Ухвала КАС ВС № 160/12535/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 11 травня 2026 року м. Київ справа №160/12535/25 адміністративне провадження № К/990/19599/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №160/12535/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодів роботи з 02 квітня 1994 року по 24 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві «Срібне»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 02 квітня 1994 року по 24 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві «Срібне». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056650008575 від 06 березня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 02 квітня 1994 року по 24 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві «Срібне». У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду 31 березня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №160/12535/25. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - скаржник, відповідач) 29 квітня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з`ясовані такі обставини. Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком прийнято у порядку за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056650008575 від 06 березня 2025 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з незарахуванням періодів роботи, з чим, в свою чергу, позивачка не погодилася і звернулася з цим позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначав, що строк ним пропущений з огляду на введення в Україні воєнного стану. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України, у зв`язку з пропуском процесуального строку, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання скаржника на сам факт введення воєнного стану в Україні не може бути обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку, оскільки такі доводи наведені без обґрунтування конкретних обставин, які пов`язані з введенням воєнного стану. 09 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку відповідач зазначав, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк, 22 вересня 2025 року. Однак, лише 25 лютого 2026 року скаржник дізнався з відповіді суду апеляційної інстанції, наданої на запит від 19 лютого 2026 року про те, що апеляційна скарга в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» знаходиться в статусі «не зареєстрована» через відсутність її прохальної частини. Скаржник також звертав увагу, що належним чином оформлена апеляційна скарга була подана ним вдруге 03 березня 2026 року, тобто в найкоротший термін з моменту отримання відповіді суду від 25 лютого 2026 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підстави пропуску строку визнані судом неповажними, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №160/12535/25. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник пропустив встановлений законом тридцятиденний строк на оскарження рішення більш ніж на п`ять місяців, не надавши при цьому доказів наявності об`єктивно непереборних обставин для такого зволікання. Суд визнав наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підстави пропуску строку неповажними, оскільки суб`єкт владних повноважень мав процесуальну можливість контролювати стан реєстрації скарги в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» та вчасно усунути технічні помилки, зокрема такі як відсутність в тексті апеляційної скарги прохальної частини, що перешкоджало здійсненню належної реєстрації апеляційної скарги. Проте скаржник проявив пасивну бездіяльність, що свідчить про неналежне виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 298 КАС України. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09 березня 2026 року надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку. Крім того, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Мотивація касаційної скарги обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, незаконно відмовивши у поновленні строку на оскарження. Скаржник стверджує, що вжив усіх належних заходів для вчасної подачі скарги через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» ще у вересні 2025 року, проте через технічні особливості підсистеми (статус «не зареєстрована») та відсутність своєчасного сповіщення про помилки реєстрації, він був позбавлений можливості оперативно та своєчасно усунути такі недоліки. Пенсійний орган наполягає, що встановлення судом апеляційної інстанції надмірно високих вимог до доказування поважності причин пропуску строку в умовах воєнного стану та технічних збоїв електронного судочинства є проявом надмірного формалізму, який обмежує конституційне право особи на судовий захист та доступ до правосуддя. Здійснивши аналіз наведених відповідачем доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновок суду апеляційної інстанції. Надаючи оцінку доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Суд зазначає, що питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Тобто, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути обґрунтованою підставою для поновлення строку. Колегія суддів звертає увагу, що у касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зазначає обставини, які вплинули на можливість дотримання процесуального строку, у причинно-наслідковому зв`язку з запровадженим воєнним станом. Твердження відповідача про технічні збої в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» та статус скарги «не зареєстрована» також не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі і мало всі технічні можливості та обов`язок відстежувати стан поданої кореспонденції в особистому електронному кабінеті підсистеми ЄСІКС «Електронний суд». Відсутність прохальної частини у первинно поданій скарзі є наслідком виключно суб`єктивної помилки працівників органу, а не зовнішньою технічною несправністю. Встановлення відповідачем таких обставин лише через п`ять місяців за власним запитом, свідчить про надмірну пасивність та недобросовісне користування своїми процесуальними правами. В такому випадку, суд апеляційної інстанції, встановивши, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з апеляційною скаргою без дотримання вимог процесуального закону щодо строку для апеляційного оскарження, та у заяві про поновлення строку не навело поважних підстав пропуску такого строку, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Колегія суддів зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити. Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21. Керуючись статтями 169, 328, 333 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №160/12535/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Бевзенко Н.В. Шевцова