Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 738/2164/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 738/2164/25 Суддя (судді) першої інстанції: Волошина Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, інспектора відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Коваленка Сергія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, інспектора відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Коваленка Сергія Володимировича, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5687550 від 10 вересня 2025 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП. Позов обґрунтовано тим, що оскільки 09 вересня 2025 року о 19:00 годині він не керував транспортним засобом по вулиці Шевченка в місті Мена Корюківського району Чернігівської області, дану обставину можуть підтвердити свідки, тому спірна постанова є протиправною. Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року позовні вимоги - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5687550 від 10 вересня 2025 року, винесену інспектором відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Коваленком Сергієм Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн і закрито справу про адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доводи позивача про те, що 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом по вул. Шевченка у м. Мена спростовуються мешканцями будинку 59-д по вул. Шевченка у м. Мена, які повідомили про факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який будучи у нетверезому стані керував власним автомобілем, а після вчинення ДТП залишив його у дворі будинку за вищевказаною адресою. Відеозаписом також зафіксовано процедуру розгляду справи, зокрема зафіксовано як поліцейський повідомив позивача про суть правопорушення, почав розгляд справи, але позивач, переслідуючи мету уникнути відповідальності категорично відмовився від участі у розгляді справи. При цьому, позивач заперечував той факт, що він керував транспортним засобом та вчинив дорожньо-транспортну пригоду. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що під час притягнення особи до адміністративної відповідальності не було забезпечено дотримання її процесуальних прав, зокрема - не роз`яснено в повному обсязі суті інкримінованого правопорушення, не забезпечено реальної можливості надати пояснення та заперечення, не здійснено належного дослідження доказів, фактично розгляд справи мав формальний характер. На думку позивача, мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Менського районного суду Чернігівської області від 11.11.2025 є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та зводяться фактично до переоцінки доказів і довільного тлумачення обставин справи. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2025 року інспектором відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області лейтенантом поліції Коваленком С.В. було винесено постанову серії ЕНА №5687550 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі (далі по тексту - оскаржувана постанова) стосовно ОСОБА_1 . Підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що 09 вересня 2025 року о 19-00 годині по вулиці Шевченка у м. Мена ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія, будучи позбавленим права керування рішенням Менського районного суду Чернігівської області строком на 1 рік, чим порушив пункт 2.1.«а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (вимог Інструкції № 1395 та приписів статті 279 КУпАП), свідчить про протиправність прийнятої ним стосовно позивача постанови, так як принцип презумпції невинуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов`язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов`язаний надати, зокрема посвідчення водія. У той же час, частиною четвертою статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виходячи з наведених вище правових норм вбачається, що позбавлення права керування транспортним засобом свідчить про відсутність у такої особи посвідчення водія та не дозволяє здійснювати керування будь-якими транспортними засобами. При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як свідчать матеріали справи, у відповідності до спірної постанови 09 вересня 2025 року о 19-00 годині по вулиці Шевченка у м. Мена ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідченння водія, будучи позбавленим права керування рішенням Менського районного суду Чернігівської області строком на 1 рік, чим порушив пункт 2.1.«а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП. Разом з тим, ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом 09 вересня 2025 року. У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем частини четвертої статті 126 КУпАП відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, відповідні докази. За правилами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. У свою чергу, відповідачем надано до суду відеозаписи та письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10 вересня 2025 року, які показали про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння та вчинив ДТП. Так, на наданому відповідачем відеозаписі від 09 вересня 2025 року не зафіксовано, що 09 вересня 2025 року о 19-00 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а навпаки вбачається, що 09 вересня 2025 року о 19-46 год транспортний засіб знаходиться у дворі житлового будинку, стоїть без руху, не працює. З відеозапису вбачається, що працівник поліції за базою даних інформаційного порталу Національної поліції встановив належність транспортного засобу ОСОБА_1 , після чого присутній на місці ДТП свідок, яка викликала поліцію, вказала на вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , при цьому пояснила, що особисто його не знає і до цього ніколи не бачила. Інші мешканці навколишніх житлових будинків, які були присутні на місці ДТП та обурювалися поведінкою водія, не показали, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 . На відеозаписі від 10 вересня 2025 року о 07-49 год зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який знаходиться на вулиці, як пішохід, та якому працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або ж у лікарні, на що останній відмовляється та на запитання працівника поліції не заперечував, що вживав алкогольні напої напередодні. У свою чергу, на вказаному відеозаписі працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що стосовно нього будуть складені протоколи про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною четвертою ст. 126 КУпАП, при цьому не роз`яснено суть вчинених ним правопорушень та не повідомлено у зв`язку з чим саме на нього будуть складені адміністративні матеріали. ОСОБА_1 , окрім пояснень про те, що прийде до відділення поліції для підписання документів, інших пояснень з приводу керування ним транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди не надавав. Отже, не зрозумілим є той факт, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , як пішоходу, працівники поліції пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Даний відеозапис з нагрудної камери поліцейського не відображає відомостей ані про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, й не містить вчинення працівниками поліції процесуальних дій щодо винесення стосовно нього оскаржуваної постанови та складання інших адміністративних матеріалів. Слід зазначити, що наданим відповідачем відеозаписом не зафіксовано процедуру розгляду справи щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене ним 09 вересня 2025 року адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою ст. 126 КУпАП. Надані відповідачем письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10 вересня 2025 року колегія суддів оцінює критично, оскільки письмові пояснення свідків не є належними доказами правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Окрім того, письмові пояснення у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбиралися 03 жовтня 2025 року, а не 10 вересня 2025 року, що зафіксовано відеозаписом від 03 жовтня 2025 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови та подання ОСОБА_1 позову до суду. Під час особистого спілкування працівника поліції з вказаними свідками жоден з них не вказав на те, що особисто знайомий з ОСОБА_1 та впевнений в тому, що саме він 09 вересня 2025 року керував автомобілем та вчинив ДТП, зазначили, що від когось чули, що це був ОСОБА_1 . Отже, письмові пояснення свідків суттєво різняться з тими, що зафіксовані на бодікамеру поліцейського. Окрім того, згідно наданого відеозапису свідок ОСОБА_5 взагалі відмовилася від дачі будь-яких пояснень, зокрема письмових, що викликає певні сумніви у їх належності та правдивості. Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 09 вересня 2025 року о 19-00 годині матеріали справи не містять. Натомість, свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 09 вересня 2025 року протягом усього дня він керував транспортним засобом Шевченка Дениса, їздив на дачу, а ввечері пообіцяв йому відігнати автомобіль на СТО. ОСОБА_1 в цей час перебував у с. Осьмаки Корюківського району Чернігівської області. Свідок ОСОБА_6 часто користується автомобілем ОСОБА_1 , та зазначив, що коли він приїхав до гаражів на вул. Шевченка у м. Мена, випадково наїхав на клумбу, у зв`язку з чим невідома жінка зробила йому зауваження і між ними виник конфлікт. Про те, що ця жінка викликала поліцію, дізнався наступного дня від позивача, так як у його присутності ніхто поліцію не викликав. Через деякий час він особисто вибачався перед жінкою, з якою у нього виник конфлікт. Вказані обставини спростовують твердження апелянта про доведеність відповідачем вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність у частині четвертій статті 126 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У свою чергу, відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, оскільки суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, не підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення неправомірною. Крім того, слід відмітити, що у відповідності до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з пунктами 1, 5 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. З огляду на вказане, поліцейський, здійснюючи розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 126 КУпАП, не дотримався процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка передбачена в статті 279 КУпАП, а саме не представився як посадова особа, що розглядає дану справу, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, тобто за вчинення якого саме адміністративного правопорушення особа притягається до адміністративної відповідальності, а лише повідомив про складання стосовно нього постанови та протоколів про адміністративне правопорушення. До того ж, з наданого відеозапису не зрозумілим є те, за вчинення яких саме адміністративних правопорушень працівники поліції збиралися складати щодо ОСОБА_1 адміністративні матеріали, та які саме докази досліджувались працівником поліції під час винесення постанови у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП. Вказані обставини свідчать про недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (вимог Інструкції № 1395 та приписів статті 279 КУпАП). Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини. У відповідності до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Ю.К. Черпак І.В. Штульман