Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14464/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14464/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року (суддя А.В. Савченко) у справі № 160/14464/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262140002886 від 11.04.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу; - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком позивачу з врахуванням періодів стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 17.05.1983, а саме : 01.09.1982 29.04.1983, 17.05.1983 26.08.1983, 01.09.1983 30.06.1984, 01.07.1984 26.03.1986, 27.03.1986 10.07.1987, 12.10.1987 15.11.1987, 02.11.1988 12.12.1988, а періоди : 25.07.1987 18.09.1987, 16.11.1987 03.10.1988, 06.02.1989 22.05.1991, 29.07.1991 23.08.1995 в пільговому обчисленні по Списку №1, починаючи з 03.04.2025 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 р. №262140002886; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1983 по 30.06.1984, з 27.03.1986 по 10.07.1987, з 12.10.1987 по 15.11.1987; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди з 25.07.1987 по 18.09.1987, з 16.11.1987 по 03.10.1988, з 06.02.1989 по 22.05.1991, з 29.07.1991 по 23.08.1995; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 03.04.2025р. про призначення пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Суд першої інстанції з`ясував, що періоди 01.09.1983 по 30.06.1984, 27.03.1986 по 10.07.1987 та 12.10.1987 по 15.11.1987 підтверджені записами трудової книжки та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Суд першої інстанції дослідив, що позивач з 25.07.1987 по 18.09.1987 працював електрослюсарем підземним 4го розряду з повним робочим днем в шахті, з 16.11.1987 по 03.10.1988 працював електрослюсарем підземним 4го розряду з повним робочим днем в шахті, з 06.02.1989 по 22.05.1991 працював електрослюсарем підземним 4го розряду з повним робочим днем під землею; з 29.07.1991 працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею; 04.01.1992 переведений підземним гірничо робочим очисного забою з повним робочим днем під землею; 19.01.1994 призначений головним технологом з підземними роботами; 23.08.1995 звільнений за власним бажанням. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано зазначені періоди роботи до пільгового стажу. Відтак, суд вказав про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 р. №262140002886, а також з метою захисту прав позивача зобов`язати відповідача вчинити дії. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що в силу положень ст.26 Закону №1058 для призначення позивачу пенсії за віком необхідний страховий стаж не менш, як 32 роки. Вважає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, адже його страховий стаж згідно поданих документів становить лише 25 років 11 місяців 8 днів. Зауважує, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 14.06.1991 згідно диплому, адже термін тривалості навчання перевищує допустимий, для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач 03.04.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 р. №262140002886 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні пенсійним органом зазначено таке: Пенсійний вік, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 60 років. Статтею 26 Закону України № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менш, як 32 роки. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяці 8 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 14.06.1991 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки термін тривалості навчання перевищує допустимий, для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку. Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року). Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17. Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 р. №262140002886 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність у позивача необхідного страхового стажу. За змістом спірного рішення страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяці 8 днів. До розрахунку страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 14.06.1991 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки термін тривалості навчання перевищує допустимий, для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку. В свою чергу, як правильно дослідив суд першої інстанції, періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1984, 27.03.1986 по 10.07.1987 та 12.10.1987 по 15.11.1987 підтверджені записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 , а тому в силу положень ст. 62 Закону №1788 та Порядку №637 такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Апеляційний суд зауважує, що період навчання позивача переривався військовою службою, однак переривання навчання та проходження строкової служби не є підставою для не врахування позивачу періоду навчання до страхового стажу. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Також, дослідивши зміст трудової книжки позивача НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що нею підтверджено наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи з 25.07.1987 по 18.09.1987, з 16.11.1987 по 03.10.1988, з 06.02.1989 по 22.05.1991, з 29.07.1991 по 23.08.1995. Аргументи на спростування цього висновку суду у апеляційній скарзі відсутні. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 р. №262140002886, адже пенсійний орган не здійснив належний розрахунок страхового та пільгового стажу роботи позивача. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 160/14464/25 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 11.05.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров