Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1799/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/1799/25 пров. № А/857/24337/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 260/1799/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Калинич Я.М., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, яким просить суд:

1. Визнати протиправною відмову Ужгородського відділу №1 Головного Управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, що є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області у зв`язку із досягненням 18-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

2. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Ужгородського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 у зв`язку із досягненням нею 18-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із закінченням терміну дії ID - картки, звернулася до відповідача із заявою щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, однак у відповідь отримала відмову міграційного органу. Позивач вказував, що не бажає отримувати паспорт нового зразка (ID - картку), в зв`язку з відмовою від обробки персональних даних та через свої релігійні переконання. Відтак, відмову відповідача у видачі паспорту вважає протиправною, такою, що порушує її права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року було залучено до участі у справі співвідповідача - Ужгородський відділ №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки відповідача про наявність у власності сім`ї двох житлових будинків є помилковими, зробленими Управлінням усупереч вимогам п. 20 Порядку №250. Також зазначає, що відповідач не заперечував, що приміщення непридатне для постійного проживання, втім, все одно відмовив у призначенні допомоги, оскільки в Акті обстеження не зазначено обсягу заподіяної будинку шкоди. Позивач наголошує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суперечить вимогам Порядку №250, обмежує сім`ю позивача в праві на допомогу з боку держави, є таким, що прийнято відповідачем без дотримання процедурних вимог. У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Частиною 1 статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 26.10.2020 року отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 . Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 . 05.12.2024 року позивач звернулася до Ужгородського відділу №1 ГУДМС в Закарпатській області із заявою щодо видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із закінченням строку дії ID-картки № НОМЕР_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII. Листом Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу №1 ГУДМС України в Закарпатській області №Д-21/6/2110-24/2110/36-24 від 24.12.2024 року відмовлено у вимозі позивача щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII. Вважаючи оскаржене рішення відповідача протиправними, представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до відповідача 2 з заявою щодо обміну паспорта громадянина України за встановленою процедурою з наданням усіх необхідних документів (в тому числі з заповненням заяви-анкети) не зверталася. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VI). Згідно із пп. «а» п.1 ч.1 ст.13 зазначеного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України. Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Як слідує з ч.ч.1, 2 і 4 ст.14 цього Закону, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. За приписами ч.ч.1-4 ст.21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років, а особам, які досягли шістдесяти п`яти років, - безстроково. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992, установлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно із п.п.1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015, паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. Із буквального розуміння положень п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., слідує, що обмін паспорта здійснюється, зокрема, у разі закінчення строку дії паспорта. Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 26.10.2020 року отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 . Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 . Позивач 05.12.2024 року звернулася з письмовою заявою до Ужгородського відділу №1 ГУДМС в Закарпатській області з проханням про видачу паспорта громадянина України в формі книжечки у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у формі ID-картки. При цьому, нормами Закону України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затв. постановою КМ України № 302 від 25.03.2015р., не передбачена можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у разі закінчення строку дії добровільно отриманого паспорта громадянина України у формі ІD-картки. Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки є відсутніми, через що відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні його заяви щодо виготовлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. Апеляційний суд враховує, що використання позивачем паспорта громадянина України, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки замість аналогічного паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у справах № 160/1/21 (постанова від 21.12.2022р.), № 380/5977/21 (постанова від 08.06.2023р.), № 540/4500/24 (постанова від 22.03.2024р.) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки. Отже, враховуючи надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого ОСОБА_1 було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки 1994 року жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у приватне і сімейне життя позивача. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість та зазначає, що згідно п.30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження неправомірності дій відповідача позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 260/1799/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний