Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/4103/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року Справа № 607/4103/26 пров. № А/857/19757/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т.М., Сала П.І., за участю секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Щербатюка О.Д., представника відповідача Гаврилюк З.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року (головуючий суддя Кунець Н.Р., м. Тернопіль) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - Короткий зміст позовних вимог: ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербатюк О.Д., звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови серії ПН МТР №002010 від 13.02.2026 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції: 17.03.2026 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області прийняв рішення у справі №607/4103/26, яким позов задовольнив повністю: - скасував постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МТР 002010 від 13.02.2026, якою громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.; - закрив провадження у справі про притягнення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Суд також стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532,48 грн., а заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. залишив без розгляду. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №3773), п.п. 1, 63-65, 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок №322), та дійшов таких висновків: - в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази отримання позивачем рішення про відкликання посвідки № НОМЕР_1 від 16.10.2025; - у позивача був відсутній обов`язок перевіряти свою особисту електронну пошту, оскільки як іноземцю йому не було належним чином доведено до відома можливість отримання листів від УДМС у Тернопільській області на особисту електронну пошту. З огляду на це суд першої інстанції виснував таке: - на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлений пунктом 68 Порядку №322 семиденний строк, який обчислюється з моменту отримання рішення про відкликання посвідки, не сплив, тому в позивача були законні підстави для тимчасового проживання в Україні, обов`язок покинути територію України ще не настав; - факт вчинення позивачем правопорушення зафіксований лише в постанові про накладення адміністративного стягнення ПН МТР 002010 від 13.02.2026, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, відповідачем суду не подано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги: Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наводить такі обставини та аргументи: - на підставі обґрунтованого звернення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 01.10.2025 на підставі ст. 13 Закону №3773 08.10.2025 компетентним органом прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки, до 08.10.2028; - 16.10.2025 УДМС у Тернопільській області на підставі пп. 4 п. 63 Порядку №322 прийняло рішення №610112000004664 про відкликання посвідки на тимчасове проживання стосовно позивача; - про прийняте рішення про відкликання посвідки повідомлено іноземця листом від 16.10.2025 за вих.№6101.8/4163/6101.1.3-25 (із додатком), який відправлено на адресу особистої електронної пошти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ця адреса зазначена іноземцем як його контактні дані, що підтверджується відомостями системи електронного документообігу "Мегаполіс" ДМС України; - описаний вище спосіб скерування копії рішення про відкликання посвідки узгоджується із вимогами п. 65 Порядку №322 в редакції, чинній на момент його надіслання (рекомендованим листом копії таких рішень надсилаються особі лише у разі відсутності в іноземця особистої електронної пошти); - рішення УДМС у Тернопільській області про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 16.10.2025 № НОМЕР_1 іноземцем не оскаржено ані на дату вирішення спору, ані станом на дату подання апеляційної скарги на рішення суду; - відсутність у іноземця дійсного документу, що дає право на проживання на території України, є порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та є підставою для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП; - матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять докази на підтвердження факту вчинення ним проступку, проте суд першої інстанції їх проігнорував. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та навів аналогічні доводи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник апелянта в судовому засіданні навів аргументи, аналогічні до доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишення рішення суду першої інстанції без змін. Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції: Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особа встановлена на підставі паспорта громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дійсний до 10.01.2031) 07.02.2021 в`їхав на територію України через КПП "Бориспіль". 11.03.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис №306 (підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 11.03.2021). У зв`язку із укладенням шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2 за його зверненнями неодноразово отримував посвідки на тимчасове проживання в Україні. 01.04.2025 ОСОБА_2 звернувся до УДМС у Тернопільській області із Заявою - анкетою №105156975 з приводу обміну посвідки на тимчасове проживання, у якій зазначив свої ідентифікаційні дані, зареєстроване місце проживання, фактичне місце проживання, а також дані для контакту (контактний телефон та адресу особистої електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 ), причина звернення - закінчення строку дії попередньо виданої посвідки на тимчасове проживання. 14.04.2025 УДМС у Тернопільській області за результатами розгляду заяви - анкети №105156975 від 01.04.2025 документувало громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове проживання№ НОМЕР_4 строком дії до 10.04.2026. 08.10.2025 УДМС України в Хмельницькій області розглянуло звернення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 01.10.2025 та на підставі ст. 13 Закону №3773 прийняло рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строком на три роки до 08.10.2028. 13.10.2025 УДМС у Тернопільській області отримало звернення Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №115872-2025 від 13.10.2025 щодо відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 засуджений за скоєння умисного кримінального правопорушення, своїми діями становить загрозу національній безпеці України та громадському порядку, також охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. За результатами опрацювання цього звернення посадова особа УДМС України у Тернопільській області склала висновок № 192 щодо обґрунтованості відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 від 16.10.2025, з урахуванням якого УДМС у Тернопільській області прийняло рішення №610112000004664 від 16.10.2025 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Це рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання 16.10.2025 було надіслано на особисту електронну пошту ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка зазначена ним у в графі «Дані для контакту з особою» Заяви - анкети №105156975 від 01.04.2025, що підтверджується даними з системи електронного документообігу "Мегаполіс" УДМС у Тернопільській області. 13.02.2026 уповноважена посадова особа Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області завідувач сектору Байдацький М.Б. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ПРМТР №002011, в якому зафіксував такі обставини: громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) проживає на території України за недійсними документами, оскільки посвідка на тимчасове проживання номер НОМЕР_4 , якою був документований іноземець, рішенням УДМС у Тернопільській області відкликана 16.10.2025; а отже, іноземець був зобов`язаний покинути територію України у встановлений законодавством строк, чого не зробив, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 203 КУпАП. У графі «Пояснення особи, щодо якої складено протокол» ОСОБА_2 зазначив: «не знав, що має виїхати». Цей протокол було складено в присутності ОСОБА_1 , який розуміє українську мову, а особі вручений примірник, що підтверджується підписами особи у відповідних графах протоколу. Постановою Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення ПН МТР 002010 від 13.02.2026 на громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 13.02.2025 о 11 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на території України за недійсними документами, оскільки посвідка на тимчасове проживання номер НОМЕР_4 , якою був документований іноземець, рішенням УДМС у Тернопільській області відкликана 16.10.2025, тому іноземець був зобов`язаний покинути територію України у встановлений законодавством строк, що є порушенням вимог п.14 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 3 ст.3, ч. 14 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", п. 68 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №322 від 25.04.2018, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 203 КУпАП. При винесені постанови також враховано обставини, що пом`якшують покарання: щире розкаяння особи. Обставини, що обтяжують відповідальність: відсутні. Копія вказаної постанови було вручена ОСОБА_4 13.02.2026, що підтверджується його підписом. Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини: Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Частиною другою статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб, визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №3773). Статтею 1 №3773 Закону визначено, що: - іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п. 6 ч. 1 ст. 1); - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (п. 7 ч. 1 ст. 1); - іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом (п. 10 ч. 1 ст. 1); - країна громадянської належності - країна чи країни, громадянином (підданим) якої (яких) особа є (п. 11 ч. 1 ст. 1); - паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною (п. 16 ч. 1 ст. 1); - посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (п. 18 ч. 1 ст. 1); - нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України (п. 14 ч. 1 ст. 1). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5-1 Закону №3773 строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: […] - один рік. Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" (далі - Порядок №322). Алгоритм дій працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки на тимчасове проживання визначено у п.п.20-31 Порядку №322. Підстави для відкликання або визнання недійсною посвідки Державною міграційною службою України або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, визначені пунктом 63 Порядку №322, зокрема, у разі: коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну. Порядок дій при відкликані або визнанні недійсною посвідки Державною міграційною службою України або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, визначено п.п. 64-66 Порядку №322. Порядок дій іноземця або особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, встановлений п. 68 Порядку №322. Позиція суду апеляційної інстанції Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви: 1. законодавством про правовий статус іноземців чітко унормовані правила перебування іноземців на території України. Документом, що посвідчує особу іноземця та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні є посвідка на тимчасове проживання, яка видається (за наявності визначених законом підстав) на певний строк, але не більше ніж на один рік. Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 14.04.2025 був документований посвідкою на тимчасове проживання№ НОМЕР_4 строком дії до 10.04.2026. Пунктом 63 Порядку №322 встановлено перелік підстав для відкликання посвідки на тимчасове проживання, в т.ч. прийняття уповноваженим державним органом рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну. 16.10.2025 уповноважений державний орган (УДМС у Тернопільській області) прийняв рішення №610112000004664 від 16.10.2025 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , оскільки щодо цієї особи 08.10.2025 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки, до 08.10.2028 (особа засуджена за скоєння умисного кримінального правопорушення, своїми діями становить загрозу національній безпеці України та громадському порядку, також охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України). Станом на дату подання апеляційної скарги рішення №610112000004664 від 16.10.2025 в судовому порядку не оскаржене, в порядку забезпечення позову дія цього рішення судом не зупинена. Отже, з 16.10.2025 посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_4 є недійсною.

2. Пунктами 22, 65 Порядку №322 встановлено такий порядок оповіщення іноземця про прийняття рішення про відкликання посвідки на проживання - копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття. Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про відкликання або визнання недійсною посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС; Зібрані у справі докази достеменно підтверджують, а апелянт не заперечує, що УДМС у Тернопільській області скерувало ОСОБА_4 копію рішення про відкликання посвідки на адресу його особистої електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що вказана іноземцем в заяві-анкеті №105156975 від 01.04.2025. Аргументи позивача, взяті до уваги судом першої інстанції, зводяться до того, що описаний спосіб оповіщення про прийняте рішення є неналежним, а тому ОСОБА_2 вважається таким, що не повідомлений про прийняте щодо нього рішення. Суд першої інстанції також вважав, що відповідач повинен був особисто повідомити та роз`яснити іноземцю, що в травні 2025 року пункт 65 Порядку №322 зазнав змін в частині способу оповіщення іноземця про прийняття рішення про відкликання посвідки на проживання. Апеляційний суд такі висновки суду першої інстанції визнає помилковими з огляду на такі мотиви: - компетентні органи держави не мають обов`язку особисто повідомляти іноземців про зміни в законодавстві, що регулюють статус цих осіб, їх права та обов`язки. Норми, що втрачають чинність у зв`язку із зміною правового регулювання, можуть мати переживаючу дію в часі/на коло осіб лише у випадку, якщо це прямо передбачив суб`єкт правотворчості в перехідних положеннях нормативно-правового акта. Водночас іноземці, будучи рівними в цій частині в правах та обов`язках з громадянами України, мають реальну можливість бути обізнаними про зміни в правовому регулюванні правовідносин, учасниками яких вони є, шляхом ознайомлення із відповідними нормативно-правовими актами після їх офіційного оприлюднення в Україні. Порядок №322 та всі зміни і доповнення до нього були та є офіційно оприлюдненими та загальнодоступними (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#Text), та діють лише на майбутнє. Отже, відсутність доказів повідомлення відповідачем іноземця про внесення змін до п. 65 Порядку, на яку звертає увагу суд першої інстанції в мотивації оскарженого рішення, в принципі нічого не доводить та не спростовує в контексті оцінки спірних правовідносин, оскільки відповідач не повинен був вчиняти такі дії; - відповідач, скеровуючи 16.10.2025 рішення про відкликання посвідки на проживання в Україні іноземцю на адресу його особистої електронної пошти, діяв законно, чітко дотримуючись визначеної пунктом 65 Порядку №322 процедури повідомлення іноземця про прийняте щодо нього рішення (в редакції, чинній на момент вчинення відповідної дії). Водночас підстав для скерування копії цього рішення іноземцю рекомендованим відправленням в паперовій формі не було, оскільки іноземець має особисту електронну пошту, що підтверджено ним при зверненні до компетентного органу держави з метою отримання посвідки на проживання в Україні. Адреса особистої електронної пошти особи є обов`язковим реквізитом заяви-анкети іноземця (розділ "Дані для контакту з особою"), що подається особою з метою отримання посвідки на проживання в Україні. ОСОБА_2 , підписуючи 01.04.2025 заяву-анкету, в якій в розділі "Дані для контакту з особою" (1) вказано адресу його особистої електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та (2) не вказано будь-якої поштової адреси (зареєстрованого чи фактичного місця проживання тощо), розумів або повинен був розуміти, що саме цей спосіб комунікації з ним буде використовувати компетентними органами держави тимчасового перебування (України). З огляду на це помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у іноземця відсутній обов`язок перевіряти свою особисту електронну пошту для цілей комунікації з компетентними державними органами (ДМС чи його підрозділів). Водночас слушними є аргументи апелянта про те, що ним було належно, у визначений чинним законодавством спосіб повідомлено іноземця про рішення від 16.10.2025 про відкликання посвідки на проживання в Україні; - ігнорування адресатом електронного листа, що 16.10.2025 надійшов на адресу його особистої електронної пошти, за процесуальними наслідками нічим не відрізняється від ігнорування особою звиклого паперового поштового відправлення (напр., відмова від отримання чи ігнорування факту надходження рекомендованого листа в поштове відділення) та є підставою вважати особу такою, що отримала відправлення, а отже - для презумпції отримання вмісту поштового відправлення, в цій ситуації - рішення про відкликання посвідки від 16.10.2026. З огляду на це помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що факт належного виконання відповідачем визначеного пунктом 65 Порядку №322 алгоритму надіслання іноземцю відповідного рішення не є підтвердженням факту його отримання, адже, за такою логікою, належне оповіщення іноземця є в принципі неможливим, бо особі достатньо просто заперечувати факт отримання чи ознайомлення зі змістом листа. Водночас слушними є аргументи апелянта про те, що ним було належно, у визначений чинним законодавством спосіб повідомлено іноземця про рішення від 16.10.2025 про відкликання посвідки на проживання в Україні. Отже, ОСОБА_2 вважається таким, що 16.10.2025 отримав копію рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні.

