Ухвала КАС ВС № 420/29299/25

УХВАЛА 11 травня 2026 року м. Київ справа №420/29299/25 адміністративне провадження № К/990/17133/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , в період з 29.01.2020 по 11.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44); - зобов`язати В/ч НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 , в період з 29.01.2020 по 11.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025, адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 , подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 420/29299/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 28.11.2025. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для його поновлення. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не надано поважних підстав чи належних доказів підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 , звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 23.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 23.04.2026) доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 23.04.2026 о 20 год 23 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 04.05.2026 від скаржника на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви додано уточнену касаційну скаргу, а також клопотання про відстрочення від сплати судового збору. Клопотання В/ч НОМЕР_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги мотивоване тим, що заявник є бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, проте станом на момент звернення до суду відповідні асигнування для сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 420/29299/25 на 2026 рік відсутні. В/ч НОМЕР_1 подано заявку на призначення фінансування для погашення вказаних витрат, однак фактичного виділення коштів не відбулося. Окремо скаржник посилається на запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2024 та зазначає, що за чинним законодавством заходи, пов`язані із правовим режимом воєнного стану, фінансуються Кабінетом Міністрів України, проте на сьогоднішній день установа не забезпечена необхідним ресурсом для сплати судового збору у цій справі. Вирішуючи питання щодо відстрочення скаржнику сплати судового збору Суд виходить із наступного. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Аналіз зазначених норм свідчить, що скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань відстрочення або розстрочення сплати судового збору. При цьому, клопотання скаржника не містить належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та не підтверджено відповідними доказами. У вказаному клопотанні скаржник посилається на загальні обставини щодо обмеженого фінансування та відсутність бюджетних коштів, та відповідно відсутністю можливості сплати судовий збір. Колегія суддів зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Скаржник, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. На виконання вимог ухвали Суду від 23.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху скаржником надано уточнену касаційну скаргу. Проте скаржником не надано оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. Зазначене дає підстави вважати, що виявлені недоліки скаржником не усунуто в повному обсязі, оскільки скаржником не усунуто недоліки в частині сплати судового збору. Враховуючи, що останній день установленого судом строку на усунення недоліків відповідно до ухвали про залишення касаційної скарги без руху був 04.05.2026. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 23.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині надання оригіналу документа про сплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 420/29299/25. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов Ж.М. Мельник-Томенко