Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3551/25
від 12.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 520/3551/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.02.26 по справі № 520/3551/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 29 червня 2021 року № 1584, а не згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІI)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 6 червня 1996 року, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1- р(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796 XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 за період з 01.10.2024 перераховану пенсію відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно стані 54 Закону України "Про статус і соціальний захист, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію в розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком. У задоволенні решти позовних вимог - відмовилено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 520/3551/25 залишено без змін. В подальшому, до Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, у якій просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання в повній мірі рішення Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №520/3551/25, а саме визначення невірного розміру основної пенсії та невиплата відповідного розміру пенсії в повній мірі ОСОБА_1 - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення у справі № 520/3551/25; - установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону щодо не виконання судового рішення у справі № 520/3551/25 в повній мірі Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 заяву ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 скасувати та направити справу для продовдення розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області виплачує ОСОБА_1 основну пенсію в розмірі 19229,64 грн. Водночас, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік та на 2026 рік"та враховуючи встановлений розмір прожиткового мінімуму, перерахована основна пенсія з 01.11.2025 повинна становити 23610,00 грн., а з 01.01.2026 у розмірі 25950,00 грн. Однак, повертаючи заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, щоо позивачем не зазначена інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, однак вказані обставине не можуть бути підставою для повернення заяви без розгляду, оскільки такі дії суду є формалізмом та створюють процесуальні перепони щодо виконання судового рішення, що набрало законної сили . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіриши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Повертаючи ОСОБА_1 заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам зазначеної статті. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012). Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". У разі невиконання судового рішення позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист. Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою. Указана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог ч. 2 ст. 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження. Відповідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №520/3551/25, яке набрало законної сили 10.11.2025 встановлено, що позивач, як особа з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №166/25/68/В, має право на отримання пенсії в розмірі, визначеному ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік". Відповідно до доводів ОСОБА_1 у заяві, поданій в порядку ст. 383 КАС України зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області виплачує їй основну пенсію не у розмірі, що визначено судом, а визначено в меншому розмірі, що підтверджується банківською випискою про отриману пенсію, зокрема 05.11.2025 у розмірі 19229,64 грн., 04.12.2025 у розмірі 19229,64 грн., 05.01.2026 у розмірі 19229,64 грн. та 05.02.2026 у розмірі 19229,64 грн. Також зазначила, що вказані обставини є підставою для визнання протиправним рішення (дій, бездіяльності), вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України у заяві зазначаються інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Водночас, у поданій заяві в порядку ст. 383 КАС України, позивачем вказано, що рішення суду не виконується, зазначила номер виконавчого провадження, проте не зазначила інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, інформацію про хід виконавчого провадження, що є обов`язковим. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення щодо повернення заяви про встановлення судового контролю, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 383 КАС України. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 520/3551/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова