Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/2907/25

Справа № 734/2907/25 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т.І. Провадження № 33/4823/26/26 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Салая Г.А., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2025 року, У С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. Місцевим судом установлено, що 20.06.2025 о 22:05 год у Чернігівській області, с-ще Козелець, вул. Київська 5А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВМW 5251, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога в Козелецька ЛІЛ с-ще Козелець, вул. Розумовських, 45, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що місцевий суд не спростував жодного доводу захисту, не зазначив мотивів їх відхилення, не оцінив кожен доказ у сукупності, не перевірив доводи про недопустимість доказів та проігнорував посилання на судову практику Верховного суду та апеляційних судів. Вказав, що місцевий суд проігнорував відсутність серійного номера і моделі алкотестера в акті огляду, відсутність у висновку медичного закладу зазначення щодо рівня проміле, а це, на його думку, є грубим порушенням ст.266 КУпАП та Інструкції МВС/МОЗ №1452/735. Натомість, місцевий суд неправомірно намагався самостійно збирати докази, оскільки пропонував витребувати документи на алкотестер. Зазначив, що місцевим судом також проігноровано відсутність ознак сп`яніння на відео та те, що навіть на відео фіксується результат 0.22%, який знаходиться в межах технічної похибки ± 0.04, який не перевищує допустимі межі, визначені Конвенцією про дорожній рух (0.25мг/л). Також зазначив, що рапорт поліцейського, його пояснення, не підтверджені показання приладу, висновок медичного закладу без зазначення проміле є недопустимими доказами. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених підстав. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Згідно п. 6 розділу І вказаної Інструкції… огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції…. установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №368113 від 20.06.2025 року ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, який він власноруч підписав та відмовився від надання пояснень (а.с. 6). Згідно із Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, запах алкоголю з порожнини рота. огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с. 5). Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. На відеозаписі події об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. З відеозапису із нагрудних камер поліцейського, вбачається, що після зупинки ОСОБА_1 за порушення правил ПДР, на питання поліцейського водій пояснив, що сьогодні алкогольні напої не вживав, а вживав вчора. Під час розмови поліцейським були виявлені та озвучені ознаки алкогольного сп`яніння і запропоновано пройти відповідний огляд на місці за допомогою приладу «Драгер", але водій не погодився, бо хотів здати аналіз крові, тоді поліцейським було запропоновано поїхати до лікарні, про що ОСОБА_1 не заперечив. У лікарні ОСОБА_1 просив здати аналіз крові, але лікар пояснила, що у даному випадку це не передбачено законодавством, тому було проведено огляд за допомогою приладу Драгер, який показав результат 0,28 та за 20 хвилин 0,22 проміле, вказані дані зафіксовані на відео та перевірено клінічні ознаки алкогольного сп`яніння. Згідно з п. 2, п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Положеннями частини 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. На запит апеляційного суду було надіслано копію Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №77 від 20.06.2025, складеного лікарем КНП Козелецька лікарня інтенсивного лікування, згідно якого 20.06.2025 о 22:35 год було обстежено гр. ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками, а також за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820 SNARNA 0493, де за результатами огляду було установлено алкогольне сп`яніння. Відповідно до Висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 77 від 20.06.2025, лікарем зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 7). Апеляційний суд не вбачає підстав ставити під сумнів заключний діагноз лікаря про те, що ОСОБА_1 20.06.2025 о 22 год 35 хв. перебував у стані алкогольного сп`яніння. Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об`єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд. Враховуючи, що судом не установлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. Твердження апелянта про відсутність у нього ознак сп`яніння на відеозаписі є безпідставними, оскільки з відеозапису події, правильність якого не заперечується ОСОБА_1 випливає, що на місці події він заявляв про вживання ним спиртних напоїв напередодні, у подальшому у лікарні з результатами проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння погодився, що свідчить про небезпідставність висновку працівника поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Твердження апелянта про безпідставне не застосування норми міжнародного права при розгляді справи, адже на його думку, результат огляду знаходиться в межах міжнародних норм (0,25 проміле) і не може свідчити про перебування його у стані алкогольного сп`яніння, є неправильним і являється довільним та хибним тлумаченням норм міжнародного законодавства. Так, у відповідності до п. 5 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, в ньому міститься норма про те, що в національних законодавствах країн учасників Конвенції повинно бути передбачено положення, які стосуються керування транспортними засобами під впливом алкоголю, а також максимально допустимий рівень алкоголю в крові чи у повітрі, що видихається. Зокрема, максимально допустимий рівень алкоголю у повітрі, що видихається, не повинен бути більшим за 0,25 мг на літр повітря, що видихається. У цьому випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 %о у повітрі, що видихається, що і має місце в Україні, де установлено мінімальний показник рівня алкоголю у повітрі, що видихається водієм - 0,2 %о. Порушень норм національного та міжнародного законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції апеляційний суд не вбачає, оскільки лікарем у медичному закладі за допомогою газоаналізатора установлено рівень алкоголю у повітрі, що видихається ОСОБА_1 в 0,28 та повторно - 0,22 %о. Твердження у скарзі про те, що огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням вимог Інструкції щодо порядку проведення огляду, оскільки такий огляд проведено особою, що не має відповідних для цього навичок та знань апеляційним судом визнається упередженим і до уваги не приймається. Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 не суперечить вимогам законів та підзаконних актів, а тому доводи захисника з цього приводу не заслуговують на увагу. Крім того, це питання було предметом розгляду місцевого суду, якому надано належної правової оцінки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено та під час апеляційного розгляду не установлено. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Адміністративне стягнення накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами в стані сп`яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Залишити без задоволення апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2025 року про притягнення його адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяГ. А. Салай