Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2935/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2935/26 Перша інстанція: суддя Брагар В. С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 23 березня 2026 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1401/14292410 від 28.01.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; - зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області поновити йому реєстрацію, як платнику єдиного податку другої групи з 31.03.2026 року та включити до Реєстру платників єдиного податку. Разом із позовною, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1401/14292410 від 28.01.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_1 зазначив, що анулювання реєстрації платника єдиного податку матиме наслідком порушення прав та законних інтересів позивача до ухвалення судового рішення по суті спору, а також створює ризик ускладнення або взагалі неможливості ефективного захисту таких прав. Позивач просив вжити заходи забезпечення позову з метою збереження існуючого правового та фактичного становища, оскільки анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку зумовлює автоматичний перехід на загальну систему оподаткування з 01.04.2026. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку Головного управління ДПС у Миколаївській області №1401/14292410 від 28.01.2026 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову зазначив, що викладені позивачем обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки анулювання реєстрації може призвести до зупинення господарської діяльності, до розриву господарських зв`язків позивача із контрагентами, збільшення податкового навантаження та припинення підприємницької діяльності. Однак апелянт підкреслив, що на підтвердження доводів щодо наявності загрози господарській діяльності та інтересам суб`єкта господарювання в цілому до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодного доказу. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд обмежився лише висновками, що анулювання реєстрації призведе до зміни системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами, тощо, при цьому суд не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам ФОП ОСОБА_1 рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 28.01.2026 №1401/14292410. Позивач надав відзив на апеляційні скарги, в якому просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянтів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне. Задовольняючи заяву та забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку невжиття тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред`явлення його до виконання, позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування. Своєю чергою, зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами, тощо. Крім того, у податковому (звітному) році або попередніх періодах, такому платнику за такі періоди будуть нараховуватись податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку другої групи та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки така є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову варто врахувати, що рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області №1401/14292410 від 28.01.2026 ФОП ОСОБА_1 анульовано реєстрацію платника єдиного податку. Правові засади, на підставі яких здійснено виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, визначені положеннями ПК України, згідно з підпунктом абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу та абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України, а саме у зв`язку із здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Так, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; Відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Положеннями пункту 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Отже, за наслідками прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку такий платник податків зобов`язаний з установленої у рішенні дати здійснювати подальший бухгалтерський та податковий облік за правилами загальної системи оподаткування щонайменше протягом чотирьох кварталів з моменту прийняття рішення податковим органом (1 рік). Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Згідно з пунктом 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті. Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку другої групи за ставкою 15 відсотків позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку на прибуток. Також у позивача виникне необхідність реєстрації платником ПДВ та виконання визначених ПК України обов`язків для платників ПДВ, зокрема, зі сплати відповідного податку (збільшення податкового навантаження на 20 відсотків від всієї суми прибутку), складання податкових накладних. Тобто, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС призведе до можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення його ділової репутації. Як і враховано те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позов для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а вжиття заходів забезпечення позову надасть позивачу можливість до остаточного вирішення даного спору по суті реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності. Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення рішення буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа № 280/9045/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 6 березня 2025 року у справі № 420/25688/24, від 9 жовтня 2025 року у справі № 200/192/25, від 7 січня 2026 року у справі №420/36625/24, від 24 лютого 2026 року у справі № 320/60807/24. У світлі наведеного обґрунтованими видаються і висновки суду першої інстанції про те, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, та що вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. З наведеного слідує існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову на підставі того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.150, 151, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко