Постанова 4809 № 403/457/20

ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2026 року м. Кропивницький справа № 403/457/20 провадження № 22-ц/4809/799/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря - Соловйової І.О. учасника справи сторонни у справі: позивач : ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року (суддя Атаманова С.Ю.),- В С Т А Н О В И В Короткий зміст У грудні 2020р адвокат Проценко О.М., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до Устинівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 15 грудня 2013 року до 13 жовтня 2019 року; визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги. Вимоги обґрунтовані наступним. З 2013 року позивачка проживала разом із ОСОБА_4 , як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу. За час проживання однією сім`єю спільно вели господарство, мали один сімейний бюджет, займалися благоустроєм житла, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, проводили свята у колі рідних та друзів. ОСОБА_4 з 15 травня 2014 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності. Після смерті ОСОБА_4 , залишилася спадщина земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. З метою видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка звернулась з відповідною заявою до приватного нотаріуса, однак постановою від 26 травня 2020 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. З метою отримання спадщини, просить про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини для реалізації її прав, як спадкоємця, на спадкування майна померлого ОСОБА_4 . Враховуючи, що всі роки проживання зі спадкодавцем, вона опікувалася ним, матеріально забезпечувала, так як спадкодавець не працював, зловживав спиртними напоями, притягувався до кримінальної відповідальності, а відповідачі, не надавали допомоги батькові та не доглядали його, тому вважає наявні підстави для визнання за нею права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Відзив У поданому 29 березня 2021 року відзиві, відповідач ОСОБА_2 вимоги позову не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Вказала, що позивачка не мала зі спадкодавцем спільного бюджету, оскільки ніде не працювала та не отримувала соціальної допомоги, а проживала на його кошти, які він отримував у вигляді орендної плати та від збору металобрухту, скляної тари та макулатури на території Долинського району, а також випадкових заробітків. Позивачка не вказала, що саме розуміється під спільним веденням господарства із спадкодавцем і де воно знаходиться, не вказала, які меблі та предмети домашнього побуту купувалися за час спільного проживання. Натомість, із доданої до позовної заяви довідки №524 від 12 лютого 2021 року вбачається, що гр-н ОСОБА_4 проживав разом з гр-ном ОСОБА_5 . Крім того, позивачка не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вона надавала спадкодавцю матеріальну допомогу, здійснювала благоустрій і догляд спадкодавця за життя. Судове рішення Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п?ять років до часу відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, задоволені частково. Встановлений факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 840 грн. 00 коп. (вісімсот сорок гривень 00 копійок). Суд виснував, що за встановлених фактичних обставин справи у позові про зміну черговості спадкування слід відмовити з огляду недоведеності позивачем належними та достатніми доказами, що позивачка протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала всіляку допомогу спадкодавцю ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані. Апеляційна скарга Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивачки адвокат Проценко О.М. поданій апеляційній скарзі просить про скасування рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року в справі № 403/457/20 частково та ухвалити рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю. Вказує, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню, тільки в частині відмови у задоволенні другої позовної вимоги, про визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У підставу оскарження зазначає, що місцевий суд надав неправильну оцінку наданим доказам у справі, не врахував позиції Верховного Суду в аналогічних справах. Зокрема, не врахував підставність вимоги з огляду наданих належних доказів про тривале опікування, матеріальне та фізичне забезпечення спадкодавця за життя, позивачкою. Відзив на позовну заяву не подавався Рух справи Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року подана 09 лютого 2026 року. У цей же день матеріали справи витребувані з місцевого суду. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 16 квітня 2026 року о 12 годині 00 хвилин. Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Проценко Оксана Миколаївна, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволена. Забезпечена участь представника ОСОБА_1 - адвоката Проценко Оксани Миколаївни у судових засіданнях у справі № 403/457/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Дата судового рішення У порядку статті 244 ЦПК у судовому засіданні 27 квітня 2026 року, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк десять днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 07 квітня 2025 року о 12.50 годин. Позиція сторін Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд. Позивач ОСОБА_1 та адвокат, який діє в її інтересах, підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на задоволенні вимоги та скасуванні судового рішення в межах оскарження. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, що за вимогами ст. 372 ЦПК не перешкоджає розгляду справи. Судом встановлені факти ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Долинська Долинського району Кіровоградської області у віці 49 років помер ОСОБА_4 , про що 16 жовтня 2019 року Долинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області було складено відповідний актовий запис про смерть №190 (а.с.12 Том 1). Згідно довідки №524, виданої 12 лютого 2020 року Комунальним підприємством «Долинський міськкомунгосп», гр-н ОСОБА_4 з 15.05.2014 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстраційного обліку 16 жовтня 2019 року. Разом з ним був зареєстрований гр-н ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15 Том 1). За довідкою від 02 квітня 2020 року, виданою головою вуличного комітету вул. Я.Славутича (Котовського) гр-кою ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 проживала у громадянському шлюбі з ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 з 15 грудня 2013 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поховання здійснювали його діти від попереднього шлюбу (а.с.16 Том 1). Згідно довідки, виданої 15 травня 2021 року старшою під`їзду ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 проживала у громадянському шлюбі з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 з 15 грудня 2013 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поховання здійснено його дітьми від попереднього шлюбу (а.с.17 Том 1). Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 25 серпня 1998 року, зареєстрованого Долинською філією товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за реєстраційним №107/98, позивач ОСОБА_1 придбала на відкритих біржових торгах квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м. (а.с.18-19 Том 1). 16 березня 2012 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу будинку, згідно якого позивач ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_4 загальною площею 64,7 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №96 (а.с.20-21 Том 1). Згідно акту соціального інспектування від 12 жовтня 2014 року №7, складеного за результатами відвідування сім`ї ОСОБА_1 , комісією встановлено, що сім`я останньої складається із дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та гр-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про якого внесені до графи «інші особи, які проживають разом (родинні зв`язки). Адресою місця проживання ОСОБА_1 , за якої здійснено обстеження, зазначено: АДРЕСА_1 , адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Крім того, у відомостях про кількість зареєстрованих у вказаній квартирі осіб зазначено: 3, фактично проживає -

3. Причини щодо взяття сім`ї на облік: дитина-інвалід (а.с.78-79 Том 1). Актом соціального інспектування від 31 березня 2015 року №8, складеного за результатами відвідування сім`ї ОСОБА_1 , комісією встановлено, що сім`я останньої складається із дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та гр-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про якого внесені до графи «інші особи, які проживають разом (родинні зв`язки). Адресою місця проживання ОСОБА_1 , за якої здійснено обстеження, зазначено: АДРЕСА_1 , адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Крім того, у відомостях про кількість зареєстрованих у вказаній квартирі осіб зазначено: 3, а фактично проживає -

4. Причини щодо взяття сім`ї на облік: дитина з функціональними обмеженнями (а.с.76-77 Том 1). Актом соціального інспектування від 18 квітня 2018 року №14, складеного за результатами відвідування сім`ї ОСОБА_1 , комісією встановлено, що сім`я останньої складається із дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та гр-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про якого внесені до графи «інші особи, які проживають разом (родинні зв`язки) та в характеристиці сім`ї визначено як «співмешканець». Адресою місця проживання ОСОБА_1 , за якою здійснено обстеження, зазначено: АДРЕСА_1 , адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Крім того, у відомостях про кількість зареєстрованих у вказаній квартирі осіб зазначено: 2, а фактично проживає -

3. Причини щодо взяття сім`ї на облік: інвалідність дитини (а.с.80-81 Том 1). Згідно акту соціального інспектування від 27 березня 2019 року №16, складеного за результатами відвідування сім`ї ОСОБА_1 , комісією встановлено, що сім`я останньої складається із дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та гр-на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про якого внесені до графи «інші особи, які проживають разом (родинні зв`язки) та в характеристиці сім`ї визначено як «вітчим». Адресою місця проживання ОСОБА_1 , за якою здійснено обстеження, зазначено: АДРЕСА_1 , адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Крім того, у відомостях про кількість зареєстрованих у вказаній квартирі осіб зазначено: 3, а фактично проживає -

3. Причини щодо взяття сім`ї на облік: інвалідність дитини (а.с.82-83 Том 1). Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року, ухваленого у кримінальному провадженні №388/173/17, гр-н ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки шість місяців. Встановленою під час судового розгляду справи, що ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному та психіатричному обліку не перебував (а.с.22-24 Том 1). Постановою приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасової Н.В. від 26 травня 2020 року позивачу в справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.13). Зі змісту дослідженої судом копії спадкової справи №5/2020 (номер у Спадковому реєстрі: 65469801), заведеної 06 лютого 2020 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , виходить, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області звернулись: 06 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 та 07 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 згідно поданої 06 лютого 2020 року заяви відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інформація про заповіти, спадкові договори та видані свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі, відсутня (а.с.105-124 Том 1). Відомостей про звернення інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку із заявами про прийняття спадщини після його смерті та (або) відмову від її прийняття, матеріали спадкової справи не містять. Перебування відповідача ОСОБА_2 в родинних відносинах з померлим ОСОБА_4 , як дочки та батька, підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 березня 1995 року Степанівською сільською радою Устинівського району Кіровоградської області (а.с.115 Том 1). Перебування відповідача ОСОБА_3 у родинних відносинах з померлим ОСОБА_4 , як сина та батька, підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відповідача, де у відомостях про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області (а.с.109-110 Том 1). З досліджених судом документів спадкової справи, заведеної на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що його дочка - відповідач по справі ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті батька, реалізувала своє право на спадкування за законом, як спадкоємець першої черги відповідно до положень ст.ст.1261, 1269 та 1270 ЦК України. Відповідач ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 на користь своєї сестри ОСОБА_2 , що відповідає приписам ст.1273, ч.2 ст.1274 ЦК України, та свідчить про відмову від реалізації свого права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом. Згідно з довідкою №239, виданої 24 березня 2021 року Долинським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомоги, позивачу ОСОБА_1 з 20 квітня 2007 року по 25 серпня 2020 року призначено допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям-інвалідам з надбавкою на догляд на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про розмір отримуваної допомоги довідка не містить (а.с.85 Том 1). Заповіт спадкодавцем ОСОБА_4 за життя, не складався. Згідно з довідкою про доходи №3996 4199 4830 7913 від 23 березня 2021 року, виданої ОСОБА_1 , позивач у справі перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області (Долинський район) та отримує пенсію за віком. За період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року сума отриманої пенсії складає 128 132,41 грн. Розмір щомісячної пенсії із січня по серпень 2015 року становив 1281,15 гр., з вересня 2015 року по квітень 2016 року - 1360,40 грн, з травня по листопад 2016 року - 1431,33 грн, з грудня 2016 року по квітень 2017 року - 1579,53 грн, з травня по вересень 2017 року - 1661,87 грн, з жовтня 2017 року по червень 2018 року - 1881,20 грн, з липня по листопад 2018 року - 1943,20 грн, з грудня 2018 року по червень 2019 року - 2020,95 грн., з липня по листопад 2019 року - 2111,40 грн, з грудня 2019 року по червень 2020 року - 2211,30 грн, з липня по листопад 2020 року - 2311,20 грн, у грудні 2020 року - 2388,15 грн. (а.с.86-87 Том 1). Свідок ОСОБА_9 надала суду покази про те, що ОСОБА_10 є її сусідкою, з якою вона проживає в одному під`їзді. ОСОБА_11 поселився в будинок до 2014 року, коли синові ОСОБА_10 - ОСОБА_12 було близько 10 років. ОСОБА_10 проживала разом із сином та ОСОБА_13 в однокімнатній квартирі, яка їй належить. Офіційно вони не працювали, але ходили по людях заробляти. Вона часто бачила, як позивач разом із ОСОБА_13 йшли з магазину за покупками, ОСОБА_11 відводив сина ОСОБА_10 до школи, оскільки в нього були індивідуальні заняття, у зв`язку з хворобою. Під час особистого спілкування позивач та ОСОБА_11 говорили їй про здійсненні ними покупки або про те, що вони планують купити. Купили автомобіль. ОСОБА_11 був працьовитим, працював по догляду за домашнім господарством та отримував за це грошові кошти. ОСОБА_10 працювала по запрошенню людей, приводила в порядок дачні ділянки і за це отримувала гроші, отримувала пенсію по інвалідності сина ОСОБА_12 . Бачила, як ОСОБА_10 розвішувала чоловічі речі після прання. Коли ОСОБА_11 випивав, то з господарством справлялася сама ОСОБА_14 .. Пам`ятає, що ОСОБА_10 говорила їй про відвідування нею лікарні разом з ОСОБА_13 і що йому виписали медичні препарати, чи лікувався він в стаціонарі і на що хворів, свідок не знає. ОСОБА_11 ходив самостійно, у інвалідному візку не пересувався (а.с.239-241 Том 1). Свідок ОСОБА_15 суду показала, що ОСОБА_16 вона знала з 2012 року. Він часто спав у них на дев`ятому поверсі, пояснюючи це тим, що після розлучення із дружиною йому немає де ночувати. Потім став проживати з ОСОБА_1 . На спільне запрошення ОСОБА_16 та ОСОБА_10 вона була у них вдома декілька разів. Коли став жити із ОСОБА_10 , ходив охайним. Разом із ОСОБА_10 вони працювали у людей та відкладали гроші. Купили машину і ОСОБА_11 розповідав, що вони возять сина ОСОБА_10 до лікарні у місто. ОСОБА_11 допомагав ОСОБА_10 по догляду за її сином. Вона бачила, як він водив і забирав його зі школи. Іноді позичав гроші, але завжди віддавав. ОСОБА_11 був працьовитим, разом із ОСОБА_10 працювали та допомагали їй доглядати за хворим батьком, за що вона платила їм гроші. ОСОБА_11 і ОСОБА_10 складали гроші на придбання машини та пральної машини. За час спільного проживання ОСОБА_16 з ОСОБА_10 у квартирі за участі старших дітей був зроблений ремонт, в якому приймав участь і ОСОБА_17 . Також ОСОБА_11 особисто говорив їй, що буде одружуватись із ОСОБА_18 часом ОСОБА_11 почав вживати горілку та ночувати по підвалах у нових будинках на мікрорайоні, хотів лікуватись, приймав ліки, однак зривався і знову починав пити. ОСОБА_10 , його відшукувала по підвалах і приводила додому. В період, коли ОСОБА_11 пив, він міг бути відсутнім вдома по 3-4 дні, ОСОБА_10 його знаходила та приводила до нормального стану. Тіло ОСОБА_16 працівники поліції знайшли в одному з будинків (а.с.242-243 Том 1). Норми права застосовані судом Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. До положень ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Статтею.1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. За ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу Черговість спадкоємців за законом встановлено статтями 1261-1265 ЦК України. Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст.1267 ЦК України). До ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Положеннями ч.ч.2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст.1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року в цивільній справі №461/4689/15 та від 12 серпня 2019 року у справі №521/16365/15, який відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин. Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України). За змістом ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Мотиви апеляційного суду Спірні правовідносини виникли за наслідком спадкування майна померлого13 жовтня 2019 року ОСОБА_4 . Як встановлено місцевим судом, спадкове майно складається з земельної ділянки, іншого особистого майна спадкодавця, сторонами не визначалося. Позивач ОСОБА_1 бажає успадкувати майно померлого як спадкоємець, який проживав з померлим однією сім`єю, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу з 2013 року по день смерті спадкодавця. Так як після смерті спадкодавця у порядку ст. 1270 ЦК спадщину прийняла дочка померлого, відповідачка ОСОБА_2 , інший спадкоємець син померлого ОСОБА_3 відмовився від спадкування на користь сестри, то позивачка просить змінити чергування спадкування, визнати за нею право спадкування зі спадкоємцем першої черги. На обґрунтування вимоги, суду надала докази на предмет доведеності проживання з померлим однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, а також доводила, що тривалий час опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечувала, надавала допомогу. Суд першої інстанції, розглянувши вимоги сторони, які складались з наступних 1) про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини, з 15 грудня 2013 року до 13 жовтня 2019 року; 2)визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги, виснував таке. Першу вимогу задовольнив, у другій відмовив, на що за наслідком перегляду оскаржуваного рішення, в якій сторона просить скасувати рішення частково, але не відокремлює у прохальній частині конкретизацію вимоги, колегія суддів визначає наступне, з врахуванням меж оскарження та неможливості погіршення стану сторони, у зв`язку з її апеляційним оскарженням. Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) - це фундамент процесуального права України, який передбачає, що внаслідок апеляційної скарги, поданої стороною, її становище не може бути погіршене порівняно з рішенням суду першої інстанції. Так, місцевий суд дійшов висновку, що позивачка довела позов у частині встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини, що дає право на спадкування четвертої черги за вимогами ст. 1264 ЦК. Однак, відмовив у задоволенні позову про визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги, що в силу черговості спадкування, у такому випадку як встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавцем, не має правового значення та сенсу. Так як спільного майна позивачка з померлим не мала, про це не йдеться, тому встановлення юридичного факту не передує послідуючому праву позивачки. Разом з тим, колегія суддів, враховуючи вимоги статті 367 ЦПК, а також неможливість погіршення стану сторони за наслідком оскарження нею судового рішення, судовий висновок в цій частині не спростовує на відповідність вимогам закону. Відповідачі судове рішення не оскаржували. Таким чином, встановлений факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідком перегляду, залишається незмінним. Щодо висновку місцевого суду про відмову у зміні черговості спадкування, то колегія суддів зауважує, що суд правильно застосував норми права, які відповідають виниклим спірним правовідносинам та вирішив позов у відповідності до положень права. За частиною 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України). Згідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умовами, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Застосування наведеної норми права, з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, вимагає доведення позивачем факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог процесуального закону наявності зазначених вище обставин у їх сукупності, що стало підставою для відмови у позові. Так, суд