Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/27126/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27126/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/27126/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у підтвердженні трудового стажу ОСОБА_1 відповідно до його трудової книжки НОМЕР_1 та зазначених в неї всіх періодів роботи: з 01.03.1994 по 14.01.1995, з 16.01.1995 по 19.07.1995, з 04.07.1996 по 16.07.1998; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 всі періоди роботи: з 01.03.1994 по 14.01.1995, з 16.01.1995 по 19.07.1995, з 04.07.1996 по 16.07.1998, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач зобов`язаний до 10 червня 2026 року внести всі відомості своєї трудової діяльності які відсутня в системі персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Тобто у кінцевий термін позивач повинен подати в електронному вигляді на порталі, відомості про свою трудову діяльність, які відсутні в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а у разі оскарження дій ПФ України, звернутись за захистом своїх прав до суду (що і було зроблено позивачем). Відповідно до Постанови 794, орган пенсійного фонду, (який є органом державної влади, та обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача) має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з`ясування спірних обставин. Однак ці дії відповідачем здійснені не були. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, виявивши у кабінеті користувача веб-порталу Пенсійного фонду України невірні дані щодо періодів трудової діяльності, 17.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання оцифрування трудової книжки та зарахування відповідних періодів трудової діяльності. Листом від 05.08.2025 №34802-27542/У-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу наступне: «Згідно пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатку відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зразок трудової книжки, що має містити на титульній сторінці печатку підприємства (установи, організації) та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзною Центральною Радою Професійних Спілок від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка набула чинності 01.01.1975. Пунктами 5, 6 Постанови №656 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність) завіряються підписом спеціально уповноваженої особи і печаткою. Враховуючи положення пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, ідентифікує заявника (його представника), реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта. На виконання вищезазначених положень пункту 4.2 IV Порядку №22-1, підтвердженням факту належності трудової книжки певній особі, на титульній сторінці якої відсутня печатка організації, адміністрація якої в 1981 році вперше здійснила запис про прийом на роботу, може слугувати довідка, видана організацією, адміністрація якої вперше здійснила запис про прийом на роботу особи, якщо зазначена в ній інформація про період роботи співпадає із записами, внесеними до наданої трудової книжки. Отже, трудову книжку переведено в статус «Відхилено» у зв`язку з відсутністю печатки на титульній сторінці». Листом від 14.08.2025 №36646-27535/У-01/8-0400/25 «Про надання відповіді» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу наступне: «Правові відносини та надання звітності, яка використовується у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VІ (далі Закон №1058), який набув чинності з 01.01.2004 та, починаючи з 01.01.2011, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VІ (далі Закон №2464-VІ). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058). Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно з п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей, також першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами». Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що аналізуючи положення чинного законодавства України, яке регулює порядок звернення громадян для призначення та/або перерахунку пенсій, суд доходить висновку, що однією з основних умов для здійснення такого призначення, а також зарахування стажу є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного Фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Порядку №22-1 та Закону №1058-IV та необхідним пакетом документів, що визначає право на призначення пенсії, а, відтак, відповідач не мав підстав для зарахування спірних періодів стажу. У свою чергу, листи Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 05.08.2025 №34802-27542/У-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» та від 14.08.2025 №36646-27535/У-01/8-0400/25 «Про надання відповіді», якими надано відповіді на заяву позивача, мають роз`яснювальний характер, надані у порядку Закону України «Про звернення громадян» та не містять висновку про відмову у призначенні пенсії позивачу, отже, не тягнуть для позивача жодних негативних правових наслідків станом на час розгляду справи. Станом на час розгляду справи по суті позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії встановленого зразка разом із пакетом документів відповідно до положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1. У зв`язку із означеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд питання щодо можливості зарахування позивачу трудового стажу на умовах та з підстав ним обумовлених, в рамках даної справи є передчасним, оскільки повинен здійснюватися при визначені права позивача на отримання пенсії. Колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції). Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII). Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. З аналізу наведених норм судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового. Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок № 22-1). Розділом ІІ Порядку №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр). Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.9. Порядку № 22-1). Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, що згідно з положеннями пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Положеннями пункту 4.3. Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Аналізуючи положення чинного законодавства України, яке регулює порядок звернення громадян для призначення та/або перерахунку пенсій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що однією з основних умов для здійснення такого призначення, а також зарахування стажу є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного Фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Порядку №22-1 та Закону №1058-IV та необхідним пакетом документів, що визначає право на призначення пенсії, а, відтак, відповідач не мав підстав для зарахування спірних періодів стажу. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 06.02.2018 у справ № 425/1867/16-а та від 19.04.2018 у справі № 601/198/16 (К/9901/6458/18). У свою чергу, листи Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 05.08.2025 №34802-27542/У-01/8-0400/25 «Про розгляд звернення» та від 14.08.2025 №36646-27535/У-01/8-0400/25 «Про надання відповіді», якими надано відповіді на заяву позивача, мають роз`яснювальний характер, надані у порядку Закону України «Про звернення громадян» та не містять висновку про відмову у призначенні пенсії позивачу, отже, не тягнуть для позивача жодних негативних правових наслідків станом на час розгляду справи. Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії встановленого зразка разом із пакетом документів відповідно до положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розгляд питання щодо можливості зарахування позивачу трудового стажу на умовах та з підстав ним обумовлених, в рамках даної справи є передчасним, оскільки повинен здійснюватися при визначені права позивача на отримання пенсії. Надаючи оцінку аргументам позивачки, які наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить до того, що враховуючи суть звернення позивача до пенсійного органу, внаслідок чого виникли спірні відносини, для позивача не є юридично значимим вирішення питання щодо зарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки питання щодо можливості зарахування певних періодів роботи до страхового стажу вирішується судом у випадку встановлення обставин, які свідчать про порушення прав особи на пенсійне забезпечення, тобто у випадку встановлення обставин, які б свідчили про те, що у випадку визнання спірного страхового стажу особа набуде право на пенсію. Проте, в даному випадку позивачем не подано заяву про призначення пенсії, отже питання призначення пенсії не становить предмет спору. Окремо вимоги про зобов`язання врахування страхового стажу не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки дискреційними повноваженнями щодо встановлення страхового стажу, наділені пенсійні органи, які вирішують це питання під час встановлення права особи на пенсію. При цьому, за наслідками встановлення такого права, пенсійні органи зобов`язані прийняти рішення про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії, яке і може бути предметом судового контролю з метою встановлення дотримання органом ПФУ прав особи на пенсійне забезпечення. Процес оцифрування документів про трудову діяльність відбувається в інтересах самої особи для забезпечення коректного та швидкого розрахунку пенсійних виплат у майбутньому, проте відсутність цифровізації трудової книжки за наявності її у позивача в паперовому вигляді, не свідчить про автоматичне позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення при вирішенні питання про призначення пенсії в подальшому. Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/27126/25 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/27126/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко