Постанова 4820 № 686/3317/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/3317/26 Провадження № 22-ц/820/1055/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року (суддя Козак О. В.) про передачу на розгляд іншого суду справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення у цивільній справі № 686/5130/22. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати. Посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що позов пред`явив до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, а тому справа може розглядатися судом за вибором позивача. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції виходив з того, що справа належить до територіальної юрисдикції суду за місцезнаходженням органу державної влади, який здійснює представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, Печерський район, м. Київ). Колегія суддів з висновком суду погоджується. За змістом статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до частини 1 статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Згідно з частиною 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. На підставі статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника (частина 4 статті 58 ЦПК України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція цього суду. Питання про територіальну підсудність суд вирішує, враховуючи правила про підсудність, визначені в ЦПК України, а саме статтях 27 (загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача), 28 (альтернативна підсудність за вибором позивача), 29 (підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами), 30 (виключна підсудність). За положеннями частини 2 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, процесуальний закон визначає територіальну підсудність цивільної справи, виходячи із зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи та зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи (відповідачів), якщо інше не передбачено правилами альтернативної чи виключної підсудності. Правила загальної територіальної підсудності застосовуються й у випадках, коли однією зі сторін у справі є держава, тому підсудність справ до держави повинна визначатися за місцезнаходженням органу державної влади, до компетенції якого входить здійснення від імені держави певних цивільних прав та обов`язків (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»). Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. ОСОБА_1 пред`явив позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням судового рішення у цивільній справі, до Держави Україна. Позивач визначив Міністерство юстиції України як орган, який порушив його права та має представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Підстави для застосування альтернативної чи виключної підсудності відсутні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справа належить до територіальної юрисдикції суду за місцезнаходженням Міністерства юстиції України Печерського районного суду м. Києва. У зв`язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для скасування ухвали суду. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта