифровим показником залишків пива станом на 01.01.2022 р. та станом на 31.12.2022 р., що вказані в таблиці, яка розміщена на сторінці 14 Акту документальної перевірки, становить 638248,85 грн. (669405,68 грн. (залишок пива на 01.01.2022 р.) 103156,83 грн. (залишок пива станом на 31.12.2022 р.). Таким чином, відповідачем проведення підрахунку залишків продукції проводилось за 2022-2023 роки без коригування на суми (збільшення суми витрат на оплату продукції чи зменшення суми залишків продукції відповідного року) на суму реалізованого товару кінцевому споживачу, фактичну оплату за який позивачкою здійснено в попередньому році. Тобто, фактично під час перевірки контролюючим органом належним чином не досліджено первинні документи та не перевірено наявність залишків не реалізованої продукції. Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачкою порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, оскільки ФОП ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся з порушенням, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік перекручених даних, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954361,26 грн., а саме за 2022 рік у сумі 954 361,26 грн., чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказ Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 р. за № 1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" та ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України № 436- IV від 16.01.2003 зі змінами та доповненнями". Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 р. за № 1686/24218) затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (в подальшому Порядок № 481, у редакції чинній на час спірних правовідносин). Пунктом 1 Порядку № 481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (пункт 2 Порядку № 481). Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 р. № 261 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 р. за № 865/36487) затверджено Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі Порядок № 261) та визнано таким, що з 16.07.2021 р. втратив чинність Порядок №

481. Пунктами 1, 2 Порядку № 261 встановлено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі Кодекс,) фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 5 Порядку, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 "сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку). Суд апеляційної інстанції зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не конкретизовані порушення введення позивачкою Книги обліку доходів і витрат та не надано доказів наявності розбіжностей між Книгами обліку доходів і витрат та податковими деклараціями про майновий стан і доходи. Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей, за які проведено оплату постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку. Проте, акт перевірки не містить посилань на первинні документи на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення. Наказом ДФС від 01.06.2017 р. № 396 затверджені Методичні рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень (в подальшому Методичні рекомендації № 396). Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 р. № 36/37372 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України (в подальшому Порядок № 36). Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку 36, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Абзацом 2, 4 підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Проте, жодне з даних тверджень не було здійснено. Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Методичних рекомендацій передбачено, що будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов`язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має ґрунтуватись на визначених статтею 83 Кодексу належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим. Відображення в Акті (довідці) перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів … при оформленні встановлених порушень не допускається. Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 Методичних рекомендацій з метою забезпечення належної доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки фактом порушення в обов`язковому порядку необхідно, зокрема, при проведенні перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати передбачених Кодексом податків та зборів зазначити встановлений безпосередній зв`язок (його відсутність) між виявленими порушеннями, показниками відповідних рядків податкових декларацій (звітів, розрахунків) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб`єктів господарювання. У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт (довідки) перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р., у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі неподання їх для перевірки - зазначити перелік документів. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв`язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків відповідача у цій частині. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 27.10.2022 р. у справі № 240/11274/19. Таким чином, акт перевірки не містить належного обґрунтування щодо заниження позивачкою чистого оподатковуваного доходу у перевіряємий період, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача та не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків. Як вбачається з акту перевірки, при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючий орган необґрунтовано розрахував чистий оподатковуваний дохід позивача, оскільки розмір заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, контролюючий орган визначив не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а математично, порівнявши вартість придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів із задекларованим позивачем показником вартості реалізованого товару та обсягу залишків товарів. На підставі висновку Акту перевірки про заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954361,26 грн. шляхом завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік у сумі 954 361,26 грн. контролюючим органом зроблений розрахунок податку на доходи фізичних осіб ( 25 сторінка акту перевірки), відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за даними перевірки за 2022 рік складає 267 950 грн., що відносно даних податкової декларації складає розбіжність в розмірі 171785,03 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00001242405 від 07.01.2025 р., відповідачем визначено податкове зобов`язання в сумі 171785,03 грн, а також штраф у розмірі 50 % (що складає 85 892,52 грн.) на підставі ст. 123.3 ПК України за кваліфікуючою ознакою вдруге. Згідно з п. 123.3. ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Проте, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 р. у справі № 440/4191/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 р., визнані протиправними та скасовані, винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20.11.2023 р. № 000/8263/2404, № 000/8264/2404, № 000/8265/2404, № 000/8266/2404. Таким чином, контролюючим органом до позивачки протиправно застосовано штрафні санкції в розмірі 50 % як за повторне порушення. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00001242405 від 07.01.2025 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» на загальну суму 257677,55 грн. разом із штрафними санкціями за 2022 рік, які складають 85892,52 грн., є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 р., яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму, разом із штрафними санкціями за 2022 роки 2173,13 грн., в тому числі військовий збір 14315,42 грн., штрафні санкції (фінансові санкції) 7157,71 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки судовим розглядом встановлено, що безпідставність висновку відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу внаслідок завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (у 2022-2023 роках), то у позивачки відсутній обов`язок зі сплати військового збору внаслідок порушення вимог статей 163, 164 та підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 р. підлягає скасуванню. Щодо Вимоги про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн. № Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00001252405 від 07.01.2025 р. на суму 28369,01 грн., суд апеляційної інстанцій зазначає наступне. В акті перевірки контролюючий орган вказано, що про заниження позивачкою єдиного внеску, у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, проте, оскільки судовим розглядом встановлено безпідставність висновку контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу, то Вимога про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн. № Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00001252405 від 07.01.2025 р. на суму 28369,01 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Таким чином, оскільки встановлено безпідставність висновків Акту документальної перевірки про завищення позивачем в 2022 році вартості документально підтверджених витрат на суму 954361,26 грн., відповідач протиправно донараховано за період, що перевірявся: податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 257 677,55 грн. (з якої штрафні санкції складають 85892,52 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення № 00001242405 від 07.01.2025 р.; військовий збір на загальну суму 21473,13 грн. з якої штрафні санкції складають 757,71 грн.) згідно з податкового повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 р.; єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців у розмірі 141845,03 грн. згідно вимоги № Ф-00001192405 від 07.01.2025 р.; штрафні (фінансовій) санкції у розмірі 28369,01 грн. за своєчасно не сплачений єдиний внесок згідно рішення № 00001252405 від 07.01.2025 р. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001202405 від 07.01.2025 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів. Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Тобто, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чека, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим. Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону України № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, відповідальність згідно пункту 7 статті 17 Закону України № 265/95-ВР настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України). Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами. Судом встановлено, що відповідачем порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства встановлено на підставі даних СОД РРО. Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 р. № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок). Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу II даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України. СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних. СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача). Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків. Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки. Таким чином, відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період. Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постановах Верховного Суду від 09.09.2024 р. по справі № 280/6832/23, від 06.02.2025 р. у справі № 120/11036/23. Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем встановлено фактів реалізації алкогольної продукції в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 37, ФН: 3000338202, маркованих з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251. Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі, вибіркового аналізу фіскальних чеків в електронному вигляді, які знаходяться в інформаційній системі відповідача. Відповідачем у Акті документальної перевірки вказує, що ним були встановлені згідно електронної інформації, яка передається по дротових або бездротових каналах зв`язку до Державної податкової служби України, факти нібито реалізації алкогольних напоїв з порушенням Положення, затвердженого Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251, відповідно до якого здійснюється маркування алкогольних напоїв. На підтвердження реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідачем надана таблиця, виготовлена контролюючим органом та розміщена в акті документальної перевірки. В цій таблиці зазначено дату і час здійснення операції фіскальний номер документа загальна сума операції, код товару за УКТЗЕД, найменування товару серія та номер марки акцизного податку кількість товару ціна за одиницю товару сума операції. В графі "серія та номер марки акцизного податку" зазначені відповідні серії і номери марок акцизного податку, які були наклеєні на відповідні пляшки алкогольних напоїв. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведена відповідачем в акті документальної перевірки таблиця не є достатнім доказом реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано електронних копій розрахункових документів надісланих до органів державної податкової служби по дротовим або бездротовим каналах зв`язку, які б підтвердили порушення ФОП ОСОБА_1 . Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00001202405 від 07.01.2025 р. необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 р. по справі № 440/4367/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 12.05.2026 року