Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8630/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року справа №200/8630/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 200/8630/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Лозового Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач) про: - визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0304-9/166134 від 27.10.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 02.07.1990 по 30.11.1990, з 29.12.1992 по 14.03.2002 на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" республіканського підприємства "Оржонікідзевугілля"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового період навчання в Дніпровському гірничому інституті; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20.10.2025 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено: - визнано противоправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0304-9/166134 від 27.10.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком 2 періоди її роботи з 02.07.1990 по 30.11.1990, з 29.12.1992 по 14.03.2002 на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" республіканського підприємства "Оржонікідзевугілля"; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати позивачу до страхового стажу період її навчання в Дніпровському гірничому інституті відповідно диплому НОМЕР_1 від 19.06.1997; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 20.10.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права. Апелянт вважає, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів до стажу за Списком 2, оскільки вони не підтверджуються трудовою книжкою та потребують надання уточнюючих довідок. Враховуючи, що підприємства, на яких у спірні періоди працював позивач, знаходяться на непідконтрольній території, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, повинно бути здійснене на умовах Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому (ЛВ НОМЕР_2 від 19.06.1997), оскільки по-батькові ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Також період навчання становить 7 років, що перевищує встановлений термін та перетинається з періодом роботи відповідно трудовій книжці НОМЕР_3 . До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 02.07.1990 по 30.11.1990 та з 29.12.1992 по 14.03.2002, оскільки відсутня довідка відповідно до додатку №5 п. 20 Порядку №637 та поданням Позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років. Надані довідки про періоди роботи та про суми нарахованої заробітної плати від 17.03.2023 №106/01, від 12.08.2024 №1199/03-1, №1199/03-2, №1199/03-1, видані підприємством Донецької народної республіки, не створюють правових наслідків. Також, вважає, що суд втрутився в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач 20.10.2025 року звернулась через до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Відповідно даних трудової книжки позивача НОМЕР_3 (в частині спірних періодів): - з 02.07.1990 по 30.11.1990 працювала на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" ДП "Оржонікідзевугілля"; - з 29.12.1992 по 14.03.2002 працювала на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" ДП "Оржонікідзевугілля"; Згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 19.06.1997, ОСОБА_1 закінчила Державну гірничу академію України (Національний технічний університет Дніпровська політехніка) за спеціальністю Економіка підприємства. Відповідно архівної довідки Національного технічного університету Дніпровська політехніка від 10.09.2024 №20/376 (яка була надана відповідачу із заявою про призначення пенсії), ОСОБА_1 , 01.08.1991 року зарахована на 1 курс денного відділення механіко-машинобудівного факультету, спец. Збагачення корисних копалин, 26.10.1992 переведена на 2 курс заочного факультету спец. Економіка та управління в галузях гірничої промисловості. Відрахована 30.06.1997 у зв`язку із закінченням навчання. Згідно наказу Національного технічного університету Дніпровська політехніка від 21.10.2024 року № 1395-3с, диплом НОМЕР_1 від 19.06.1997, виданий на ім`я ОСОБА_1 вважати вірним на ім`я ОСОБА_1 . Рішенням відповідача від 27.10.2025 року № 262640007518, прийнятого за результатами заяви ОСОБА_1 від 20.10.1925 року, в призначенні пенсії відмовлено. Рішення відповідача вмотивовнао наступним. Вік заявника 52 роки 04 місяці 01 день. Необхідний пільговий стаж відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій на 10.10.2017 року мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії. Статтею 4 Закону визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку не передбаченому законом. Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Страховий стаж роботи заявника на день звернення становить 32 роки 08 днів За результатом розгляду наданих документів, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому (ЛВ НОМЕР_2 від 19.06.1997), оскільки по-батькові ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку з місця навчання із зазначенням періодів, форми навчання та присвоєння кваліфікації видану на підставі первинних документів. Надані довідки про періоди роботи та про суми нарахованої заробітної плати від 17.03.2023 № 106/01, від 12.08.2024 № 1199/03-1, № 1199/03-2, № 1199/03-1, видані підприємством Донецької народної республіки, не створюють правових наслідків. Право на призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням наданих документів, заявниця не має. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. За ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3розділу І цього Порядку). Щодо періодів стажу, які не були враховані до пільгового за Списком №

2. Зз 02.07.1990 по 30.11.1990 та з 29.12.1992 по 14.03.2002 позивачка працювала на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" ДП "Оржонікідзевугілля". Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів а, б статті 13 та статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383). При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2). За пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N

637. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Отже. основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Постановою Ради Міністрів СРСР N 1173 від 22.08.1956 Про затвердження списків виробництв, цехов, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, яка була чинною у період до 25.01.1991 року, професія пробовідбирач належить до Списку №

2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, яка була чинною у період з 26.01.1991 по 11.03.1994, професія пробовідбирач (2010100а-17314) належить до Списку №

2. Згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, професія Пробовідбирач (2010400а-17314) належить до Списку №

2. Враховуючи неведене суд вважає, що періоди роботи позивача з 02.07.1990 по 30.11.1990 р. та з 29.12.1992 по 14.03.2002 рік підлягають врахуванню до пільгового стажу за Списком №

2. Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу періоду навчання згідно диплому (ЛВ НОМЕР_2 від 19.06.1997), оскільки по батькові ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ). Відповідно до архівної довідки Національного технічного університету Дніпровська політехніка від 10.09.2024 №20/376 (яка була надана відповідачу із заявою про призначення пенсії), ОСОБА_1 , 01.08.1991 року зарахована на 1 курс денного відділення механіко-машинобудівного факультету, спец. Збагачення корисних копалин, 26.10.1992 переведена на 2 курс заочного факультету спец. Економіка та управління в галузях гірничої промисловості. Відрахована 30.06.1997 у зв`язку із закінченням навчання. Згідно з наказом Національного технічного університету Дніпровська політехніка від 21.10.2024 року № 1395-3с, диплом НОМЕР_1 від 19.06.1997, виданий на ім`я ОСОБА_1 вважати вірним на ім`я ОСОБА_1 . Пунктами д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів. Враховуючи встановленні судом обставини, належність диплому НОМЕР_1 від 19.06.1997 саме ОСОБА_1 є доведеною, тому період навчання підлягає зарахуванню до її страхового стажу. Також суд зауважує, що довідки від 17.03.2023 № 106/01, від 12.08.2024 № 1199/03-1, № 1199/03-2, № 1199/03-1 визначають розмір заробітної плати позивача та перейменування підприємства, що не є спірним моментом даної справи. Щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20.10.2025 року. Як вже було зазначено вище, законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058- ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України). Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи №360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналізуючи спірні правовідносини суд зауважує, що відповідач не надавав оцінці критерію достатності пільгового стажу позивача саме з урахуванням Рішення №1-р/2020 через те, що в заяві про призначення пенсії ОСОБА_1 про таке рішення зазначено не було. Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Європейський суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначив, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання. Відповідно до п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, визначено наступне поняття дискреційних повноважень. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Так, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто, дискреційні повноваження це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення позивачу пенсії. Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: - визнання противоправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0304-9/166134 від 27.10.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком 2 періоди її роботи з 02.07.1990 по 30.11.1990, з 29.12.1992 по 14.03.2002 на посаді пробовідбірник в структурному підрозділі "Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів" республіканського підприємства "Оржонікідзевугілля"; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати позивачу до страхового стажу період її навчання в Дніпровському гірничому інституті відповідно диплому ЛВ ВЕ№ 005228 від 19.06.1997; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 20.10.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 200/8630/25 за позовом Лозового Ігоря Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 12 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць