Постанова 4874 № 906/1526/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року Справа № 906/1526/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Романюк Ю.Г. , суддя Саврій В.А. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 29.12.25р. суддею Вельмакіною Т.М. о 16:25 у м.Житомирі, повний текст складено 02.01.26р. у справі № 906/1526/25 за позовом Приватного підприємства "Агротехазот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" про стягнення 220737,83 грн (з урахуванням заяви від 11.12.2025 про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви) Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Агротехазот" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Жито Плюс" про стягнення 220737,83 грн, з яких: 139365,36 грн - заборгованість за виконані роботи, 68292,55 грн - пеня, 13079,92 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2902-01 про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 29.02.2024 в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 139365,36 грн. Крім суми заборгованості за надані послуги, позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі п.5.2 договору 68292,55 грн пені за період з 07.06.2024 по 06.12.2024 та на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 13079,92 грн 3% річних за період з 07.06.2024 по 17.11.2025. При цьому, зсилаючись на ч.10 ст.238 ГПК України, позивач (з урахуванням заяви від 11.12.2025 про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви) просить здійснювати нарахування 3% річних протягом періоду з 18.11.2025 до моменту виконання судового рішення в частині повної сплати грошових коштів у сумі 139365,36 грн. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі №906/1526/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" на користь Приватного підприємства "Агротехазот": 139365,36 грн заборгованості; 68271,19 грн пені; 13071,71 грн 3% річних; 2648,50 грн витрат по сплаті судового збору. У стягненні 21,36 грн пені та 8,21 грн 3% річних відмовлено. Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1526/25 і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПП ТЕХАЗОТ" - відмовити. Так, апелянт вказує наступне. Суд першої інстанції визнав доказом заборгованості акт звірки та акт приймання-передачі послуг. Разом з тим, суд не дослідив обсяг фактично виконаних робіт; не перевірив відповідність вартості послуг валютному еквіваленту та курсу НБУ; не встановив, чи відповідають обсяги даним GPS-моніторингу (п. 3.2 договору), не з`ясував факт та місце надання обумовлених договором послуг, не перевірив дотримання позивачем своїх обов`язків за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) (п.4.1 Обов`язки виконавця), не перевірив повноваження особи, що підписала Акт приймання-передачі зі сторони виконавця. Судом не досліджено та не взято до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, регулярне надання послуг позивачем. Зокрема за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №2902-01 від 29.02.2024 відповідач частково оплатив позивачу надані послуги на загальну суму 1050000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №688 від 23.04.2024 на суму 200000,00 грн, №754 від 31.05.2024 на суму 200000,00 грн, №761 від 11.06.2024 на суму 100000,00 грн, №811 від 29.08.2024 на суму 200000,00 грн, №839 від 27.09.2024 на суму 150000,00 грн, №487 від 21.02.2025 на суму 200000,00 грн (а.с.9-11). До того ж між сторонами укладались неодноразові договори про надання інших послуг, склалась усталена співпраця і сума збитків є незначною для позивача та не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також судом не взято до уваги, що відповідач являється сільгоспвиробником і у його діяльності завжди присутній ризик несприятливих погодних умов, неврожаїв, та таке інше. Він має виплачувати заробітну плату своїм працівникам, купувати насіння та добрив, обслуговувати та ремонтувати сільгосптехніку на початку календарного року на наступний сільськогосподарський рік. Відповідач, як і переважна більшість виробників, перебуває у важких матеріальних умовах через здійснення своєї діяльності в умовах військового стану (регулярні відключення світла, порушення логістичних ланцюжків, нестача кадрів, наявність інших невиконаних зобов`язань та інше). Розмір пені у даній справі становить значну частину основного боргу (майже 49% від суми основної заборгованості), що свідчить про її надмірність та невідповідність принципам справедливості і пропорційності. Суд першої інстанції формально застосував умови договору, не здійснивши належної оцінки співмірності пені. Вказує на воєнний стан як підставу для зменшення розміру пені. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу ТОВ «АГРО-ЖИТО ПЛЮС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1526/25 залишити без змін. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи те, що дана справа незначної складності, апелянт не заявляв клопотання про розгляд скарги із викликом учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" на рішення господарського суду Житомирської області від 29.12.25 у справі № 906/1526/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 29.02.2024 між Приватним підприємством "Агротехазот" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" (замовник, відповідач) був укладений договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №2902-01 (а.с.6-7), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги сільськогосподарською технікою та/або обладнанням з екіпажем, що має право на керування технікою, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю послуги в порядку та на умовах передбачених цим договором. За умовами п.1.2 договору сторони домовилися, що виконавець надаватиме послуги на наведених нижче умовах та в наступних обсягах: найменування техніки/реєстраційний номер - Трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, д.н. НОМЕР_1 , сівалка зернова HORSCH Pronto 9DC б/в серійний номер 23791563; кількість одиниць техніки - 2, кількість трактористів виконавця - 2; найменування сільськогосподарських послуг - сільськогосподарські роботи по посіву сої; площа угідь замовника (обсяг послуг), га - 1500; період надання послуг - 20.04.2024 - 15.06.2024; вартість послуг за 1 гектар, у т.