Постанова 4851 № 440/13824/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 р. Справа № 440/13824/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «СофіяАгро» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 06.02.26 по справі № 440/13824/25 за позовом Фермерського господарства «СофіяАгро» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство "СофіяАгро" (надалі - позивач, ФГ "СофіяАгро") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2025 №№ 000141440404, 000141460404. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "СофіяАгро" відмовлено. Фермерське господарство "СофіяАгро", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування посилається на те , що в період 2022 та 2023 року ГУ ДПС в Полтавській області виставило податкові зобов`язання, як і на фізичну особу, так і на юридичну особу-Фермерське господарство СофіяАгро, здійснювало перевірки, виносило податкові повідомлення-рішення (зобов`язання) для обох осіб - фізичної та юридичної. Суд першої інстанції, порушивши вимоги КАСУ, вважав не доцільно витребувати матеріали судової справи №440/7351/22, які містять підтвердження подвійного оподаткування, є взаємозв`язаними з підставами поданого позову та потребують аналізу в сукупності. Вважає, що судом першої інстанції поверхнево досліджено лише строки, не взявши до уваги, той факт, що аналізу потребує не лише строк сплати, а причинно-наслідковий зв`язок з діями, рішеннями і вимогами ГУ ДПС в Полтавській області по відношенню як до позивача, так і ОСОБА_1 . Також, не взято до уваги, обов`язковий аспект накладення штрафних санкцій: умисел, винна поведінка на противагу добросовісність дій позивача. Посилаючись на обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року року та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Фермерського господарства СофіяАгро до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року за №000141440404 та податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року за №000141460404. ГУ ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 440/13824/25 прийняте відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим. А доводи апеляційної скарги безпідставними. Посилаючись на обставини , викладенні у відзиві , вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ФГ «СофіяАгро», а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 440/13824/25 залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Суд першої інстанції установив, що ФГ "СофіяАгро" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 40246827 перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. Головним управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку ФГ "СофіяАгро" щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю по коду бюджетної класифікації 18010600 Орендна плата з юридичних осіб за березень-грудень 2022 року, січень-жовтень 2023 року, результати якої оформлені актом від 12.08.2025 №11679/16-31-04-04-11/40246827 /а.с. 7-9, 77 зі звороту -79/. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату ФГ "СофіяАгро" узгодженої суми податкового (грошового зобов`язання) з плати за землю по коду бюджетної класифікації 18010600 Орендна плата з юридичних осіб , а саме: - за березень 2022 року у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.08.2022, сплачено 09.08.2022, із затримкою на 8 календарних днів; - за квітень 2022 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.08.2022, сплачено 09.08.2022 та 01.09.2022, із затримкою на 8 календарних днів та на 31 календарний день, відповідно; - за травень 2022 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.08.2022, сплачено 01.09.2022 та 25.10.2022, із затримкою на 31 календарний день та на 85 календарних днів, відповідно; - за червень 2022 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.08.2022, сплачено 25.10.2022 та 24.11.2022, із затримкою на 85 календарних днів та на 115 календарних днів, відповідно; - за липень 2022 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 30.08.2022, сплачено 24.11.2022 та 27.12.2022, із затримкою на 86 календарних днів та на 119 календарних днів, відповідно; - за серпень 2022 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 30.09.2022, сплачено 27.12.2022 та 26.01.2023, із затримкою на 88 календарних днів та на 118 календарних днів, відповідно; - за вересень 2022 року у розмірі 1,97 грн та у розмірі 124855,12 грн по терміну сплати 31.10.2022, сплачено 26.01.2023 та 27.02.2023, із затримкою на 87 календарних днів та на 119 календарних днів, відповідно; - за жовтень 2022 року у розмірі 1,97 грн та у розмірі 124855,12 грн по терміну сплати 30.11.2022, сплачено 27.02.2023 та 27.03.2023, із затримкою на 89 календарних днів та на 117 календарних днів, відповідно; - за листопад 2022 року у розмірі 1,97 грн та у розмірі 124855,12 грн по терміну сплати 30.12.2022, сплачено 27.03.2023 та 26.04.2023, із затримкою на 87 календарних днів та на 117 календарних днів, відповідно; - за грудень 2022 року у розмірі 1,97 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 30.01.2023, сплачено 26.04.2023 та 26.05.2023, із затримкою на 86 календарних днів та на 116 календарних днів, відповідно; - за січень 2023 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 02.03.2023, сплачено 26.05.2023 та 27.06.2023, із затримкою на 85 календарних днів та на 117 календарних днів, відповідно; - за лютий 2023 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 30.03.2023, сплачено 27.06.2023 та 26.07.2023, із затримкою на 89 календарних днів та на 118 календарних днів, відповідно; - за березень 2023 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.05.2023, сплачено 26.07.2023 та 28.08.2023, із затримкою на 86 календарних днів та на 119 календарних днів, відповідно; - за квітень 2023 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 01.05.2023, сплачено 28.08.2023 та 31.08.2023, із затримкою на 90 календарних днів та на 93 календарних днів, відповідно; - за травень 2023 року у розмірі 1,99 грн та у розмірі 124855,10 грн по терміну сплати 30.06.2023, сплачено 31.08.2023, із затримкою на 62 календарних дні; - за червень 2023 року у розмірі 122635,63 грн та у розмірі 2221,46 грн по терміну сплати 31.07.2023, сплачено 31.08.2023, із затримкою на 31 календарний день; - за липень 2023 року у розмірі 120453,23 грн та у розмірі 4403,86 грн по терміну сплати 30.08.2023, сплачено 31.08.2023 та 26.09.2023, із затримкою на 1 календарний день та на 27 календарних днів, відповідно; - за серпень 2023 року у розмірі 4629,63 грн по терміну сплати 02.10.2023, сплачено 26.10.2023, із затримкою на 24 календарних дні; - за вересень 2023 року у розмірі 4629,63 грн по терміну сплати 30.10.2023, сплачено 28.11.2023, із затримкою на 29 календарних днів; - за жовтень 2023 року у розмірі 4629,63 грн по терміну сплати 30.11.2023, сплачено 26.12.2023, із затримкою на 26 календарних днів. Заперечення позивача на акт перевірки відхилені листом від 16.09.2025 №28990/6/16-31-04-01-05 /а.с. 79 зі звороту -80/. 18.09.2025 на підставі зазначеного вище акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення №000141460404 про застосування до ФГ "СофіяАгро" на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України штрафу у розмірі 5 % у сумі 13180,15грн та № 000141440404 від 18.09.2025 про застосування до ФГ "СофіяАгро" на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України штрафу у розмірі 10 % у розмірі 1872854,34 грн /а.с. 85-87/. Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган правомірно застосував штраф за порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України. Позивач у ході розгляду справи не довів належними та допустимими доказами наявність визначених законом підстав для звільнення його від фінансової відповідальності зокрема, внаслідок неможливості виконання податкового обов`язку у спірний період. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/. Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. А відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 цієї статті, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України). Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з приписами пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. За приписами пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Матеріалами справи встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік від 11.02.2022 № 9025712344, за 2023 рік від 13.02.2023 № 9022045234. З огляду на приписи п.54.1 ст.54 ПК України вищезазначені самостійно задекларовані позивачем грошові зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за 2022 - 2023 роки є узгодженими та, відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, мали бути сплачені позивачем протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 3 статті 287 ПК України. Позивач ні у позові ні в апеляційній скарзі не заперечує, що сума орендної плати за землю з березня 2022 року по жовтень 2023 року ним сплачена із простроченням, однак факт несвоєчасної сплати пояснює запровадження в Україні воєнного стану та оскарженням ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень щодо сплати податкового зобов`язання за 2022 рік за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб у Полтавському окружному адміністративному суді у справі №440/7351/22, у зв`язку з неможливістю виконання позивачем податкового обов`язку. Також, вважає , що не взято до уваги обов`язковий аспект накладення штрафних санкцій: умисел, винна поведінка на противагу добросовісність дій позивача. Щодо наведених позивачем доводів , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання, незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення. Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України. Так,

позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 160/22731/21 та від 18.03.2026 по справі №160/25209/24. Тобто, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Враховуючи наведене доводи позивача з посиланням на не взяття судом до уваги обов`язкового аспекту накладення штрафних санкцій: умисел, винна поведінка на противагу добросовісність дій позивача є безпідставними, оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2025 №№ 000141440404, 000141460404 до позивача застосовано штрафні санкції саме на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України. Щодо доводів позивача про безпідставність застосування до нього штрафу з огляду на запровадження на території України воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справи триває. З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX). Вказаним Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України був доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Законом України від 24.03.2022 №2142-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану були внесені зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова трьох місяців замінено словами шести місяців. 12.05.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2260-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану (далі - Закон № 2260-IX), що набрав чинності 27 травня 2022 року. Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції: У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таким чином, з дати набрання чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів. Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України був доповнений положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а тому будь-яка колізія між нормами Податкового кодексу України або неоднозначне (множинне) трактування норм Податкового кодексу (зокрема п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України) з 27.05.2022 відсутні. Слід зазначити, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків. Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України" щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України, який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно якої, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Крім того, згідно внесених змін до цього пункту, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року). Аналізуючи вищевикладене, слід відзначити, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податків та зборів за звітні податкові періоди, в яких діяв мораторій, запроваджений підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме з 07 березня 2022 року по 26 травня 2022 року, однак лише у випадку сплати таких податкових зобов`язань не пізніше 1 серпня 2022 року (перший випадок) або у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів (другий випадок). Суд зауважує, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати податків та зборів є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати узгоджених податкових зобов`язань, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати податків та зборів, то у випадку коли платник податку несвоєчасно сплатив податки та збори за звітні (податкові) періоди, які припадали на період дії мораторію, і фактична сплата таких узгоджених податкових зобов`язань здійснена після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків сплати податків та зборів застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати. При цьому, слід враховувати, що, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року. Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (березень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов`язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 року по день фактичної сплати податкових зобов`язань). Виключенням є другий випадок, коли у платника податків відсутня можливість виконати свій податковий обов`язок. Як зазначалось вище, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних. Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені. Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року. Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог Порядку №

225. Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225). Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року. При цьому, та обставина, що Порядок № 225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов`язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком. Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку №

225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується. Позивач посилається на відсутність можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок в частині плати землю через повномасштабне вторгнення на територію України. Законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов`язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку №

225. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 18.03.2026 по справі №160/25209/24. При цьому , позивач не надав доказів звернення до контролюючого органу у передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 порядку із заявою про підтвердження відсутності можливості виконання товариством податкового обов`язку, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю, а також інформації щодо прийняття контролюючим органом відповідного рішення про можливість чи неможливість виконання платником податків податкових обов`язків. Стосовно доводів апелянта з посиланням на те, що в період 2022 та 2023 року ГУ ДПС в Полтавській області виставило податкові зобов`язання, як і на фізичну особу - ОСОБА_1 , так і на юридичну особу-Фермерське господарство СофіяАгро, здійснювало перевірки, виносило податкові повідомлення-рішення (зобов`язання) для обох осіб - фізичної та юридичної, що призвело до подвійного оподаткування одного й того ж об`єкту та щодо неможливості своєчасно сплатити податкові зобов`язання у зв`язку з оскарженням ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень щодо сплати податкового зобов`язання за 2022 рік за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб у Полтавському окружному адміністративному суді у справі №440/7351/22 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 440/7351/22, що набрало законної сили 31.05.2023 , задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2022 №641719-2409-1618, №641717-2409-1618, №641721-2409-1618, №641720-2409-1618, №641718-2409-1618, №641716-2409-1618, №641715-2409-1618. Рішенням суду у справі № 440/7351/22 встановлено, що 02.02.2016 ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство "СофіяАгро", яке з 2016 року здійснює господарську діяльність на орендованих землях, що також не заперечується представниками учасників справи. Протягом 2016-2022 років Фермерським господарством "СофіяАгро" до ГУ ДПС у Полтавській області (Оржицька ДПІ) подано податкові декларацію з плати за землю за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, в яких самостійно визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю. З 2016 року оренду плату за земельні ділянки сплачує фермерське господарство "СофіяАгро". Судом у справі №440/7351/22 зроблено висновок про те, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства відбулась і фактична заміна землекористувача земельної ділянки і його обов`язки перейшли від позивача, як фізичної особи, до створеного ним фермерського господарства. Відтак, оскільки спірні земельні ділянки фактично використовуються саме фермерським господарством, а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення земельного податку не тільки з ФГ "СофіяАгро", а й з її засновника призведе до подвійного оподаткування одного й того ж об`єкту. З матеріалів даної справи встановлено , що саме ФГ "СофіяАгро" подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік від 11.02.2022 № 9025712344, за 2023 рік від 13.02.2023 № 9022045234, а не ОСОБА_1 , що не спростовано апелянтом. З огляду на приписи п.54.1 ст.54 ПК України вищезазначені самостійно задекларовані позивачем грошові зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за 2022 - 2023 роки є узгодженими та, відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, мали бути сплачені позивачем протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень стосовно фізичної особи, які були визнані протиправними, жодним чином не може слугувати належною підставою для невиконання ФГ "СофіяАгро" самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за землю. Таким чином, доводи позивача про те, що на час розгляду справи № 440/7351/22 не було узгоджено платника податку з орендної плати за землю, а відповідач у строк до 04.07.2024 вважав платником податку орендної плати за землю керівника Фермерського господарства "СофіяАгро" Куця Станіслава Анатолійовича є безпідставними. Враховуючи вищенаведене, позивачем недоведено факту неможливості виконання податкового обов`язку у спірний період, а тому позивача віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань. Матеріалами справи підтверджено, що за наслідком проведення камеральної перевірки контролюючим органом правомірно визначено, що граничним строком сплати узгоджених податкових зобов`язань з плати за землю за податковою декларацію з плати за землю за 2022 рік, зокрема, за звітні податкові періоди березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року для позивача було 01.08.2022. Однак, фактично узгоджені податкові зобов`язання з плати за землю з березня 2022 року по жовтень 2023 року позивач сплатив з пропуском визначених Податковим кодексом України строків сплати таких податкових зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних активів, шо регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 440/13824/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий