Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/205/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/205/26 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Номер провадження №33/4805/773/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановила: Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 08.01.2026 року о 00 год. 54 хв. в м. Овруч по вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Кузьмін Є.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено без будь якої законної і достатньої підстави. Вважає, що у працівників поліції не було законних підстав, визначених ст.266 КУпАП, для початку процедури огляду водія на стан сп`яніння. Зазначає, що працівники поліції, після зупинки транспортного засобу та висловлення пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, не роз`яснили ОСОБА_1 його права передбачені ст.63 Конституції України, ст.268, 271 КУпАП. Відсутній підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому процесуальних прав та обов`язків. Посилається на те, що в матеріалах доданих до протоколу, відсутні достатні дані, які б об`єктивно підтверджували, що у ОСОБА_1 поліцейськими дійсно були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник до суду апеляційної інстанції не з`явилась та на відеозв`язок не під`єдналися. Будь яких клопотань про перенесення судового засідання на адресу суду не надходило. За таких обставин суд апеляційної інстанції розглядає справу без їх участі, оскільки їх явка не є обов`язковою. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561593 від 08.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 08.01.2026 року о 00 год. 54 хв. в м. Овруч по вул. Степана Бандери, керував транспортним засобом марки BMW д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я. Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561593 від 08.01.2026; рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Рустама Артикова; відеозаписом. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідала вимогам ч.7 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана необхідністю перевірки транспортного засобу, який рухався під час дії комендантської години. При спілкуванні з водієм у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Останньому були роз`яснені відповідні права та обов`язки, наслідки ухилення від огляду на стан сп`яніння. Також, відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу, який складений у його присутності, від підпису у якому та в інших документах він відмовився. З відеозапису події вбачається, що працівники поліції повідомляють про наявні у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та пропонують пройти освідування (01:04:50) на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, однак останній відмовився, сказав: "ні". Факт керування транспортним засобом водієм не заперечувався. Працівники поліції (01:05:26) зачитують права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268, 271 КУпАП. На що ОСОБА_1 зазначає до працівників поліції «чого так псіханули на мене». При цьому зазначає, що приїхав з такого місця «нецензурно» на 15 днів, а ви мене. Такі обставини спростовують доводи захисника про те, що права ОСОБА_1 не були роз`яснені навіть формально. Окрім того, з правового аналізу норм п. 5 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», пунктів 3, 8, 16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, слідує, що факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки працівниками поліції транспортного засобу та перевірки документів для встановлення осіб, що перебувають у транспортному засобі. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 . Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану. На місці події поліцейський повідомив про виявлення в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3). Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чи безпідставності таких вимог. У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком водія. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, зупинка якого була обумовлена порушенням ним комендантської години. У працівника поліції виникла обґрунтована підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на ознаки, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 категорично відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені КУпАП. ОСОБА_1 чітко роз`яснено суть інкримінованого йому правопорушення. Сам факт того, що водій міг поїхати після того, як поліція поїхала з місця зупинки, не скасовує факту законного відсторонення в момент оформлення порушення. Відмова водія від проходження огляду на місці або в медичному закладі, зафіксована на відео, сама по собі є складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Якщо водій відмовився від огляду на місці і не виявив бажання їхати до лікарні (або відмовився від такої пропозиції), процедура вважається дотриманою. Відеозаписом зафіксоване пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, який своєю поведінкою демонстрував відсутність бажання виконувати законні вимоги працівників поліції. Наведені доводи апеляційної скарги захисника не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, та ст.266 КУпАП під час огляду ОСОБА_1 не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.С.Рябенька