Постанова Сумський апеляційний суд № 584/252/25

Справа №584/252/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Данік Я. І. Номер провадження 33/816/257/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 172-6 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 17 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 584/252/25 за апеляційною скаргою захисника ОСЬМАКОВА О. А. на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 15.04.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 визнана винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: прокурора Авєріна О. М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , захисника адвоката Осьмакова О. А., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат ОСЬМАКОВ О. А. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки враховуючи характер дій ОСОБА_2 , відсутність негативних наслідків та шкоди від вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_2 , відсутність умислу, можна дійти висновку, що в її діях відсутній склад правопорушення. Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 15.04.2025 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і на неї накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605,60 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_2 , після звільнення 24.11.2024 з посади директора комунального закладу Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський», будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме 17.01.2025, чим порушила ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, ОСОБА_2 несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 р., а саме 31.01.2025, чим порушила ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Вислухавши доводи ОСОБА_2 та її захисника Осьмакова О. А., які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора Авєріна О. М., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Висновки судді суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованими. На підтвердження викладених у протоколах фактичних обставин правопорушень суддя суду першої інстанції у своїй постанові послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом. Так, розглянувши протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язані з корупцією № 65/2025 та № 66/2025 від 26.02.2025, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_2 , будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно, а саме 17.01.2025, подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також 31.01.2025 подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік. Зазначені висновки судді суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах. Зокрема, факт вчинення ОСОБА_2 правопорушень за обставин, викладених у постанові судді, об`єктивно підтверджується, крім зазначених вище протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, іншими дослідженими доказами у справі, а саме: - копією рішення Сумської обласної ради від 25.10.2019 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора КЗ СОР «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» з 25.10.2019 з укладенням контракту до 24.10.2024 включно; - копією розпорядження Сумської обласної ради № 64-кп від 24.10.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора КЗ СОР «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» 24.10.2014 у зв`язку із закінченням дії контракту; призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора КЗ СОР «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» з 25.10.2024 до 25.11.2024 включно; - копією рішення Сумської обласної ради від 12.11.2024 про затвердження звільнення ОСОБА_2 з посади директора КЗ СОР «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» 24.10.2014 у зв`язку із закінченням дії контракту; - копією розпорядження Сумської обласної ради № 78-кп від 22.11.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючої обов`язки директора КЗ СОР «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» 25.11.2024 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору; - послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_2 за період 31.12.2023-02.02.2025, згідно яких остання 17.01.2025 та 31.01.2025 подала декларації; - роздруківкою щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 р., поданої 31.01.2025; - інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій про подання ОСОБА_2 декларації перед звільненням 17.01.2025. Оцінюючи наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також їх достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Визначення терміну правопорушення, пов`язаного з корупцією, про які йдеться мова у главі 13-А («Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією») КУпАП міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» і є діянням, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону. Суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 частини 1. цієї статті (пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3). Суб`єкти декларування особи, зазначені у п. 1, пп. «а», «в»-«ґ» п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч. 2 та 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому диспозиція цієї норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Згідно ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, пп. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством; особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Таким чином, бланкетна диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відсилає до іншого нормативно-правового акту, яким є Закон України «Про запобігання корупції» і кореспондується з ч. 1, 2 ст. 46 цього Закону, яка у свою чергу передбачає конкретні зобов`язання, що підлягають обов`язковому виконанню певною категорією осіб. Вказані вище норми законодавства України про адміністративні правопорушення узгоджуються і з принципом правової визначеності, закріпленому у чисельних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia) та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova), у п. 53 по справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine) та у п. 19 по справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку», а також у рішеннях КСУ від 29.06.2010 та від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно яких «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3). «Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 пп. 5.4 п. 5). Таким чином, ОСОБА_2 , будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий (2023) рік, що утворює склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. При цьому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останньої, а вказані протоколи містять всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона), конкретну норму Закону України «Про запобігання корупції» ч. 1, 2 ст. 45 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність у неї умислу на уникнення фінансового контролю не можуть бути прийняті до уваги, оскільки несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є адміністративним правопорушенням із формальним складом. За своєю правовою природою правопорушення з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення передбаченого законом протиправного діяння, незалежно від наявності чи відсутності суспільно небезпечних наслідків та незалежно від встановлення спрямованості умислу особи на досягнення певного результату. У зв`язку з цим, доведення мотивів поведінки особи або її внутрішнього ставлення до наслідків подання недостовірних відомостей не входить до предмета доказування у справах цієї категорії, оскільки обов`язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є об`єктивна сторона, яка полягає у самому факті несвоєчасного подання декларації без поважних причин. При цьому особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несе підвищений обов`язок дотримання вимог фінансового контролю та зобов`язана вживати всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасності подання декларації. Невиконання цього обов`язку, незалежно від причин чи пояснень, свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення. Інші обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на такі, що свідчать про відсутність у її діях складу правопорушення, не можуть бути визнані належними та достатніми підставами для закриття провадження у справі, оскільки самі по собі не спростовують установленого факту несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Наведені доводи не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи та документально підтверджених обставин, які б фактично унеможливлювали виконання покладеного законом обов`язку щодо подання декларації у визначений строк. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування таких обставин, а також підтвердження того, що ОСОБА_2 вживала всіх залежних від неї заходів для своєчасного виконання вимог антикорупційного законодавства. Обов`язок щодо своєчасного подання декларації є персональним, прямо передбаченим законом та покладається на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від суб`єктивного ставлення такої особи до необхідності його виконання. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 15.04.2025 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ОСЬМАКОВА О. А. на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов