Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/9698/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 11 травня 2026 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/9698/24 Номер провадження: 22-ц/819/867/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Склярської І.В. , суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року (під головуванням судді Шестакової Я.В.), у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В червні 2024 року представник АТ « Акцент-Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що 19.09.2018 року відповідач ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Акцент-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до пунктів 2.1.1.2.2.-2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві, а Витяг з Умов та Правил додається до позовної заяви. Позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (пункти 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг). У порушення норм закону та умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.05.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 44 687,41 грн, з яких: 26234 грн. 68 коп. - заборгованість за кредитом; 184 52 грн. 73 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2018 року в розмірі 44687 грн. 41 коп., з яких: 26234 грн. 68 коп. - заборгованість за кредитом; 18452 грн. 73 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Суд ухвалив: -стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2018 року Б/Н, яка виникла станом на 26.05.2024 року в сумі 8767 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 51 копійка, що становить залишок заборгованості за тілом кредиту. -стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) гривень 09 копійок в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору. -в решті позовних вимог відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі. Аргументи учасників справи (1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник АТ «Акцент-Банк», вказав, що суд не врахував того, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. А сам факт користування кредитом свідчить про ознайомлення відповідачем з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти. Також зазначив, що позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку. При цьому скаржник вважає, що посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту. В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту Банку, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», в якому чітко зазначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписаний боржником. Тобто в даному випадку потрібно використовувати судову практику, яка наявна в справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, а саме постанову Верхового суду від 02 грудня 2020 року №284/157/20. Позиція інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, суд не взяв до уваги долучений позивачем паспорт споживчого кредиту, оскільки він є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Тобто, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит. Крім того, згідно відомостей паспорта споживчого кредиту від 19.09.2018 року, датою надання інформації є 19.09.2018 року, яка зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 року, а заборгованість нараховано банком за період з 19.09.2018 року до 26.05.2024 року. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі 29№ 342/180/17). Відтак, умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за ставкою 46,8 % річних не були погоджені позичальником протягом усього періоду, вказаному позивачем, а тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача. Суд першої інстанції виснував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції зазначив, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню залишок неповернутих банку коштів у розмірі 8 767,51 грн. (85606,50 грн. (використаних) -76838,99 грн. (повернутих)) за тілом кредиту, тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що 19.03.2018 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, відповідно до умов якої надала згоду на те, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до довідки АТ «А-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 із строком дії до червня 2022 року; НОМЕР_3 із строком дії до січня 2023 року; НОМЕР_4 із строком дії до грудня 2024 року.(а.с.29) З довідки АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт за договором б/н від 19.09.2018 року за період з 19.09.2018 року по 26.05.2024 року, який неодноразово змінювався: 19.09.2018 року 8700,00 грн., 23.11.2018 року 11000,00 грн., 26.10.2023 року 26300,00 грн. (а.с.30) З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 19.09.2018 року заборгованість ОСОБА_1 встановлено, що станом на 26.05.2024 року складає 44687,41 грн., з яких: 26234,68 грн. - заборгованість за кредитом, 18452,73 грн. - заборгованість за відсотками.(а.с.5-8) З виписки по рахунку № НОМЕР_5 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , за період з 19.09.2018 року по 26.05.2024 року вбачається рух коштів по вказаному рахунку; сума витрат складає 120586,68 грн., сума зарахувань 76838,99 грн., сума комісій 1282,80 грн., сума кешбеку 64,93 грн., останній платіж здійснено 05.02.2022 року. Із вказаної виписки вбачається, що в розмір заборгованості ОСОБА_1 враховувались списання відсотків, комісії за користування кредитними *-коштами, комісії за обслуговування.( а.с11-28) Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як вбачається з матеріалів справи відповідач 19.09.2018 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку. Також, у заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання Банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту , стягнути заборгованість за процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", як невід`ємні частини спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останньої, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів. Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Що стосується посилання апелянта на підписаний паспорт споживчого кредиту колегія суддів зазначає наступне. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню. Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми. Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Витяг з Умови та правила надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як складові укладеного кредитного договору, та наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованої банком заборгованості по відсотках за користування кредитом, а доводи апелянта в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду, які ґрунтуються на нормах матеріального права та з урахуванням правовій позиції, викладеній у постанові суду касаційної інстанції від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Що стосується стягнення заборгованості за тілом кредиту колегія суддів зазначає наступне. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав Розрахунок заборгованості та Виписку по картці, в яких визначено, що розмір заборгованості за кредитним договором складає 44 687 грн. 41 коп. з яких: 26234 грн. 68 коп. - заборгованість за кредитом; 18452 грн. 73 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Разом з тим, виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц та у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року № №278/2177/15-ц. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку, банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків, які не були погоджені при укладанні кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту, яка не відповідає фактично використаним коштам. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, правомірно виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти (тіло кредиту) в добровільному порядку не повернуті, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню залишок суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8767,51 грн. (різниця між фактично використаними коштами ОСОБА_1 85606,50 грн., та сумою повернутих грошових коштів 76 838,99 грн) Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги щодо того, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, оскільки наведений апелянтом підпис не є підписом у кредитному договорі з його умовами, правова позиція суду касаційної інстанції, про що наведена вище. Колегія суддів повторює, що Умови та Правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що розмір процентів за користування кредитом погоджений з позичальником шляхом підписання останньою паспорту споживчого кредиту, що відповідає позиції Верховного Суду у справі № 284/157/20 від 02.12.2020 року, яка підлягає застосуванню в даних правовідносинах, є неспроможними, виходячи з наступного. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 393/126/20 від 23.05.2022 року викладено правовий висновок, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. За таких обставинах, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув суму відсотків не є обґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1.ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в оскарженій частині не спростовують, а тому колегію суддів не можуть бути прийняти як такі, що є підставою для зміни рішення суду в оскарженій частині. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 січня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389ЦПК України. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова В.В. Майданік