Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31010/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31010/25 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В., повний текст судового рішення складено 18.03.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову від 28.08.2025 №2418 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст.86-А графи І наказу Міністерства оборони України №207 від 12.07.1999; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести дані щодо виключеного з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст.86-А графи І наказу Міністерства оборони України №207 від 12.07.1999. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 лютого 2008 року його було виключено з військового обліку за станом здоров`я. 22.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я. Листом від 28.08.2025 відповідач відмовив у задоволенні такої заяви з посиланням на те, що виключення відбулось на підставі наказу Міноборони №207 від 12.07.1999, а наразі дії наказ Міноборони №402 від 14.08.2008. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з правомірністю відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі Реєстр) інформацію про виключення його з військового обліку у зв`язку із непридатністю за станом здоров`я на підставі пп.3 п.6 статті 37 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу. На підтвердження факту виключення з військового обліку у зв`язку із непридатністю за станом здоров`я позивач як до ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і до матеріалів даної справи долучив Посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 , яке видано вперше ІНФОРМАЦІЯ_5 20 лютого 2008 року, яке містить наступні дані: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - гр.13 20.02.2008 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. І ст.86 «а» розкладу хвороб, наказ МОУ 1994р., №2, №207 1999р.; - розділ «Відмітки про військовий облік» - Виключений з військового обліку на підставі пп.3 п.6 статті 37 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу за хворобою. Надане Посвідченні (взамін військового квитка) №2/63 містить печатки ІНФОРМАЦІЯ_8 та підписи керівника цього районного військового комісаріату. Позивач долучив копію даного посвідчення до своєї заяви від 22.08.2025, в якій позивач просив відповідача внести до Реєстру інформацію про виключення його з військового обліку у зв`язку із непридатністю за станом здоров`я відповідно на підставі пп.3 п.6 статті 37 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу. Дана заява була розглянута відповідачем та позивачу листом від 28.08.2025 №2418 була надана письмова відповідь, в якій зазначено, що внесення таких даних до Реєстру є неможливим, у зв`язку з тим, що застосовувався наказ МОУ №402 від 14.08.2008, а також зазначено, що наданий позивачем військово-обліковий документ є недійсним відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа згідно Постанови КМУ від 16 травня 2024 №559 і усі розбіжності, які необхідно внести до Реєстру, відпрацьовуються тільки при особистій явці згідно з положеннями частини 11 ст.38 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу. Обґрунтування неправомірності такої відмови згідно позовної заяви полягає в тому, що позивач є виключеним з військового обліку за станом здоров`я ще у 2008 році на підставі висновку медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що були внесені відповідні дані до виданого позивачу військового-облікового документу, яким є Посвідчення (взамін військового квитка) №2/63 від 20.02.2008 року, видане йому ІНФОРМАЦІЯ_5 , а застосування до позивача нормативно-правових актів, які були прийняті пізніше, є неправомірним в силу принципу незворотності дії закону в часі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних узагальнених доводів та висновків: - у графі Відмітка про військовий облік Посвідченні (взамін військового квитка) №2/63 від 20.02.2008 зазначено: Виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України Про ВО і ВС за хворобою, що свідчить про невідповідність записів у посвідченні №2/63 щодо зняття/виключення позивача з військового обліку даним з Реєстру; - позивачем не подано до матеріалів справи жодної постанови ВЛК, яка б підтвердила його непридатність за станом здоров`я до військової служби; - запис у посвідченні позивача №2/63 від 20.02.2009 року виключений з військового обліку / знятий з військового обліку не можуть бути належними та допустимими доказами окремо, тобто без підтвердження відповідними медичними документами: актом огляду, постановою, довідкою військово-лікарської комісії або медичних висновків ВЛК щодо наявності у дійсний час у ОСОБА_1 певних захворювань чи наявності інвалідності та непридатності його до військової служби. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на принцип незворотності дії законів в часі, заначивши, що позивач фактично просить про вибіркове застосування до нього законодавства. Викладена позивачем в апеляційній скарзі позиція узагальнено полягає в тому, що з моменту визнання позивача непридатним до військової служби та виключення його з військового обліку у 2008 році позивач фактично втратив статус військовозобов`язаного, і поновлення цього статусу на підставі нових нормативних акті є неправомірним. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно вказує на ненадання позивачем медичної документації за 2008 рік, яка має зберігатися саме у відповідача, а не в позивача. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Ключове питання для правильного вирішення судом даного спору полягає в тому, чи існував у відповідача на час звернення позивача із заявою від 22.08.2025 обов`язок внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку за станом здоров`я? Вирішуючи наведене вище ключове питання даного спору, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ). Підстави для виключення військовозобов`язаних та резервістів з військового обліку врегульовані частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, зміст якої змінювався на протязі дії спірних правовідносин, тобто з дати рішення ВЛК від 20.02.2008 і до моменту звернення позивача до відповідача із заявою від 22.08.2025 та на час вирішення судом даного спору. Так, частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, в редакції станом на 26.01.2016, містила наступні положення: «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли. Частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції станом на час звернення позивача до відповідача із заявою від 22.08.2025, яка дії і на час розгляду даного спору, має такий зміст: «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.» 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Отже, всі редакції частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ на протязі дії спірних правовідносин передбачали в якості однієї з підстав для виключення військовозобов`язаного з військового обліку визнання такого військовозобов`язаного непридатними до військової служби за станом здоров`я. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ визначала і продовжує визначати лише підстави для виключення військовозобов`язаного з військового обліку, а безпосереднє рішення про виключення військовозобов`язаного з військового обліку з підстав, передбачених цієї статтею, приймають районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, на обліку яких перебуває такий військовозобов`язаний, шляхом прийняття керівником (начальником) такого ТЦК та СП відповідного наказу, з подальшим внесенням запису про виключення з військового обліку до військового-облікового документу. Саме такий порядок прийняття рішення про виключення військовозобов`язаного з військового обліку вбачається з положень Порядку організації та ведення військового обліку, в редакціях, в редакціях, які були чинними на протязі дії спірних правовідносин, тобто з моменту рішення ВЛК від 20.02.2008 і до моменту звернення позивача до відповідача із заявою від 22.08.2025, а також з положень Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 26.05.2014 №333, та Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міноборони України від 15.09.2022 №280, якими визначені повноваження керівників (начальників) ТЦК та СП приймати відповідні рішення у формі наказів. Як вже зазначено вище, на підтвердження факту виключення з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я позивач надав Посвідчення (взамін військового квитка) №2/63, яке видано йому вперше ІНФОРМАЦІЯ_5 20 лютого 2008 року, і в якому відображені дані про рішення (висновок) медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЛК) про визнання позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. І ст.86 «а» розкладу хвороб, наказ МОУ 1994р., №2, №207 1999р., а також у розділі «Відмітки про військовий облік» відображено і рішення керівника (начальника) ІНФОРМАЦІЯ_8 про виключення позивача з військового обліку на підставі пп.3 п.6 статті 37 ЗУ Про військовий обов`язок та військову службу за хворобою, які завірені печатками цього районного військового комісаріату та підписами його керівника у відповідних розділах. Надаючи оцінку наданому позивачем військово-обліковому документу, колегія суддів виходить з наступного. Згідно підпункту 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (надалі- Закон №3633 від 11.04.2024), військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа. Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. №559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (надалі Порядок №559) в редакції на час звернення позивача із заявою від 22.08.2025, військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка. Порядок №559 містить, зокрема, такі положення, які підлягають врахуванню в межах даного спору: п.1 - Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа»; п.3 - Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган). п.4 - У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. п.14 - Військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках: взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов`язаного або резервіста; якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; зміни категорії щодо військового обов`язку; відсутності місця для внесення змін; невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку; втрати (зіпсування); виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. З урахуванням наведених нормативних положень колегія суддів доходить висновку, що відповідно до підпункту 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633 та пункту 2 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №559 позивач має дійсний військово-обліковий документ, яким є Посвідчення (взамін військового квитка) №2/63, оформлене ІНФОРМАЦІЯ_5 20.02.2008. Сам факт того, що певна інформація, яка міститься у виданому позивачу Посвідченні взамін військового квітка №2/63 стосовно визнання позивача рішенням ВЛК непридатним до військової служби та виключення позивача з військового обліку 20.02.2008 не відповідає актуальній інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, роздруківку з якого долучив позивач до матеріалів справи, не може бути підставою для визнання такого військово-облікового документу недійсним згідно пункту 3 Порядку №559, оскільки в силу закріпленого в ст.58 Конституції України принципу незворотності дії законів в часі передбачені цим порядком підстави для визнання недійсним військово-облікового документа можуть бути застосовані виключно для тих військово-облікових документів, які видані на підставі саме цього порядку. Однак, наявне у позивача Посвідчення взамін військового квітка №2/63 від 20.02.2008 було видано йому до прийняття Порядку №559, а також до запровадження Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII та до моменту початку функціонування цього реєстру у 2022 році. Відповідно, відсутність в Реєстрі інформації про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я з 20.02.2008 року обумовлена тим, що визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органи ведення цього Реєстру не внесли до нього таку інформацію. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає помилковими викладені в листі відповідача від 28.08.2025 №2418 доводи про недійсність наявного у позивача військово-облікового документу, тобто Посвідчення взамін військового квітка № НОМЕР_1 , а також посилання суду першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення на невідповідність записів у цьому військово-обліковому документі даним з Реєстру. Також колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем до матеріалів справи жодної постанови ВЛК, яка б підтвердила його непридатність за станом здоров`я до військової служби, оскільки, по-перше - законодавство, яке діяло як на час прийняття медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЛК) рішення від 20.02.2008 про визнання позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку, так і на даний час не передбачає вручення призовнику, військовозобов`язаному та резервісту рішення (постанови, висновку) ВЛК за результатами проведеної військово-лікарсько комісії; по-друге - як вже зазначено вище, зазначене рішення ВЛК є лише підставою для прийняття керівником ТЦК та СП рішення про виключення з військового обліку. Отже, належним підтвердженням факту виключення позивача з військового обліку є саме рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 , яке відображено розділі «Відмітки про військовий облік» виданого позивачу Посвідчення взамін військового квітка № НОМЕР_1 від 20.02.2008. В рамках даного спору відповідач не заперечує і не спростовує факт оформлення та видачі позивачу Посвідчення взамін військового квітка №2/63 від 20.02.2008. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в рамках даного спору позивачем доведений факт виключення його з військового обліку за станом здоров`я згідно частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ шляхом прийняття керівником уповноваженого на те органу - ІНФОРМАЦІЯ_8 рішення про виключення позивача з військового обліку, яке на час виникнення спірних відносин було прийнято у законний спосіб на підставі рішення медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЛК) від 20.02.2008 року, та належним чином оформлено шляхом внесення відповідних даних до належного позивачу військово-облікового документу, яким є Посвідчення взамін військового квітка № НОМЕР_1 від 20.02.2008. Відповідно, факт виключення позивача з військового обліку з 20.02.2008 за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач з цієї дати вже не є військовозобов`язаним, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військово обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 39 постанови від 21.05.2025 по справі №280/2880/24. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не містить положень, які б автоматично скасовували чинність висновків ВЛК про непридатність до військового служби за станом здоров`я та рішень про виключення з військового обліку військовозобов`язаних, що були прийнятими уповноваженими на те органами до набрання чинності нормативно-правовими актами, прийнятими вже під час введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, і якими були внесенні суттєві зміни в регулювання спірних правовідносин, в тому числі і в процедуру виключення з військового обліку за станом здоров`я. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Згідно з ч.8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Відповідно до статті 6 цього закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. А згідно ч.1 ст. 8 даного закону до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях. Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони. Виходячи з наведених нормативних положень, можна зробити висновок, що отримавши від позивача заяву від 22.08.2025 з нотаріально посвідченими копіями документів, які підтверджують факт виключення позивача з військового обліку з 20.08.2008 уповноваженим на те органом на підставі ст.37 п.6 пп.3 (по хворобі) ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у відповідача виник обов`язок внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, викладені в листі відповідача від 28.08.2025 №2418 доводи про необхідність особистої явки для внесення відповідних даних до Реєстру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Законом України №3543-XII, ні Порядком №559 не передбачено обов`язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів щодо внесення до реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби та приведення таких відомостей у відповідність до паперової форми військово-облікового документа. Обов`язок особисто подати заяву, особисто повідомити не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з обґрунтованістю позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача у внесенні до Реєстру даних про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я. Вирішуючи питання про спосіб судового захисту, який має обрати суд задля досягнення завдань адміністративного судочинства у даній справі, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Колегія суддів враховує, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, тобто можливістю вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернативних рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, і кожне з яких буде правомірною, оскільки при наявності рішення про виключення позивача з військового обліку відповідач безальтернативно зобов`язаний внести таку інформацію до відповідного Реєстру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Як слідує зі змісту позовної заяви, права та законні інтереси, які захищає позивач в рамках даного спору, полягають у внесенні до Реєстру відповідної інформації про його непридатність до військової служби та про виключення його з військового обліку за станом здоров`я. Виходячи з цього та враховуючи, що в рамках даного спору доведений обов`язок відповідача внести такі дані до Реєстру, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю заявленої позивачем вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру дані про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я. Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок невірного застосування норм матеріального права, з прийняття по справі нової постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні позовної заяви позивач оплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн., а за подачу апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн., а всього 6056 грн, які підлягають відшкодуванню на користь позивача в повному обсязі. Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року скасувати. Прийти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2025 №2418 щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у зв`язку з його з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я, відповідно до Посвідчення (взамін військового квитка) №2/63, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 20.02.2008. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька