Постанова 4824 № 369/7719/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6921/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2025 року м. Київ Справа № 369/7719/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державне підприємство «Ліси України», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок, встановив: У серпні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок. Позовні вимоги обґрунтовані наступними доводами. На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року № 3304 «Про передачу у власність земельної ділянки 4-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради» ОСОБА_8 було передано у власність земельну ділянку площею 1,3300 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0417. У подальшому названа земельна ділянка була відчужена на користь ОСОБА_2 , в подальшому ділянка була поділена, а новостворені земельні ділянки були відчужені ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. За інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.02.2022 р. № 176, ДП Київське лісове господарство» від 21.02.2022 р. № 02-185 спірні земельні ділянки відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, додані до матеріалів позову, відносяться до земель лісогосподарського призначення, зокрема, кварталу 2 виділів 3, 4 Васильківського лісництва. Вказані матеріали лісовпорядкування відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують це право на раніше надані землі. Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 22.02.2022 р. № 176 земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 розташовані у кварталі 2 Васильківського лісництва, є земельними ділянками лісового фонду. Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київське лісове господарство» 2003 року спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення (кварталу 2 виділів 3, 4 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), а за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 р. ДП «Київське лісове господарство» на землі лісогосподарського призначення (квартал 2 виділ 6 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»). Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 р. спірні земельні ділянки, розташовані у кварталі 2 виділ 6 Васильківського лісництва, вкриті лісовою рослинністю та мають відповідні таксаційні характеристики: площа 3,4 га; склад - 10 дерев сосни звичайної та 1 дерево дуба звичайного; запас деревини - 340 метрів кубічних. Розпорядженням від 16 липня 2010 року № 3304 Києво-Святошинська районна державна адміністрація фактично вилучила та змінила цільове призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву земельну ділянку площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення районною державною адміністрацією передбачених законом повноважень. Тобто, спірні земельні ділянки фактично вибули з державної власності. Одночасно, у зв`язку з реєстрацією права власності на спірні земельні ділянки дійсний власник і землекористувач позбавлені можливості розпоряджатися і користуватися ними відповідно до вимог чинного законодавства. Тому рішення про державну реєстрацію спірних земельних ділянок за відповідачами має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав відповідачів на спірні земельні ділянки, а самі ділянки мають бути повернуті Фастівській районній державній адміністрації відповідно до приписів ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також, як на преюдиційне, позивач послався на рішення Києво-Святошинського районного суду від 30.06.2015 року у цивільній справі № 2-3835/12, яким задоволено позов заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_9 та визнано незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16.07.2010 р. № 3304 в частині передачі у власність ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,9300 га в адміністративних межах Гатненської сільської ради; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувано на користь ДП «Київське лісове господарство» спірну земельну ділянку. З урахуванням викладеного, прокурор просив: - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,4 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0529, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2014 р. за індексним номером 14477910, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0529; - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0530, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2015 р. за індексним номером 22853126, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0530; - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1766 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0527, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.10.2021 р. за індексним номером 61013086, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1766 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0527; - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0531, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2015 р. за індексним номером 22853939, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0531; - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,3600 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0543, шляхом скасування державного акту серії ЯЛ № 987311, виданого 11.05.2011 р., з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3600 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0543; -усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,04 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0544, шляхом скасування державного акту серії ЯЛ № 987312, виданого 11.05.2011 р., з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,04 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0544. Усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації з незаконного володіння: - ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0529 ; - ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0530; - ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,1766 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0527; - ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 0,1767 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0531; - ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,3600 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0543; - ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,04 га з кадастровим номером 32222481600:02:010:0544. У підготовчому судовому засіданні 04 вересня 2023 року судом першої інстанції було задоволено заяву прокурора про зміну предмету позову та залучення співвідповідачів. Дану заяву прокурор обґрунтував наступним. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2022 р. № 6358 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 , у свою чергу, відчужив названу земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2022 р. № 449 (після подання позовної заяви до суду) на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2023 р. № 8622 ОСОБА_5 ОСОБА_7 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 (після подання позовної заяви до суду) на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2022 р. № 7741 на користь ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.09.2022 р. № 491 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0600 та 3222481600:02:010:0601. Земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0600 ОСОБА_1 відчужив на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2023 р. № 33 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 , у свою чергу, відчужив названу земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2023 р. № 8759 на користь ОСОБА_4 . Визначено актуальний на час розгляду справи суб`єктний склад відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Змінено статус ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , їх визнано третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. На підставі даної заяви прокурор просив суд: - усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0527, 32222481600:02:010:0529, 32222481600:02:010:0530, 32222481600:02:010:0543, 32222481600:02:010:0544, 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601 шляхом їх повернення на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області від фізичних осіб-відповідачів; - усунути перешкод у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0527, 32222481600:02:010:0529, 32222481600:02:010:0530, 32222481600:02:010:0543, 32222481600:02:010:0544, 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601 шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідними індексними номерами щодо зазначених земельних ділянок. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що якщо законодавством не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку. Так, відповідно до вимог п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки не підпадають під ознаки жодного із виключень, встановлених ст. 56 Земельного кодексу України та ст. 12 Лісового кодексу України, які передбачають можливість набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення. Будь-які рішення щодо її вилучення та зміни її цільового призначення уповноваженими органами не приймались. Таким чином, є очевидним факт належності спірних ділянок на праві титульного володіння державі, в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області. Щодо ефективності позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення, зазначає, що прокурор обираючи належний спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, дійшов висновку про необхідність пред`явлення негаторного позову, оскільки обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на відчуження якої державою в особі її уповноважених органів не виявлялась. Також, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора з підстав обрання неналежного способу захисту інтересів держави із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, допустив помилкове тлумачення змісту цієї постанови, оскільки у вказаній справі щодо пред`явлення віндикаційного позову, як ефективного способу захисту інтересів держави при незаконному відведенні у приватну власність земель лісогосподарського призначення стосується конкретно визначених правовідносин, пов`язаних із попереднім вилученням таких ділянок та за умови наявності згоди на таке вилучення лісокористувача - спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Крім того, згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.02.2022 № 176, ДП «Київське лісове господарство» від 21.02.2022 № 02-185, спірні земельні ділянки відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до земель лісогосподарського призначення, зокрема кварталу 2 виділ 3, 4 Васильківського лісництва, а спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, але судами не враховано релевантні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відтак, правовідносини у цій справі стосуються першого виду земель лісогосподарського призначення, тому належним способом захисту порушеного права у цій справі є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, з метою усунення перешкод державі в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення. Щодо посилання суду на висновки судів у справі № 369/7054/17, вказує, що судом апеляційної інстанції у справі № 369/7054/17 встановлено, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», в частині передачі у власність земельної ділянки, площею 1,3300 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимогам закону та порушує права держави, оскільки прийнято за відсутності згоди на вилучення спірної земельної ділянки ДП «Київське лісове господарство», а також всупереч вимог ст.ст. 27, 31 Лісового кодексу України. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 у справі № 369/7054/17 погодився з висновками суду апеляційної інстанції, разом з тим зазначив, що прокурором було пропущено строк позовної давності. Таким чином вважає, що судами у справі № 369/7054/17 вже встановлено факти порушення вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які мають преюдиційне значення, під час розпорядження Києво-Святошинською районною державною адміністрацією земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що прокурор, який здійснював представництво інтересів держави в процесі, не заперечував проти викладених у позовній заяві обставин. Заяв про зміну підстав позову і, зокрема, в частині, що стосується обставин стверджуваного "фактичного вибуття" земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0528, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0531 з державної власності, не подавав. Під час судового розгляду прокурор визнав, що права на земельні ділянки, які є об`єктом позовних вимог, зареєстровані за фізичними особами - відповідачами у справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, чому з боку самого ж позивача було надано відповідні докази. Натомість доказів введення держави в особі компетентного органу в право книжкового або титульного володіння зазначеними земельними ділянками (відновлення володіння майном) після набрання законної сили рішенням суду в справі №369/7054/17-ц, суду не було подано. Таким чином суд ухвалив рішення відповідно до норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду - залишити без змін. Погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що підтвердження легітимності титулу власників ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і ОСОБА_6 через відмову в задоволенні позову попереднього легітимного власника - держави, вказує на відсутність підстав для спростування презумпції легітимності правочинів з відчуження належних їм земельних ділянок та/або їхнього поділу. Отже, дає підстави стверджувати правомірність цих правочинів, що виключає підставність будь-якого подальшого їх оспорювання. В судовому засіданні прокурор Недвига Н.О. просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Представники відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник третьої особи ДСГП «Ліси України» - Семко В.Ю. вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників відповідачів та третьої особи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції було встановлено, що земельна ділянка площею 1,3300 га, передана на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 2537 від 06.10.2011 р. ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, двічі була об`єктом судового розгляду. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 р. у цивільній справі № 2-3836/12 у задоволенні позову заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської РДА, ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 21 вересня 2017 р. у цивільній справі № 369/7054/17 у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , треті особи - Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_8 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовлено. Постановою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 14 березня 2019 року, рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 21 вересня 2017 року у цивільній справі № 369/7054/17 скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у позові - з підстав пропуску строків позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області, суд виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, адже саме задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Також суд вважав, що вимога усунути перешкоди у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не призводить до досягнення мети звернення до суду - захисту порушеного права позивача. Суд дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки задоволення вимоги про скасування державної реєстрації після низки зареєстрованих переходів спірних земельних ділянок та їхнього поділу від одного власника до іншого не призвело би до захисту прав позивача, оскільки актуальним записом про реєстрацію права власності - після скасування записів щодо відповідачів - актуальних власників земельних ділянок, залишився би попередній запис щодо прав попередніх власників, а не позивача. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у липні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , треті особи - Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_8 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, в якому просив: - визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства, - визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_2 серії ЯЛ №351160, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529, серії ЯЛ №987311, площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, серії ЯЛ №987312, площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, - витребувати на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України, земельні ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529, площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544, ОСОБА_10 , площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527, ОСОБА_6 , площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530, ОСОБА_7 , площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531, які розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області було відмовлено. Постановою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 21 вересня 2017 року у цивільній справі № 369/7054/17, скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові з підстав пропуску прокурором строку позовної давності. Постановою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року встановлено наступні обставини: Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 липня 2010 року №3304 «Про передачу у власність земельної ділянки 4-ом громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 4-ом громадянам та передано у власність земельні ділянки, загальною площею 4,7 га, в тому числі і ОСОБА_8 , площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району . На підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_8 03 жовтня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №364221, на площу 1,3300 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 . ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2010 року №4157 відчужила земельну ділянку, площею 1,3300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 на користь ОСОБА_2 . На підставі заяви ОСОБА_2 від 22 лютого 2011 року №883 проведено розподіл земельної ділянки, площею 1,3300 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417 на 5 окремих ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, а саме: - площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529 - видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351160 , - площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 - видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351158; - площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 - видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351162; - площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 - видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351161; -площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528 - видано 07 квітня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351159 . На підставі заяви ОСОБА_2 від 11 квітня 2011 року за №883 проведено розподіл земельної ділянки, площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0528 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №351159 на 2 окремі земельні ділянки, а саме: - площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543 - видано 11 травня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 987311; - площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544 - видано 11 травня 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 987312 . Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 №213 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_10 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408722 . На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 року №212 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_6 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408682 . На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2015 року №214 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 для ведення особистого селянського господарства на користь ОСОБА_7 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. зроблено запис про реєстрацію права власності за №10408759 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№85814649, 85814904, 85815068, 85813783 станом на 25 квітня 2017 року земельна ділянка площею 0.1766 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0527, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_10 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року Виноградовою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, земельна ділянка, площею 0,1767 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0530, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року Виноградовою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, земельна ділянка, площею 0.1767 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0531, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_7 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, виданого 14 липня 2015 року Виноградовою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, земельна ділянка, площею 0.4 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0529, цільове призначення - для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Гатненська, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ 351160 . Також судом було встановлено, що передана у власність ОСОБА_8 земельна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, що стверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва в кварталі 2 виділу 6 і представляють собою єдиний лісовий масив ( а.с. 52, т. 1) За повідомленням ДП «Київське лісове господарство» від 25 червня 2012 року за № 02-469, земельна ділянка ОСОБА_8 , площею 1,33 га на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп» квартал 2 виділ 3 Васильківського лісництва ( а.