вважав недоведеними обставини опікування, матеріального забезпечення спадкодавця позивачкою протягом тривалого часу, а також перебування ОСОБА_19 у безпорадному стані. Для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності всіх п`яти вищезазначених обставин (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №266/2391/16, від 22 квітня 2021 року у справі №331/6453/18 та від 30 серпня 2021 року у справі №445/771/18, від 20 вересня 2022 року у справі №372/3988/20, від 28 червня 2023 року у справі №357/9241/21). Відповідно до ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Так, в підставу вимоги, стороною позивача вказано про матеріальне забезпечення спадкодавця ОСОБА_4 , так як останній не працював, офіційного доходу не мав, на відміну від ОСОБА_1 , яка мала дохід та фінансову змогу утримувати спадкодавця, який не працював. На предмет вказаного, до суду надані довідка про отримання допомоги №239 від 24 березня 2021 року та довідка про доходи №3996 4199 4830 7913 від 23 березня 2021 року. Суд першої інстанції проаналізував дохід позивачки, пенсію, з відповідністю прожиткового мінімуму на одну особу та допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям інвалідам і виснував, що дохід позивачки не передбачав можливості забезпечувати ОСОБА_4 , а твердження про матеріальне забезпечення спадкодавця ОСОБА_4 , ґрунтувалося лише не обставині, що спадкодавець за життя взагалі не працював, доходу не мав. Суд у рішенні вказав, що жодних відомостей про те, яким чином та в який спосіб ОСОБА_1 здійснювала матеріальне забезпечення спадкодавця ОСОБА_4 , не надано. Більш того, суд врахував пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які показали, що і позивачка, і ОСОБА_4 працювали без офіційного працевлаштування, мали дохід, що спростовує викладені у позовній заяві доводи сторони про те, що ОСОБА_4 не працював, тому ОСОБА_1 здійснювала його матеріальне забезпечення. Однією з підстав, наявність якої має бути обов`язково встановлена судом для задоволення позову в частині зміни черговості спадкування за законом, є знаходження спадкодавця у безпорадному стані. Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров`я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами або може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю). Безпорадний стан можливо та необхідно доказувати відповідними доказами, у тому числі записами в медичних документах (постанова Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №127/9778/17). Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №521/11921/17 та від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14-ц). На предмет стану хвороби, а відтак безпорадності спадкодавця вказано про зловживання ним спиртними напоями, що безумовно не може свідчити про стан, який потребує догляду та опікування, без конкретизації обставин з огляду на вимоги законодавства. Більш того, однією з обов`язкових умов встановлення наявності у особи безпорадного стану є не тільки надання допомоги та піклування про неї, але й нездатність такої особи самостійно забезпечити умови свого життя через стан здоров`я. Таких доказів стороною, не надано. Тобто, у суді не доведено, що спадкодавець ОСОБА_4 втратив здатність самостійного фізичного забезпечення, внаслідок стану здоров`я. Крім того, місцевий суд прийняв до уваги вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року, яким повністю заперечується стан ОСОБА_4 як безпорадний. Виходить, що у 2017 році ОСОБА_4 вчинив крадіжку мобільного телефону, перебуваючи в залі очікування ст. Долинська Одеської залізниці, що знаходиться у м. Долинська Кіровоградської області, який в подальшому продав. З вказаного суд здійснив висновок про здатність спадкодавця за життя вільно пересуватись, вчиняти усвідомлені дії, ОСОБА_4 особисто був присутній в судовому засіданні по розгляду кримінального провадження, надавав пояснення по суті обвинувачення. Інші обґрунтування позову, такі як спільне проживання, побут, взаємне опікування та допомога один одному, у сукупності не становлять передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України юридичні факти для позитивного застосування даної норми. З огляду на вищевикладене, з аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що суд абсолютно вірно виснував, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді, допомоги та піклування. Також не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що саме вона самостійно протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані, більш того, такий стан жодним чином не доведений. За вищевикладеного, суд першої інстанції звернув увагу та надав належну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, як наслідок, дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні вимоги про зміну черговості спадкування. Загальний висновок Доводи апеляційної скарги не визнані обґрунтованими, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, оскільки суд повно встановив обставини справи та зробив правильний висновок, належно застосувавши закон. У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності, обґрунтованості, відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, таке рішення не підлягає скасуванню. Судові витрати Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із незмінністю судового рішення, перерозподіл судових витрат не здійснюється апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , відмовити. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О.А. Письменний