LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд753/2649/25

від 22.04.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2026 року м. Київ Справа №753/2649/25 Апеляційне провадження №22-ц/824/5780/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шаповалової К.В. 11 листопада 2025 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 половину вартості автомобіля LEXUS, модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_1 у розмірі 626500 грн та половину доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 2928057,63 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 04 серпня 2007 року по 30 серпня 2024 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано автомобіль «Lexus NX 300H», 2019 року випуску, право власності на який було зареєстровано за відповідачкою. Позивач зазначає, що автомобіль було придбано за 37000 доларів США - офіційно, але фактично за 42000 доларів США. Позивач зазначає, що у травні/червні 2024 року відповідач продала вказаний автомобіль, уклавши фіктивний договір купівлі-продажу, а у вересні, знову ж таки, уклавши фіктивний договір купівлі-продажу, придбала його назад у власне володіння. Оскільки зазначений транспортний засіб був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, позивач просить суд стягнути із відповідача половину вартості автомобіля. Відносно доходу від здійснення підприємницької діяльності зазначав, що останні три роки і кошти не використовувались в інтересах сім`ї, а тому вважає, що він має право на половину від цього доходу. У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, у якій просила: - визнати її особистою власністю автомобіль «LEXUS», модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 ; - визнати за нею та за позивачем право власності по частці на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з позивача на її користь половину вартості транспортного засобу «Toyota RAV 4» 2017 року виписку VIN НОМЕР_3 у розмірі 538 350 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2007 року по 30 серпня 2024 року, квартира та автомобіль «Toyota RAV 4» було придбано саме у цей період, а тому є їх спільною сумісною власністю, проте зареєстровано на ім`я позивача. Автомобіль «Lexus NX 300H» придбаний після фактичного припинення шлюбних відносин, не за спільні кошти сторін у справі, а за кошти іншої особи і фактично є подарунком отриманим відповідачем. А тому автомобіль «Lexus NX 300H» не належить до об`єктів спільного сумісного майна сторін у справі. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості частки транспортного засобу LEXUS, модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_4 , у розмірі 601 150 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири загальною площею 114,8 кв.м., житловою площею 52,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири загальною площею 114,8 кв.м., житловою площею 52,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості частки транспортного засобу Toyota RAV 4 2017 року виписку VIN НОМЕР_3 у розмірі 429 150 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду у розмірі 8 149 грн 47 коп. Рішення мотивоване тим, що враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, зважаючи на те, що саме на сторону, яка заперечує проти того, що вказане майно є спільною сумісною власністю покладено обов`язок доведення такого факту, з огляду на те, що спірний автомобіль LEXUS, модель NX 300Н був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факт придбання такого автомобіля за її особисті кошти, суд дійшов висновку, що спірний автомобіль LEXUS, модель NX 300Н є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, підлягає поділу, а отже в цій частині зустрічний позов не підлягає задоволенню. Натомість підлягають задоволенню вимоги первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача частина вартості автомобіля LEXUS, модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_1 , виходячи із вартості транспортного засобу, визначено відповідно до звіту від 21 березня 2025 року, здійсненого ТОВ «Оціночна компанія «Стейт Стріт», тобто у розмірі 601150 грн. Стосовно доходів від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , суд зазначив, що позивач не довів обґрунтованості вимоги про стягнення цього доходу, оскільки не спростував ту обставину, що дохід від підприємницької діяльності використовувались на потреби родини, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині судом не встановлено. Враховуючи норму статті 60 СК України, час придбання спірного майна подружжям, а також не спростування відповідачем режиму спільного майна належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також транспортний засіб Toyota RAV 4 2017 року виписку VIN НОМЕР_3 , які є предметом спору у цій справі є спільною сумісною власністю подружжя. Зважаючи на викладені вище норми та відсутність будь-яких заперечень у учасників справи щодо такого спільного майна як квартира, фактичне визнання позивачем зустрічного позову в цій частині, суд дійшов висновку, що в цій частині зустрічний позов підлягає задоволенню, а отже визнанню права власності за кожним із подружжя по 1/2 частці на таку квартиру. Щодо стягнення з позивача компенсації вартості частки автомобіля Toyota RAV 4 2017 року виписку VIN НОМЕР_3 , суд зазначив, що з позивача на користь відповідача підлягає до стягненню частина вартості автомобіля Toyota RAV 4 2017 року виписку VIN НОМЕР_3 , виходячи із вартості транспортного засобу, визначено відповідно до звіту № 3568/25-1 від 25 квітня 2025 року, здійсненого ТОВ Центр оцінки власності «Парето», тобто у розмірі 429 150 грн. Не погодилася із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Кравчук Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення в частині відмови у визнанні автомобіля Lexusособистою приватною власністю ОСОБА_1 та поділу його як об`єкту спільного майна подружжя є необґрунтованим та таким, що ухвалено внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що 06 квітня 2024 року, перебуваючи у стосунках із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було набуто у право власності транспортний засію Lexus NX 300h Wagon CVT Executive, 2019 року виписку VIN: НОМЕР_1 . Право власності на даний транспортний засіб було набуто на підставі тристороннього договору купівлі-продажу №ГМ-GM1-6245 від 06 квітня 2024 року, де ОСОБА_3 була покупцем, а ОСОБА_5 - платником. Кошти за придбання автомобіля Lexus були сплачені ОСОБА_5 , тобто автомобіль був придбаний за особисті кошти ОСОБА_5 для особистих потреб ОСОБА_7 , під час роздільного проживання із ОСОБА_2 та при фактичному припиненні шлюбу між ними. ОСОБА_2 жодної участі коштами або працею у придбанні цього майна не брав, а відтак на даний автомобіль не поширюється режим спільної сумісної власності, він є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Звертає увагу, що трьохсторонній договір купівлі-продажу автомобіля укладений із дотриманням вимог чинного процесуального законодавства України. Даний договір не визнаний судом недійсним, а отже є чинним. Також зазначає, що на підтвердження заявленої позовної вимоги про визнання автомобіля Lexusособистою приватною власністю серед інших документів надала нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які за своєю суттю є афідевітами. Щодо понесених судових зазначено, що скаржник очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за представництво її інтересів в одному судовому засіданні в розмірі 4200 грн та 42000 грн - після набрання законної сили судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи. Точний розмір та розрахунок понесених судових витрат буде надано скаржником у встановленому законом порядку. На підставі викладеного, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 рокув частині відмови в задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля LEXUS NX 300h Wagon CVT Executive, 2019 року виписку VIN: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_5 особистою приватною власністю ОСОБА_1 ; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості частки транспортного засобу Lexus, модель NX 300h Wagon CVT ExecutiveVIN: НОМЕР_1 у розмірі 601 105 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, а в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати покласти на ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, що свідчить про законність і обґрунтованість ухваленого рішення. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук М.О. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення. Позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Перш за все колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог щодо автомобіля LEXUS, то саме в цій частині апеляційним судом здійснюється перегляд рішення суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як не оскаржується сторонами. Крім того до апеляційної скарги стороною відповідача долучено копію відповіді ТОВ «Гранд Мотор» № 512 від 02 грудня 2025 року на адвокатський запит від 25 листопада 2025 року, який не був предметом розгляду в суді першої інстанції. Оскільки цей доказ поданий до суду після ухвалення рішення по справі, в порядку визначеному ч. 6 ст. 367 ЦПК України, цей доказ не може бути врахованим на стадії апеляційного розгляду справи. По суті спору і в межах апеляційного перегляду справи судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2007 року, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року (т.1, 18, 85-87,169-171). Відповідно до свідоцтва про зміну імені, виданого Хмельницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9м. Київ) 15 листопада 2024 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т.1 а.с.90,176) Згідно з договором № ГМ-GМ1-6245 купівлі-продажу автомобіля від 06 квітня 2024 року укладеного між ТОВ «Гранд Мотор» (продавець) з однієї сторони ОСОБА_3 (покупець) з другої сторони, ОСОБА_5 (платник) з третьої сторони, було придбано автомобіль LEXUS, NX 300Н Wagon CTV Executive, VIN код НОМЕР_1 . (т.1, а.с.92-94, 179-182) ОСОБА_3 та ТОВ «Гранд Мотор» було підписано також акт прийому-передачі автомобіля до договору № ГМ-GМ1-6245 від 06 квітня 2024 року та видаткову накладну від 10 квітня 2024 року на суму 1422000 грн. (т.1, а.с. 94, 95, 183, 184) 10 квітня 2024 року між ПП «Леон-Поділля» та ТОВ «Гранд Мотор» був укладений договір комісії № 2176, за умовами якого ПП «Леон-Поділля» зобов`язалось за дорученням ТОВ «Гранд Мотор» за комісійну плату вчинити за рахунок ТОВ «Гранд Мотор» від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу марки " LEXUS, модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_6 . (т.1, а.с.49-50,61) 11 квітня 2024 року між ПП «Леон-Поділля» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 2176, за умовами якого ОСОБА_3 купила транспортний засіб марки " LEXUS, модель NX 300Н, VIN код НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_6 (т.1, а.с.51-2, 62). 11 квітня 2024 року право власності на автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 , що підтверджується заявою № 2329705241, в якій документом на підставі якого здійснена реєстрація визначений договір купівлі-продажу № 2176 від 11 квітня 2024 рок, укладеним між ПП «Леон-Поділля» та ОСОБА_4 (т.1, а.с.47, 60) Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 транспортний засіб LEXUS, NX 300Н Wagon CTV Executive, 2019 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_8 зареєстрований за ОСОБА_1 датою реєстрації визначено 27 олютого 2025 року (т.1 а.с.91, 178) В заявах від 27 березня 2025 року, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Савіцькою І.Л., ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вказували про обставини придбання придбанні автомобіля LEXUS, NX 300Н Wagon CTV Executive, 2019 року випуску, VIN код НОМЕР_1 . (т.1, а.с. 89-89а,175, 193-194) Згідно зі звітом про оцінку майна від 21 березня 2025 року, здійсненого ТОВ «Оціночна компанія Стрейт Стріт» на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість колісного транспортного засобу LEXUS, модель NX 300Н, 2019 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , становить 1202300 9один мільйон двісіт дві тисячі триста) гривень. (т. 1, а.с.100-110,149а-167) Згідно зі звітом про оцінку майна № 3568/25-2 від 25 квітня 2025 року, здійсненого ТОВ Центр оцінки власності «Парето» на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість колісного транспортного засобу LEXUS, модель NX 300Н становить 1253500 грн. (т. 2, а.с. 98-133) Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України). Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Відповідно до частини четвертої статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у постанові від 21 грудня 2007 року № 11 вказав, що вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.п. 22-24). У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 вказано, що статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. У постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/ Верховним Судом також зазначено, що відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують". За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2007 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року. Автомобіль«LEXUS, NX 300Н», VIN код НОМЕР_1 , який є предметом спору був зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2024 року, тобто у період шлюбу сторін. Звертаючись до суду із зустрічним позовом з вимогами про визнання права особистої власності на цей автомобіль, відповідач ОСОБА_1 вказувала, що вказаний автомобіль придбано не спільні кошти з позивачем, а за особисті кошти ОСОБА_5 . Разом з тим матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, таких як банківські чи інші фінансові документи, щодо здійснення платежу за придбання автомобіля ОСОБА_5 .. Надана до договору видаткова накладна №1-6245 від 10 квітня 2024 року не містить даних про особу платника, у ній наявна лише інформація про постачальника ТОВ «Гранд Мотор» та покупця ОСОБА_4 . В доводах апеляційної скарги сторона відповідача посилається на договір купівлі-продажу автомобіля від 06 квітня 2024 року, за яким платником визначений ОСОБА_5 . Однак сам по собі договір, який укладений в простій письмовій формі, без доказів оплати коштів саме ОСОБА_5 , не може бути визнаний належним доказом здійснення оплати. До того ж, як вірно вказав суд першої інстанції, підставою для реєстрації спірного транспортного засобу за відповідачем був визначений інший договір, а саме договір від 11 квітня 2024 року, в якому відсутня така сторона договору як платник ОСОБА_5 . Також не можуть бути прийняті до уваги суду посилання сторони відповідача на пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , викладені ними у нотаріально посвідчених заявах, оскільки, як правильно зазначено районним судом, такі докази не є належними доказами у розумінні ст. 90-93 ЦПК України, вказані особи не були заявлені та допитані судом, як свідки у справі. При цьому колегія суддів зауважує, що нотаріус засвідчує лише справжність підпису особи, а не правдивість фактів, викладених у ній. В апеляційні скарзі сторона відповідача вказує на те, що такі заяви по за своєю суттю є афідевітами. Така форма заяв прийнята у європейських країнах, як письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення, що посвідчуються нотаріусами чи іншими компетентними органами, а тому приймаються судами України. Проте в законодавстві України такий термін чи форма заяви не використовується, не визначені як такі і заяви вказаних осіб. А тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції про неналежність вказаних доказів. З огляду на викладене, колегія суддів в цілому погоджується з висновками районного суду, що відповідачем ОСОБА_1 не було спростовано презумпцію спільності майна подружжя, тому відсутні підстави для визнання за нею право особистої приватної власності на автомобіль «LEXUS, NX 300Н», VIN код НОМЕР_1 . В доводах апеляційної скарги сторона відповідача не висловлює незгоди щодо розміру частки стягнутої судом, а лише в частині поділу його як спільного майна. Однак враховуючи, що спірний автомобіль визнано спільним майном подружжя й встановлено, що він перебуває в користуванні відповідача, то відповідно до положень чинного законодавства позивач має право на компенсацію відповідачем половини ринкової вартості спільного сумісного майна. Розмір грошової компенсації визначений судом на підставі висновку, який проведений за результатами огляду автомобіля, що вбачається обґрунтованим та доводами апеляційної скарги не спростовується. Таким чином, доводи викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 08 травня 2026 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»