с. 74, т. 4) При цьому, будь-якого погодження на їх вилучення з постійного користування вказаних земельних ділянок Державне підприємство «Київський лісгосп» не надавало . За таких обставин, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року «Про передачу у власність 4-м громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимогам закону та порушує права держави. Із порушеннями, відповідно, видані відповідачам і зазначені державні акти на право власності на землю та які ( відповідачі ) неправомірно набули прав володіння, користування та розпорядження спірним майном. Однак, відмовляючи у задоволенні позову прокурора про витребування земельних ділянок, Апеляційний суд Київської області у постанові від 01 лютого 2018 року виходив з того, що першим заступником прокурора Київської області пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, 04 липня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, сплив якого почався з дати ухвалення оспорюваного розпорядження - 16 липня 2010 року, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. З матеріалів даної справи судом також встановлено, що 09.06.2019 року Департаментом ДАБІ у Київській області були зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт замовниками з будівництва садових будинків та господарських споруд: на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 - ОСОБА_10 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 - ОСОБА_7 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 - ОСОБА_6 . Рішеннями Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23 лютого 2017 року були присвоєні будівельні адреси земельним ділянкам: - з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527, площею 0,1766 га, що належить ОСОБА_10 - АДРЕСА_1 , - з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531, площею 0,1767 га, що належить ОСОБА_7 ,- АДРЕСА_2 - з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530, площею 0,1767 га, що належить ОСОБА_6 , - АДРЕСА_3 - з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, площею 0,36 га, що належить ОСОБА_2 , - АДРЕСА_4 . ( а.с. 98-101, т. 4) На підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2021 року ОСОБА_10 відчужила земельну ділянку, площею 0,1766 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527 на користь ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Літвінчуком І.А. прийнято державну рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер 61013086 від 20.10.2021 року. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.09.2023 року на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527, площею 0,1766 га, що належить ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , 19 вересня 2023 року зареєстроване право власності ОСОБА_1 на садовий будинок, площею 391 кв.м. як закінчений будівництвом об`єкт ( а.с. 102, т. 4). ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2022 року № 6358 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2022 року № 449 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2023 року № 8622 ОСОБА_5 ОСОБА_7 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2022 р. № 7741 на користь ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.09.2022 р. № 491 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0600 та 3222481600:02:010:0601. Земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0600 ОСОБА_1 відчужив на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2023 р. № 33 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_3 , у свою чергу, відчужив названу земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2023 р. № 8759 на користь ОСОБА_4 . За інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.02.2022 р. № 176, ДП «Київське лісове господарство» від 21.02.2022 р. № 02-185 спірні земельні ділянки відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які додані до позовної заяви, відносяться до земель лісогосподарського призначення, зокрема, кварталу 2 виділів 3, 4 Васильківського лісництва. Вказані матеріали лісовпорядкування відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують це право на раніше надані землі. Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київське лісове господарство» 2003 року спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення (кварталу 2 виділів 3, 4 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), а за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 р. ДП «Київське лісове господарство» на землі лісогосподарського призначення (квартал 2 виділ 6 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»). Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 р. спірні земельні ділянки, розташовані у кварталі 2 виділ 6 Васильківського лісництва, вкриті лісовою рослинністю та мають відповідні таксаційні характеристики: площа 3,4 га; склад - 10 дерев сосни звичайної та 1 дерево дуба звичайного; запас деревини - 340 метрів кубічних. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства ДП «Київське лісове господарство», вибули із володіння власника незаконно, тому просив суд скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів та усунути перешкоди у здійсненні прав користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Таким чином, прокурором фактично заявлено негаторний позов, на чому також наполягав прокурор в апеляційній скарзі, вказуючи, що захист порушеного права держави має бути здійснено на підставі ст. 391 ЦК України та ч. 2 ст. 152 ЗК України шляхом повернення земельних ділянок. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18). Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 , застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України). До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України). Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 22.02.2022 р. № 176 земельні ділянки, які перебувають у власності відповідачів розташовані у кварталі 2 Васильківського лісництва, є земельними ділянками лісового фонду. Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київське лісове господарство» 2003 року спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення (кварталу 2 виділів 3, 4 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), а за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 р. ДП «Київське лісове господарство» на землі лісогосподарського призначення (квартал 2 виділ 6 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»). Згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 21.02.2022 № 02-185, спірні земельні ділянки відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до земель лісогосподарського призначення, зокрема кварталу 2 виділ 3, 4 Васильківського лісництва, а спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: фрагментами планшета № 3 лісовпорядкування 2003 року, планшета № 6 лісовпорядкування 2014 року, фрагментом плану лісонасаджень лісовпорядкування 2014 року, таксаційного опису лісовпорядкування станом на 01.01.2015 року, протоколами першої та другої лісовпорядної нарад від 03.06.2014 року та від 10.07.2015 року. При цьому погодження на вилучення чи зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалося землекористувачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У частині правильності встановлення цих обставин рішення суду сторонами не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України. Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови). Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65 - 67)). Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)). Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою. З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення перешкод у здійсненні Фастівською районною державною адміністрацією Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0527, 32222481600:02:010:0529, 32222481600:02:010:0530, 32222481600:02:010:0543, 32222481600:02:010:0544, 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601 шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідними індексними номерами щодо зазначених земельних ділянок та повернення вказаних земельних ділянок на користь Фастівської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння відповідачів, що відповідає негаторному позову. Прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що земельна ділянка, яка в подальшому неодноразово відчужена та поділена відповідачами, була отримана ОСОБА_8 , з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства, оскільки перебувала у державній власності, відносилася до земель державного лісового фонду, не вилучалися із користування ДП «Київське лісове господарство», передача їх у власність належним чином не погоджувалася та відбулася поза волею розпорядника. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц). У постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 317/1921/22, «оскільки спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , то заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду. … У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.» Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11 червня 2025 року у справі № 552/2493/22, «встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.» Встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду з кадастровими номерами № 32222481600:02:010:0530, 32222481600:02:010:0543, 32222481600:02:010:0544, накладаються на землі лісогосподарського призначення, а земельні ділянки 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 ( на даний час це дві ділянки з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601) частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду. Доводи апеляційної скарги прокурора полягають, зокрема, у тому, що спірні земельні ділянки 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 ( на даний час це дві ділянки з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601) лише частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, тому у спірних правовідносинах ефективним буде саме спосіб усунення перешкод у користуванні майномшляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав щодо оспорюваних земельних ділянок та їх повернення з чужого незаконного володіння відповідачів на користь держави. При цьому прокурор посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 19 січня 2022 року в справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 18 січня 2023 року в справі № 369/10847/19, в яких сформульовані висновки про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Проте апеляційний суд відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив.» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) дійшла, зокрема, таких висновків: «для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

123. Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

124. У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

125. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

126. Крім того, варто зазначити, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

127. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.» Отже, часткове накладання спірних земельних ділянок 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 ( на даний час це дві ділянки з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601) на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», також у даному випадку не є підставою для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом повернення цих земельних ділянок на користь держави, оскільки спірною може бути лише та частина земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення, яка має бути ідентифікована шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить до земель державного лісового фонду та накладається на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0531 ( на даний час це дві ділянки з кадастровими номерами 32222481600:02:010:0600, 32222481600:02:010:0601), що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Разом з тим, спір про витребування з незаконного володіння фізичних осіб земельної ділянки площею 1,33 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417, яка в подальшому була поділена та становить усі вищевказані ділянки, двічі був предметом розгляду судів. У вересні 2012 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської об­ласті звернувся до Києво-Святошинського районного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисли­вського господарства і Державного підприємства "Київське лісове господарство", якою просив суд: - визнати недійсним протиправним та скасувати розпорядження голови Києво- Святошинської районної державної адміністрації № 3304 від 16.07.2010 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради та передання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 1,3300 га для ведення особистого селянського господарства; - визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЛ № 364221 на право власності на земельну ділянку площею 1,3300 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417, виданий ОСОБА_8 ; - визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 ; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку площею 1,3300 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року в справі № 2-3836/12 (провадження № 2/1015/2214/2012), яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у позові заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави відмовлено. У липні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в якому просив: визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації №3304 від 16 липня 2010 року в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 1,3300 га, для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_2 ; витребувати на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України, земельні ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , площею 0,4000 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0529, площею 0,3600 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0543, площею 0,0400 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0544, ОСОБА_10 - ділянки, площею 0,1766 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0527, ОСОБА_6 - ділянки, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0530, ОСОБА_7 - ділянки, площею 0,1767 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0531, які розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Постановою Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2018 року рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 21 вересня 2017 року у цивільній справі № 369/7054/17 було скасовано та ухвалено нове про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності. Залишаючи без змін постанову Апеляційного суду Київської області від 01.02.2018 року, Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року зазначив, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, оскільки розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3304 від 16 липня 2010 року суперечить вимогам закону та порушує права держави, оспорені державні акти на право власності на земельні ділянки видані із порушенням положень ЗК України та ЛК України, тому відповідачі неправомірно набули право власності на спірні земельні ділянки. Однак, прокурором було пропущено позовну давність, тому у задоволенні позову слід відмовити. Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судами у справі № 369/7054/17 вже встановлено факти порушення вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які мають преюдиційне значення, під час розпорядження Києво-Святошинською районною державною адміністрацією земельною ділянкою, площею 1,33 га, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0417, яка в подальшому поділена та становить усі вищевказані ділянки, тому порушене право держави має бути захищене шляхом повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння , - колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не свідчать про наявність підстав для застосування способу захисту, який не є ефективним, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду, задоволення таких вимог не відновить володіння позивачем його майном. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки або частини земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Таким чином, доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, є аналогічними аргументам наведеним в суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.