Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12554/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12554/24 пров. № А/857/9192/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 380/12554/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Качур Р.П., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач), у якому просить суд: - визнати протиправними дії щодо відмови йому у здійсненні перерахунку його пенсії з врахуванням до загального страхового стажу період роботи в ПП «АУТПОСТ-2» з 02.06.2005 року по 30.11.2005 року та в ПП «АУТПОСТ» період з 01.12.2005 по 24.11.2006 та з врахуванням до середнього заробітку зарплат отриманих за цей період на цих підприємствах; - зобов`язати зарахувати йому до загального страхового стажу період роботи в ПП «АУТПОСТ-2» з 02.06.2005 по 30.11.2005, та період роботи в ПП «АУТ ПОСТ» з 01.12.2005 по 24.11.2006; - зобов`язати здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням до середнього заробітку зарплат отриманих в період роботи в ПП «АУТПОСТ-2» з 02.06.2005 по 30.11.2005, та період роботи в ПП «АУТПОСТ» з 01.12.2005 по 24.11.2006. На обґрунтування позовних вимог вказує, що є пенсіонером 3 групи інвалідності по профзахворюванню та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Повідомив, що в період з 02.06.2005 по 30.11.2005 працював у Приватному підприємстві «АУТПОСТ-2» спеціалістом по безпеці та охороні, а в період з 01.12.2005 по 24.11.2006 працював у Приватному підприємстві «АУТПОСТ» начальником охорони Червоноградського відділення. Однак, при нарахуванні пенсії до загального стажу роботи не зараховано зазначені періоди роботи. Вказав, що 09 травня 2024 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зарахування йому до загального стажу роботи період роботи у ПП «АУТПОСТ-2» та у ПП «АУТПОСТ» і перерахувати у зв`язку з цим пенсію. Зазначив, що на таку заяву 30 травня 2024 року отримав поштою письмову відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з відмовою в зарахуванні йому до загального трудового стажу період роботи на приватних підприємствах «АУТПОСТ-22 та «АУТПОСТ» у зв`язку з відсутністю даних про сплачення цими підприємствами страхових внесків. Згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5 в період роботи на ПП «АУТПОСТ-2» з 02.06.2005 по 30.11.2005 та період роботи на ПП «АУТПОСТ» з 01.12.2005 по 24.11.2006 йому була нарахована та виплачена заробітна плата, але відсутні відомості про сплату за цей період страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати. Стверджує, що обов`язок щодо сплати страхового внеску як і обов`язок по його нарахуванню покладений законодавством саме на страхувальника (роботодавця), тому і відповідальність за не нарахування страхового внеску згідно діючого законодавства покладений також на страхувальника. Тому, із зарплат отриманих позивачем за період роботи в ПП «АУТ ПОСТ-2» з 02.06.2005 по 30.11.2005, та в ПП «АУТПОСТ» за період з 01.12.2005 по 24.11.2006 підприємства-страхувальники ПП «АУТПОСТ-2» та ПП «АУТПОСТ» зобов`язані були нарахувати на зарплату та сплатити відповідні страхові внески за ці періоди при нарахуванні заробітної плати. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.06.2005 по 30.11.2005 в ПП «АУТПОСТ-2» та з 01.12.2005 по 24.11.2006 в ПП «АУТПОСТ» та у відмові у перерахунку розміру пенсії, з урахуванням вказаного стажу та заробітної плати за період з 02.06.2005 по 24.11.2006 відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) з 01.05.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.06.2005 по 30.11.2005 в ПП «АУТПОСТ-2» та з 01.12.2005 по 24.11.2006 в ПП «АУТПОСТ» та здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, з урахуванням вказаного стажу, а також заробітної плати за період з 02.06.2005 по 24.11.2006 відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплаченої пенсії. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права, вказує, що оскільки, у «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5, відсутні відомості про сплату страхових внесків ПП «Аутпост-2» та ПП «Аутпост» за період з 02.06.2005 по 30.11.2005 та з 01.12.2005 по 24.11.2006, то вказані періоди не підлягали зарахуванню до страхового. З тих же причин не підлягає зарахуванню заробітна плата позивача за вище вказаний період. Відтак, вважає, що дії органів Пенсійного фонду щодо обрахунку пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання з 08.03.2023 відповідно до положень Закону № 1058. Страхований стаж позивача обчислений по 16.03.2023 становить 22 роки 06 місяців 21 день, в тому числі: 15 років 03 місяці 13 днів пільговий (підземний) стаж за Списком № 1 до якого зараховано 04 місяці 12 днів навчання за спеціальністю та 07 років 02 місяці 20 днів військова служба в особливий період. Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.03.2005 ОСОБА_1 з 02.06.2005 по 30.11.2005 працював на посаді спеціаліста по безпеці та охороні приватного підприємства «АУТПОСТ-2», а з 01.12.2005 по 24.11.2006 працював на посаді начальника охорони Червоноградського відділення у приватному підприємстві «АУТПОСТ». Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.05.2024 у якій просив врахувати до його стажу період роботи у ПП «АУТПОСТ» з 01.12.2005 по 24.11.2006. Листом від 21.05.2024 № 13471-14031/Ф-52/8-1300/24 відповідач повідомив позивача про те, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, відповідно до Закону № 1058. Повідомлено позивача про те, що страхований стаж обчислений по 16.03.2023 відповідно до даних про сплачені підприємством страхові внески, становить 22 роки 06 місяців 21 день, в тому числі: 15 років 03 місяці 13 днів пільговий (підземний) стаж за Списком № 1 до якого зараховано 04 місяці 12 днів навчання за спеціальністю та 07 років 02 місяці 20 днів військова служба в особливий період. Вказав, що періоди роботи позивача з 02.06.2005 по 30.11.2005 в ПП «Аутпост-2» та з 01.12.2005 по 24.11.2006 в ПП «Аутпост» не зараховано до страхового стажу, у зв`язку з відсутністю даних про сплачені підприємствами страхових внесків. Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємствами-страхувальниками свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Оскільки період роботи позивача з 02.06.2005 по 30.11.2005 в ПП «АУТПОСТ-2» та з 01.12.2005 по 24.11.2006 в ПП «АУТПОСТ» підтверджується записами трудової книжки позивача, а відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у цей період позивачу нараховувалася заробітна плата, то вказаний період слід зарахувати до страхового стажу позивача. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV). Як визначено у частині 1 статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV. Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії. Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду до прийняття Закону № 1058-IV регулював Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). Приписами статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01.03.2005 ОСОБА_1 з 02.06.2005 по 30.11.2005 працював на посаді спеціаліста по безпеці та охороні приватного підприємства «АУТПОСТ-2», а з 01.12.2005 по 24.11.2006 працював на посаді начальника охорони Червоноградського відділення у приватному підприємстві «АУТПОСТ». Суд апеляційної інстанції вказує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів, посади на якій працював позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що, оскільки період роботи позивача з 02.06.2005 по 30.11.2005 в приватному підприємстві «АУТПОСТ-2» та з 01.12.2005 по 24.11.2006 в приватному підприємстві «АУТПОСТ» підтверджується записами трудової книжки позивача, отже вказаний період слід зарахувати до страхового стажу позивача. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ у Львівській області щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 380/12554/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний