Постанова 4812 № 484/274/25

11.05.26 22-ц/812/999/26 Провадження №22-ц/812/999/26 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/274/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шаманської Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держпраці у Миколаївській області, про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, зобов`язання провести розслідування нещасного випадку та скласти акт розслідування нещасного випадку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Коваленком І.В., 03 березня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 03 березня 2026 року, у с т а н о в и в: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської області та Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, зобов`язання провести розслідування нещасного випадку та скласти акт розслідування нещасного випадку. В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 була його дружиною, працювала помічником вихователя у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. На виконання доручення Голови Миколаївської обласної державної адміністрації №20-д від 24 лютого 2022 року, наказу №11 від 24 лютого 2022 року ССД Миколаївської обласної державної адміністрації «Про евакуацію дітей-вихованців КЗ «Миколаївський центр соціально- психологічної реабілітації дітей» МОР, адміністрацією Центру соціально-психологічної реабілітації дітей було організовано термінову евакуацію дітей закладу в супроводі вихователів та помічників вихователів до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району. 08 березня 2022 року вихователі та помічники вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких була ОСОБА_1 , виконуючи свої посадові обов`язки, на мікроавтобусі марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , вирушили до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району, але по дорозі приблизно о 09 год. 30 хв. в районі села Інгулка, Баштанського району, Миколаївської області невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї був обстріляний мікроавтобус, який рухався по автодорозі Кіровоград Миколаїв в бік села Антонівка Баштанського району Миколаївської області, внаслідок чого три співробітниці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких ОСОБА_1 загинули, чотири співробітниці отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості. По зазначеному факту Слідчим відділом УСБУ в Миколаївської області порушено кримінальне провадження №22022150000000035 за частиною третьою статті 438 КК України, досудове розслідування по якому триває по теперішній час. Згідно довідки про причину смерті від 21 березня 2022 року за №1155, причина смерті ОСОБА_1 невстановлена через виражене обгорання. 09 вересня 2022 року позивач звернувся до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей із заявою щодо повідомлення про нещасний випадок на виробництві, на що отримав відповідь від 16 вересня 2022 року про те, що про інцидент, який відбувся зі співробітниками було терміново повідомлено до правоохоронних органів, керівнику служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації та Управлінню Держпраці. На адвокатський запит від 15 серпня 2022 року, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей надав табель робочого часу ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 08 березня 2022 року, згідно якого остання 08 березня 2022 року працювала повний робочий день. Згідно листа Міжрегіонального управління від 06 лютого 2023 року №ПД/2/742-23 за наявною в управлінні інформацією повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Миколаївській області від Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не надходило, відповідно комісія по спеціальному розслідуванню не створювалась. Рішень про визнання потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в результаті нещасного випадку на виробництві Управлінням Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось. Згідно листа Управління Держпраці у Миколаївській області від 05 липня 2022 року №МК/3/2398-22, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві. У зв`язку із зазначеним, задля встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 , запропоновано звернутись до суду. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, провести розслідування нещасного випадку та скласти акт розслідування нещасного випадку. Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що він звертався із заявою до Міжрегіонального управління, на якого після припинення Управління Держпраці у Миколаївській області, законом прокладено обов`язок з організації розслідування нещасного випадку з його дружиною через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей організувати таке розслідування та скласти відповідний акт. Оскільки суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а позивач не звертався в порядку статті 22 Закону України «Про охорону праці» до органу державного нагляду за охороною праці із питанням ухилення роботодавця від складення акту про нещасний випадок, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними. Додатковим рішенням цього ж суду від 19 березня 2026 року відмовлено КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради у стягненні витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що Пунктом 9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 передбачено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання. На підставі п. 10 Порядку №337 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства. Згідно п.29 Порядку №337 факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку . З огляду на зазначені норми Положення №337, до компетенції суду належить встановлення факту нещасного випадку на виробництві, а визнання такого нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом чи не пов`язаного з виробництвом належить до повноважень спеціальної комісії з розслідування такого нещасного випадку, яка створюється після визнання факту настання нещасного випадку на виробництві органом, на який згідно Порядку покладений такий обов`язок. З огляду на зазначене, суд може встановити в судовому порядку факт настання нещасного випадку на виробництві, що є підставою для проведення відповідного розслідування роботодавцем або його правонаступником. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені положення та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року без змін. Відповідно до положень пункту 8 постанови від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», у разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов`язаний протягом однієї доби повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев`ятому цього пункту, з використанням засобів зв`язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення. Згідно з пунктом 14 Порядку № 337 підставою для проведення спеціального розслідування є отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або інформація, отримана з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок). Повідомлень про нещасний випадок стосовно ОСОБА_1 та інших загиблих працівників Комунального закладу «Миколаївський центр соціально психологічної реабілітації дітей», що стався 08 березня 2022 року, від роботодавця до Міжрегіонального управління не надходило. Також, в управління інспекційної діяльності в Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відсутня будь-яка інформація щодо наявних звернень від роботодавця про нещасний випадок стосовно ОСОБА_1 , що стався 08 березня 2022 року. Крім того, зазначало, що позивачем не надано доказів, що він звертався із заявою до Міжрегіонального управління через відмову КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської області організувати таке розслідування та скласти відповідний акт. Натомість, в обґрунтування своїх вимог апелянт стверджує, що Міжрегіональному управлінню було відомо про нещасний випадок з інформації з інших джерел, а саме зі звернення адвоката позивача ОСОБА_2 щодо отримання матеріалів даної справи. Погодитись з таким висновком Міжрегіональне управління не має підстав, оскільки звернення адвоката за інформацією за своєю суттю не може вважатися «Заявою про проведення спеціального розслідування нещасного випадку», оскільки в таких випадках встановлена інша форма звернення та вичерпний перелік інформації, що має бути відображений у цій заяві, у разі подання її на адресу органу державного нагляду за охороною праці родичами потерпілого. У відзиві на апеляційну скаргу КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської області посилався не необґрунтованість доводів апеляційної скарги та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначав, що апеляційна скарга зводиться до формального цитування Порядку №337, не спростовує ключових висновків суду першої інстанції, а саме: відсутність звернення до органу Держпраці, недотримання процедури, передчасність позову. Також апеляція не містить нових доказів, та не доводить неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Крім того вказував, що інцидент вчинений поза межами робочого місця, без оформлення належним чином відрядження працівників, без використання транспортного засобу роботодавця не є нещасним випадком на виробництві, то такий інцидент не підлягає розслідуванню у відповідності до Порядку №

337. За такого, апеляційна скарга спрямована на те, щоб обійти процедуру розслідування, передбачену законом та покласти на суд функції, які йому не належать. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради - Бондарєва Р.С. та Південного міжрегіанального управління Державної служби з питань праці - Семенцова С.А., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу. У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку. Отже, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці. Судом встановлено, що на підставі наказу Центру соціально психологічної реабілітації дітей від 15 грудня 2021 року № 33/к ОСОБА_1 , двірника центру, за її згодою переведено на посаду помічника вихователя центру з 16 грудня 2021 року. Посадові обов`язки помічника вихователя карантинного відділення визначені посадовою інструкцією, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. 24 лютого 2022 року на всій територій України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», ведено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час. 24 лютого 2022 року Службою у справах дітей Миколаївською обласною державною адміністрацією видано наказ № 11 «Про евакуацію дітей-вихованців КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради» відповідно до якого доручено директору Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_5 провести 24 лютого 2022 року евакуацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у кількості 97 дітей-вихованців Центру до Антонівської загальноосвітньої шкоди-інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради. Забезпечити супроводження евакуйованих дітей, їх розміщення та першочергові потреби. Із змісту позову видно, що 08 березня 2022 року вихователі та помічники вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, серед яких і ОСОБА_1 , виконуючи свої посадові обов`язки, на мікроавтобусі марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , вирушили до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району, але по дорозі приблизно о 09 год. 30 хв. в районі села Інгулка Баштанського району Миколаївської області невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї було обстріляно мікроавтобус, який рухався по автодорозі Кіровоград Миколаїв в бік села Антонівка Баштанського району Миколаївської області, внаслідок чого три співробітниці Центру, серед яких ОСОБА_1 загинули, чотири співробітниці отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості. По зазначеному факту Слідчим відділом УСБУ в Миколаївської області порушено кримінальне провадження за частиною третьою статті 438 КК України, яке зареєстровано 08 березня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22022150000000035, досудове розслідування по якому триває по теперішній час, що підтверджується копіює кримінального провадження витребуваного судом. Із обставин вчинення кримінального правопорушення, які наведено у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000000035 від 08.03.2022 вбачається, що приблизно о 09:30 год. 08.03.2022 в районі с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області в порушення законів та звичаїв війни невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї обстріляно мікроавтобус марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 ,який рухався по автодорозі Кіровоград-Миколаїв в бік с. Антоновка Баштанського району Миколаївської області, внаслідок чого пасажири (співробітники дитячого реабілітаційного центру) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 загинули, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Згідно довідки про причину смерті від 21 березня 2022 року за №1155, причина смерті ОСОБА_1 невстановлена через виражене обгорання. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2022 року підтверджується, що смерть ОСОБА_1 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті Миколаївська область Миколаївський район між поворотами на село Пересадівка та село Інгулка. Згідно Табелю обліку робочого часу за період з 01 березня 2022 року по 08 березня 2022 року, затвердженого в.о. директором Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_5 , 08 березня 2022 року ОСОБА_1 проставлено відмітку про відпрацьовані вісім годин робочого часу. Із відповіді Управління Держпраці у Миколаївській області від 05 липня 2022 року № МК/3/2398-22, наданої за заяву ОСОБА_10 (дочка померлої) вбачається, що директору Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_5 відповідно до пункту 8 Порядку № 337 був направлений лист про надання до Управління повідомлення про нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 08 березня 2022 року. Згідно з отриманою інформацією, до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей із заявою про розслідування нещасного випадку, що стався 08 березня 2022 року в Центрі, ніхто не звертався, встановлення факту нещасного випадку на виробництві установою не підтверджується. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві та заявнику запропоновано звернутися до суду відповідно до пункту 9 наведеного Порядку. Із відповіді служби у справах дітей Миколаївської обласної адміністрації від 20 жовтня 2022 року № Г-79-22, наданої на звернення ОСОБА_11 , вбачається, що про факти поранення та загибелі співробітників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей адміністрацією закладу було терміново повідомлено правоохоронні органи, керівника служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації, а також працівника Управління Держпраці телефонограмою. На письмовий запит Управління Держпраці у Миколаївській області, адміністрацією закладу надано вичерпну інформацію про трагедію, яка сталася з працівниками Центру 08 березня 2022 року. По даному випадку велося слідство компетентними правоохоронними органами. Про результати слідства та причини смерті працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей до адміністрації закладу надано не було. Згідно відповіді Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06 лютого 2023 року № ПД/2/742-23, наданої на адвокатський запит представника позивача, за наявною в Міжрегіональному управлінні інформацією повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Миколаївській області від КЗ «Миколаївський центр соціального-психологічної реабілітації дітей» не надходило, відповідно комісія по спеціальному розслідуванню не створювалась. Рішень щодо визнання потерпілими ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в результаті нещасного випадку на виробництві Управління Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось. 09 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Центру соціального-психологічної реабілітації дітей із заявою про повідомлення про нещасний випадок на виробництві, в якій просив направити письмове повідомлення територіальному органу Держпраці про нещасний випадок на виробництві, який стався 08 березня 2022 року з його дружиною ОСОБА_1 у її робочий день при виконанні нею своїх функціональних обов`язків згідно розпорядження адміністрації щодо евакуації дітей. 16 вересня 2022 року Центр соціального-психологічної реабілітації дітей надав відповідь позивачу в якій вказав, що станом на 08 березня 2022 року вихованців центру було вже евакуйовано до Антонівської школи-інтернату Новоодеського району відповідно до наказу № 11 від 24 лютого 2022 року Миколаївської обласної державної адміністрації. Письмового наказу чи доручення керівника закладу про створення груп та організації поїздки 08 березня 2022 року до місця евакуації дітей не видавалося. Співробітники центру та ОСОБА_1 їхали до місця евакуації вихованців за власним бажанням. Транспортний засіб, на якому вони дісталися до Антонівської школи-інтернату не є машиною центру і водій не був співробітником закладу. Про інцидент, що відбувся з співробітниками та ОСОБА_1 , не на території Центру 08 березня 2022 року було повідомлено адміністрацію закладу зі слів інших працівників. По даному факту, працівниками закладу було терміново повідомлено до правоохоронних органів, керівнику служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації та до Управління Держпраці, відповідно до чинного законодавства. Отже, судом першої інстанції встановлено, що дружина позивача загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок обстрілу невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф із невстановленої зброї мікроавтобусу, який рухався по автодорозі Кіровоград Миколаїв в бік села Антонівка Баштанського району Миколаївської області, в якому перебувала ОСОБА_1 , разом із іншими працівниками Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, для зміни інших вихователів та помічників вихователя, що знаходилися відповідно до розпорядження адміністрації Центру в Антонівській школі інтернату Новоодеського району Миколаївської області, до якої на підставі наказу Миколаївська обласна державна адміністрація від 24.02.2022 №11 «Про евакуацію дітей вихованців Комунального закладу «Миколаївський центр соціально психологічної реабілітації дітей» були евакуйовані діти з Центру. Також встановлено, що 09 вересня 2022 року позивач звертався до відповідача із заявою про повідомлення про нещасний випадок на виробництві, в якій просив направити письмове повідомлення територіальному органу Держпраці про нещасний випадок на виробництві, який стався 08 березня 2022 року з його дружиною у робочий день при виконанні нею своїх функціональних обов`язків згідно розпорядження адміністрації щодо евакуації дітей. Однак відповідач у відповіді позивачу, а також дочці загиблої та територіальному органу Держпраці вказав, що випадок, який трапився із ОСОБА_1 не належить до «нещасного випадку», встановлення факту нещасного випадку на виробництві установою не підтверджується та Центр соціально-психологічної реабілітації дітей не вбачає нормативно обґрунтованої необхідності надання до Управління Держпраці у Миколаївській області повідомлення про нещасний випадок на виробництві. З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав, що такі дії відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей не відпадають вимогам статті 22 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої на нього, як роботодавця, покладено обов`язок з організації розслідування відповідно до процедури, передбаченої пунктом 12 Порядку № 337, та складання за результатами такого розслідування відповідного акту про нещасний випадок, примірник якого має бути наданий потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. Також, не були дотримані вимоги статті 22 Закону України «Про охорону праці» зі сторони Управління Держпраці у Миколаївській області (знаходиться в стані припинення), яке через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в проведенні спеціального розсування нещасного випадку з ОСОБА_1 не організувало, як цього вимагає Закон, розслідування такого випадку, а обмежилося лише відпискою про те, що адміністрація Центру соціально-психологічної реабілітації дітей на їх запит надала вичерпну інформацію про трагедію, яка сталася з його працівниками 08 березня 2022 року та те, що по даному факту ведеться слідство правоохоронними органами, про результати якого адміністрацію закладу не повідомляли. Що в свою чергу, також позбавило права позивача на оскарження рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці в судовому порядку. У ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановлено ліквідувати згідно з додатком 1 до цієї постанови Головне управління Держпраці в Одеській області, Управління Держпраці у Миколаївській області та Головне управління Держпраці у Херсонській області та утворити як юридичну особу публічного права Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 цієї Постанови, міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме, зокрема, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Головного управління Держпраці в Одеській області, Управління Держпраці у Миколаївській області, Головного управління Держпраці у Херсонській області. Згідно наказу Державної служби України з питань праці від 07 грудня 2022 року № 237 Головне управління Держпраці в Одеській області, Управління Держпраці у Миколаївській області та Головне управління Держпраці у Херсонській області з 08 грудня 2022 року припинили здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації політики у відповідних сферах. Отже, з 09 грудня 2022 року на Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці покладається обов`язок, передбачений статтею 22 Закону України «Про охорону праці» із вирішення питання організації розслідування нещасного випадку у разі відмови роботодавця провести розслідування нещасного випадку та оформлення такого розслідування. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відповіддю Міжрегіонального управління від 06.02.2023 за № ПД/2/742-23, наданої на адвокатський запит, за наявною в Міжрегіональному управлінні інформацією повідомлень про нещасні випадки щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Миколаївській області від відповідача - Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської області не надходило, відповідно комісія по спеціальному розслідуванню не створювалась. Рішень щодо визнання потерпілими зазначених осіб в результаті нещасного випадку на виробництві Управлінням Держпраці у Миколаївській області не ухвалювалось. Втім, позивачем не надано доказів, що він звертався із заявою до Міжрегіонального управління, на якого після припинення Управління Держпраці у Миколаївській області, законом прокладено обов`язок з організації розслідування нещасного випадку з його дружиною через відмову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей організувати таке розслідування та скласти відповідний акт. Тоді як відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про охорону праці» саме рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці підлягає оскарженню в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку. З огляду на те, що суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а позивач не звертався в порядку статті 22 Закону України «Про охорону праці» до органу державного нагляду за охороною праці із питанням ухилення роботодавця від складення акту про нещасний випадок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені позов ОСОБА_1 1 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання відповідача Міжрегіонального управління провести розслідування нещасного випадку, що стався з його дружиною 08 березня 2022 року під час виконання трудових обов`язків є передчасним, оскільки позивачем не доведення порушення вимог Закону вказаним відповідачем. Доводи представника позивача про те, що суд може встановити в судовому порядку факт настання нещасного випадку на виробництві, що є підставою для проведення відповідного розслідування роботодавцем або його правонаступником, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне. Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком №

337. Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи. Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації). Пунктом 33 Порядку № 337 передбачені обов`язки комісія (спеціальної комісії), серед яких є обов`язок визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом. Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, серед інших, є також: - перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час; - підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення; - раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку. Пунктом 53 Порядку № 337 визначено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження. Відповідно до пункту 58 Порядку № 337 протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 травня 2024 року по справі № 227/2301/21 виснувала, що зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом. Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний / не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.О. Шаманська Судді: Т.Б.Кушнірова Ж.М.Яворська Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року.