ч. ПДВ, в грн/еквівалент в доларах з ПДВ: з внесенням мінеральних добрив - 1479,36 грн/35,50 доларів, без внесення мінеральних добрив - 1383,30 грн/36,00 доларів. Згідно з п.1.3, 1.4 договору, місце надання послуг за цим договором: місце розташування робіт по посіву сої на Новоград-Волинський район, Житомирської області. Доставка техніки до місця надання послуг здійснюється виконавцем за власний рахунок. Розвантаження та навантаження обладнання здійснюється за рахунок замовника власними силами та за його рахунок. Дата початку робіт може змінюватися в залежності від погодних умов, з обов`язковим погодженням із замовником (п.1.5 договору). За умовами п.2.1, 2.2 договору, вартість послуг за 1 га визначається у п.1.2 цього договору. Вартість наданих послуг визначається із розрахунку вартості послуг за 1 га та обсягу фактично наданих послуг та зазначається у підписаних уповноваженими представниками сторін актах приймання-передачі наданих послуг. Загальна вартість послуг (ціна договору) визначається як сумарна вартість наданих виконавцем послуг, що визначається на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до п.2.3 договору, сторони дійшли згоди, що розмір наданих послуг на дату оплати визначається, виходячи з валютного еквіваленту розміру орендної плати за курсом НБУ (офіційний курс НБУ з сайту https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates), що встановлений на день фактичного отримання послуг - на дату закриття актів приймання-передачі наданих послуг. Згідно з п.3.1. 3.2 договору, приймання та передача наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили, що акти приймання-передачі наданих послуг підписуються уповноваженими представниками сторін після завершення надання послуг (посіву угідь замовника). Акт прийомки-передачі виконаних робіт формується на основі даних звірених з показами обладнання GPS-моніторингу у випадку тимчасового монтажу останнього. Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №406 від 03.06.2024 (а.с.8), що підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, позивач за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №2902-01 від 29.02.2024 виконав наступні роботи (надав такі послуги) відповідачу: сільськогосподарські роботи по посіву сої на площі 815 га на загальну суму 1189365,36 грн. Відповідач частково оплатив позивачу надані послуги на загальну суму 1050000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №688 від 23.04.2024 на суму 200000,00 грн, №754 від 31.05.2024 на суму 200000,00 грн, №761 від 11.06.2024 на суму 100000,00 грн, №811 від 29.08.2024 на суму 200000,00 грн, №839 від 27.09.2024 на суму 150000,00 грн, №487 від 21.02.2025 на суму 200000,00 грн (а.с.9-11), заборгувавши позивачу 139365,36 грн. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 27.10.2025 (а.с.8 (на звороті)), яким підтверджується, що за даними позивача та відповідача заборгованість останнього станом на 27.10.2025 становить 139365,36 грн. Зважаючи на умови п.2.4 договору, згідно з яким замовник здійснює оплату виконавцю - за кожні 300 га - протягом трьох банківських днів із дня підписання проміжного акта надання послуг та/або акту приймання-передачі виконаних робіт, надання послуг, з огляду на підписання сторонами 03.06.2024 акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №406, останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних сільськогосподарських робіт по посіву сої було 06.06.2024, тобто прострочення оплати виконаних робіт відбулося з 07.06.2024. Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 1, частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем виконаних позивачем сільськогосподарських робіт на загальну суму 139365,36 грн. Колегія суддів зазначає, що оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не здійснив остаточний розрахунок з позивачем за виконані сільськогосподарські роботи на загальну суму 139365,36 грн, то позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача 68292,55 грн пені за період з 07.06.2024 по 06.12.2024 та 13079,92 грн 3% річних за період з 07.06.2024 по 17.11.2025. Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Так, п.5.2 договору, визначено, що у разі несвоєчасного проведення платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши, здійснені позивачем розрахунки пені та 3% річних, за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга:Закон" суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є пеня в сумі 68271,19 грн та 13071,71 грн 3% річних. У стягненні 21,36 грн пені та 8,21 грн 3% річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування. Разом з тим, твердження скаржника про неперевірку повноважень особи, що підписала акти, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази оскарження таких підписів або внутрішні накази підприємства, що спростовували б такі повноваження. Крім того, посилання на ризики сільгоспвиробника (погодні умови, логістика) не заслуговують на увагу, оскільки є загальними ризиками підприємницької діяльності, які не звільняють від обов`язку оплати вже отриманих послуг. При цьому, юридична особа - суб`єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку. Щодо зменшення розміру пені, відповідно до ст. 551 ЦК України, то колегія судді зазначає, що скаржник заявляє про «важкі матеріальні умови», але не надав суду жодного належного фінансового документа (балансу, звіту про фінансові результати, виписок про відсутність коштів на рахунках тощо), які б об`єктивно підтверджували скрутне становище; посилання на воєнний стан без доведення його безпосереднього впливу на конкретне зобов`язання не є автоматичною підставою для зменшення відповідальності, що підтверджує і сам скаржник у своїй заяві. Крім того, слід вказати, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Отже, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов`язань. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі №904/3886/21. При цьому колегією суддів враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Колегія суддів зауважує, що в даній справі відсутній висновок Торгово-промисловою палатою України про наявність форс-мажорних обставин. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №2902-01 між сторонами був укладений 29.02.2024, вже під час дії воєнного стану, тобто сторони могли передбачити відповідні ризики при виконанні своїх зобов`язань. Також, у своїй заяві скаржник стверджує, що розмір пені (68 271,19 грн) становить майже 49% від суми основного боргу, що свідчить про її надмірність, однак пеня нарахована згідно з п. 5.2 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено чинним законодавством. Таким чином, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 220708,26 грн, з яких: 139365,36 грн - заборгованість, 68271,19 грн - пеня, 13071,71 грн - 3% річних. У стягненні 21,36 грн пені та 8,21 грн 3% річних суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю їх нарахування. Щодо клопотання позивача про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання відповідачем свого зобов`язання, судова колегія вважає таке клопотання правомірним з огляду на таке. Згідно з ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги. Враховуючи вказані приписи процесуального законодавства та клопотання позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зазначення в рішенні про здійснення нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 139365,36 грн, починаючи з 18.11.2025 до моменту виконання рішення суду у повному обсязі, за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом. Крім того, позивачем було заявлено про стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі. Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога Приватному підприємству "Агротехазот" в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1019818 від 29.12.2021. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №34/21 від 13.09.2021 укладеного між Приватним підприємством "Агротехазот" (позивач, клієнт) та адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем, а саме пп.1.1.4 п.1.1 предметом договору є представництво інтересів клієнта в судах всіх рівнів/інстанцій та юрисдикцій при розгляді кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ, а також справ розгляд яких здійснюється в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, в третейських судах, органах Державної виконавчої служби, а також в інших органах при розгляді правових питань, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, захиснику (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, в тому числі особи, в якої відбирають пояснення) представнику у кримінальному судочинстві, а також стороні у виконавчому провадженні в т.ч., але не обмежуючись цим. Згідно з п.3.1, 3.2, 3.3 договору, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатках до цього договору. розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо інше не визначено в додатках до цього договору. За умовами п.3.5 договору, факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт. У додатку №5 від 14.11.2025 до договору про надання правової допомоги №34/21 від 13.09.2021 (а.с.37) визначено тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) 2902/01 від 29.02.2024. Згідно з пп.3.1, 3.2 п.3 вказаного додатку, клієнт протягом 10 (десяти) банківських днів з дня виставлення рахунку сплачує 10000,00 грн, як авансування гонорару адвоката. Решта гонорару та порядок його оплати визначається в акті виконаних робіт. Згідно з актом виконаних робіт № 2-5-34/21 від 24.03.26 адвокатом Приватному підприємству "Агротехазот" були надані послуги на загальну суму 5000,00 грн, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу, визначено 2,5 год, вартість години 2000,00 грн. Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Щодо послуги «складання відзиву на апеляційну скаргу» колегія суддів вказує таке. Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, на переконання суду апеляційної інстанції заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, порівняно з об`ємом фактично наданих послуг, які були реальними та необхідними, враховуючи предмет спору та складність справи, є неспіврозмірними та завищеними, тобто не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні із виконаною роботою, яка була необхідна саме для розгляду даної справи. Слід вказати, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази; спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору; у позивача в наявності були всі документи, необхідні для підготовки позовної заяви; позовні матеріали не містять складних розрахунків, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Крім того, як убачається із матеріалів справи, правничу допомогу у цій справі для ПП «Агротехазот» з моменту подання позовної заяви надавав один і той самий адвокат - Ляхов О.В.. Вже на етапі розгляду справи суді першої інстанції адвокатом було здійснено повний комплекс необхідних юридичних дій, який включав аналіз поточного стану правовідносин між сторонами, підготовку та подання позовної заяви, та в подальшому подачу відзиву в суді апеляційної інстанції. Відтак під час розгляду справи №906/1526/25, в суді апеляційної інстанції адвокатом фактично виконувалися дії, спрямовані на підтримання раніше сформованої правової позиції. Тобто більшість здійснених процесуальних дій мали характер продовження та оновлення попередньо виконаної роботи, а не проведення нового, самостійного аналізу доказової бази чи формування нової правової концепції захисту інтересів клієнта, а тому підставною та обґрунтованою вартістю надання вказаної послуги є 1 год. вартістю 2000,00 грн. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.25 у справі № 906/1526/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.25 у справі № 906/1526/25 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЖИТО ПЛЮС" (11136, Житомирська область, Коростенський район, село Черепин, вул. Центральна, будинок 1, ід. код 44912336) на користь Приватного підприємства "Агротехазот" (10003, Житомирська область, місто Житомир, вул.Чехова, будинок 1, офіс 3, ід. код 36968390) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн.

4. В решті у задоволенні заяви відмовити.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

7. Справу №906/1526/25 повернути до Господарського суду Житомирської області. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Романюк Ю.Г. Суддя Саврій В.А.