Постанова Хмельницький апеляційний суд № 678/529/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 678/529/26 Провадження № 33/820/399/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Варцаби С.А. на постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює генеральним директором ТОВ «Агрофірма-Обрій», код ЄДРПОУ 35779344, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) грн (протокол №67/34-00-07-02 про адміністративне правопорушення від 17 березня 2026 року). Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665 грн 60 коп. За постановою судді, ОСОБА_2 , будучи генеральним директором ТОВ «Агрофірма-Обрій», порушив ведення податкового обліку, а саме внаслідок неправомірного декларування показників у податковій декларації з ПДВ за грудень 2025 року порушив пп.«б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Агрофірма-Обрій» код ЄДРПОУ 35779344 не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.20.2.1 Декларації) за грудень 2025 року в розмірі 44 634,58 грн, чим своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП порушення порядку ведення податкового обліку. В апеляційній скарзі захисник Варцаба С.А. просив скасувати постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повернути до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків для приведення матеріалів справи відповідно до вимог чинного законодавства. Уважав, що протокол про адміністративне правопорушення № 67/34-00-07-02 від 17 березня 2026 року складений щодо генерального директора ТОВ «Агрофірма-Обрій» ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 90/37-00-07-02/35779344 від 10 лютого 2026 року. Посилався на те, що в цьому протоколі не згадується про будь-які інші докази, окрім зазначеного акту щодо вчинення адміністративного правопорушення. На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Звертав увагу на те, що станом на час подання клопотання відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 90/37-00-07-02/35779344 від 10 лютого 2026 року, в тому числі про наявність або відсутність податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування. Разом з тим, неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. З урахуванням наведеного, у випадку оскарження та в ході перевірки визначене в такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане неправильно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню, не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване. За таких обставин уважав, що складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі виключно акту документальної позапланової виїзної перевірки слід визнати передчасним, а матеріали справи потрібно повернути для належного оформлення шляхом направлення до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків для приведення матеріалів справи відповідно до вимог чинного законодавства. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про таке. Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків апеляційним судом було повідомлено про місце та час розгляду апеляційної скарги належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. 08 травня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника Варцаби С.А. про розгляд вказаної апеляційної скарги за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст.163-1 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому розгляд можливо провести без участі ОСОБА_1 та його захисника Варцаби С.А. Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не дотримався. Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, є відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Суб`єктивною стороною правопорушення є наявність вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Положення чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України містять норми, згідно з якими платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, з диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП убачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України. У даній категорії справ формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими. Чинним законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах обвинувачення, яке міститься у протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує для неї можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками місцевого суду з огляду на таке. Відповідно до п.54.3. ст.54 ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України). У випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому, ст.ст.55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 67/34-00-07-02 від 17 березня 2026 року складений щодо генерального директора ТОВ «Агрофірма-Обрій» ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням порядку ведення податкового обліку лише на підставі акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 90/37-00-07-02/35779344 від 10 лютого 2026 року. Будь які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складених посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у матеріалах справи відсутні. Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Під час розгляду матеріалів справи щодо ОСОБА_1 місцевим судом не взято до уваги того, що відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2025 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення від 10 лютого 2026 року № 90/34-00-07-02/35779344. Натомість, в ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане неправильно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню, не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване. Відтак, неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Тому складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі виключно акту документальної позапланової невиїзної перевірки слід визнати передчасним. За викладених обставин, постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи поверненню для належного оформлення шляхом направлення до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків для приведення матеріалів справи відповідно до вимог чинного законодавства. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Варцаби С.А. задовольнити. Постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП скасувати. Матеріали справи про адміністративне правопорушення повернути до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків для належного оформлення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С.