3. Пунктом 68 Порядку №322 встановлено такий алгоритм дій особи, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки - іноземець, стосовно якого прийнято таке рішення, повинен (1) здати посвідку, (2) зняти з реєстрації місце проживання та (3) виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення. ОСОБА_2 цього обов`язку у встановлений п. 68 Порядку №322 строк не виконав - за межі України не виїхав, посвідку не здав, а отже - з 24.10.2025 (16.10.2025 + сім днів) перебував на території України за недійсними документами. З огляду на це апеляційний суд визнає доречними аргументи апелянта, відповідно до яких позивач є іноземцем, який хоч і законно прибув в Україну, але 16.10.2025 втратив підстави для подальшого тимчасово перебування в Україні та до дати прийняття оскарженого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ухилявся від виїзду з України, що відповідає ознакам статусу нелегального мігранта у розумінні пункту 14 частини першої статті 1 Закону №3773.

4. Статтею 16 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Відповідно до частини другої статті 203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме - перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився та тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зрозуміло, що Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області (уповноваженим органом, визначеним ст. 222-2 КУпАП на накладення стягнень за порушення, передбачені ст.203 КУпАП) вчинено необхідні дії за участі іноземця, що у своїй сукупності сприяли правильному розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема, в частині дотримання вимог ст. 251 КУпАП): - складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР 002011 від 13.02.2026 та додано до нього підтверджуючі документи: копії паспорта громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 від 11.01.2021; витяг з "Аркан" - інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, щодо відомостей про перетин державного кордону України ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 13.02.2026; - довідка про стан документу від 13.02.2026 №247152731150132026, виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 ), яку визнано недійсною 16.10.2025, сформовану за результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС та відомчої інформаційної системи "Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами; - винесена постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР 002010 від 13.02.2026, у якій є посилання на протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР 002011 від 13.02.2026, в якій: (1) правильно кваліфіковано дії особи: проживання іноземця, який був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , строком дії до 10.04.2026, яку рішенням УДМС у Тернопільській області про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 16.10.2025 № НОМЕР_1 , прийнятим на підставі пп. 4 п. 63 Порядку №322 відкликано, створює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, оскільки посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , яка підтверджувала законні підстави для тимчасового проживання в Україні позивача внаслідок відкликання 16.10.2025 є недійсною; (2) враховано пом`якшуючі/обтяжуючі обставини при визначенні розміру штрафу в межах розсуду, наданого компетентному органу законодавцем. Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-відповідача, слід прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову позивача. З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд перерозподіляє судові витрати сторін, понесені в суді першої інстанції. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач - фізична особа, відповідач - суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються; водночас понесені позивачем витрати покладаються на нього. Керуючись ст.ст. 139,243,272,286,308,310,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року у справі № 607/4103/26 скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю. Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, покласти на нього. Судові витрати, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, не відшкодовуються. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі буде складена протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Головуючий суддя Р. М. Москаль судді Т. М. Димарчук П. І. Сало Повне судове рішення складено 07.05.26