Постанова 4857 № 140/424/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/424/25 пров. № А/857/15633/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Каленюк Ж.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.03.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 16.01.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000366 від 23.12.2024р. та рішення № UA205030/2024/000109/2 від 23.12.2024р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. (а.с.1-13). Згідно ухвали суду від 21.01.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.49 і на звороті). Відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Волинською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000366 від 23.12.2024р. та рішення № UA205030/2024/000109/2 від 23.12.2024р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 3968 грн. 96 коп. (а.с.102-109). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.112-128). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться позивачем на митну територію України, не може бути визнана в зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: згідно п.2 контракту передбачено 100 % передоплату, однак згідно наданих платіжних доручень оплата товару здійснювалась частинами, що свідчить про можливість додаткових оплат; умови поставки товару заявлено FСА Каuno, згідно митної декларації країни експорту умови поставки FСА Domeikava; підпис продавця згідно інвойсу не відповідає підпису продавця згідно контракту; у платіжних доручення відсутні відмітки банку та платника. Вищезазначені розбіжності в документах слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, - витребування додаткових документів для усунення вказаних сумнівів. Проте декларантом не надано усіх додаткових документів та подано лист № б/н від 23.12.2024р. про відсутність додаткових документів. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. З урахуванням викладеного, митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № UА205030/2024/000109/2 від 23.12.2024р. визначено за резервним методом. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного транспортного засобу JCB, моделі 535-95», 2009 р. в., країна походження GB. Надалі декларантом оцінювані товари оформлено у вільний обіг згідно з МД №24UA205030015982U9 від 23.12.2024р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. Проте позивач з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не звертався. Звідси, спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Окрім цього, визначена судом до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Підготовка розглядуваної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Ухвалою апеляційного суду від 09.03.2026р. з ініціативи апеляційного суду витребовувано від позивача додаткові докази по справі (зокрема, переклади на українську мову документів, що викладені на іноземній мові) (а.с.171-173); додаткові докази надані позивачем і долучені на матеріалів справи (а.с.176-197). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 04.12.2024р. між компанією UAB «Agrosistemu servisas» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт № 2024-086 (а.с.35-36), відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах FCA Kauno r.sav., Domeikavos sen., Domeikavos k., Muitines g.2A (Литва) (Інкотермс-2010) товар: телескопічний навантажувач JCB 535-95 з ковшем, серійний №JCB5ABSGK91517448, рік виготовлення -2009, за ціною 19500 євро, країна виробник (походження) Велика Британія, країна постачання: Україна. Згідно з інвойсом № АS240862 від 18.12.2024р. поставлено товар - телескопічний навантажувач JCB 535-95 з ковшем, серійний номер JCB5ABSGK91517448, за ціною 19500 євро (а.с.40). 23.12.2024р. для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - автонавантажувач самохідний марки JCB, модель 535-95 з телескопічною стрілою, на колісному ходу, був у використанні, зав. № JCB5ABSGK91517448, на який встановлюються вилковий та ковшовий захвати, позашляховий (для нерівної місцевості) з максимальною висотою підіймання до 9,5 м, 2009 рік випуску, вантажопідйомністю до 3,5 т, укомплектований ковшем, двигун дизельний, потужністю 55кВт, торговельна марка JCB, Велика Британія, декларант подав митну декларацію /МД/ № 24UA205030015934U4 (а.с.66). Згідно вказаної МД фактурна вартість імпортованого товару становить 19500 євро (еквівалентно 848472,3010 грн). Митну вартість визначено на рівні 873472 грн. 30 коп. (з урахуванням транспортних витрат в сумі 25000 грн). Для підтвердження митної вартості митному органу надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2024-086 від 04.12.2024р. (а.с.35-36); рахунок-фактуру (iнвойс) № AS240862 від 18.12.2024р. (а.с.40); платіжні документи, що підтверджують оплату товару, № 35 від 06.12.2024р. (а.с.37) та № 36 від 17.12.2024р. (а.с.38); автотранспортну накладну № 20241218 від 18.12.2024р. (а.с.41); довідку про вартість перевезення від 20.12.2024р. (а.с.30); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2024/003266 від 20.12.2024р. (а.с.25); технічні характеристики від 23.12.2024р. (а.с.88-89); копію митної декларації країни відправлення № 24LTKR200018691189 від 18.12.2024р. (а.с.39). Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) «Інспектор» (а.с.84) 23.12.2024р. у період з 11 год. 03 хв. по 11 год. 53 хв. декларант самостійно подав рахунок-фактуру № 39/2874 від 17.12.2024р. (а.с.24), довідку про транспортні витрати від 20.12.2024р. (а.с.30), договір-заявку від 16.12.2024р. (а.с.31). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, 23.12.2024р. митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на такі розбіжності у поданих документах: 1) згідно з пунктом 2 контракту передбачено повна передоплата, однак згідно з наданими платіжними дорученнями оплата товару здійснювалась частинами, що свідчить про можливість додаткових оплат; 2) заявлені умови поставки товару - FCA Kauno, а згідно з митною декларацією країни експорту - FCA Domeikava; 3) підпис продавця в інвойсі не відповідає підпису продавця у контракті; 4) у платіжних доручення відсутні відмітки банку та платника. Запропоновано надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.22). На електронне повідомлення митниці декларант позивача листом від 23.12.2024р. повідомив, що надав до митного оформлення усі товаросупровідні та інші підтверджуючі митну вартість документи (а.с.33). 23.12.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000109/2 (а.с.17). Згідно змісту графи 33 вказаного рішення, зважаючи на те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей та наявні розбіжності (тут дослівно ті, про які йшлося в повідомленні декларанту), а також на спрацювання ризиків АСУР та у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість згідно зі ст.64 МК України визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС згідно з МД № UA205140/2024/75992 від 02.12.2024р. на рівні 25000 євро. Також 23.12.2024р. Волинська митниця сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000366 (а.с.16). Товар випущено у вільний обіг згідно МД №24UA205030015982U9 від 23.12.2024р. із наданням гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України (а.с.92). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в ЕМД. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім цього, такому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Сукупність наведених обставин не враховано відповідачем під час прийняття спірних рішень. Водночас, аналіз змісту представлених для митного оформлення документів свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ФОП ОСОБА_1 товарів та підтверджують заявлену митну вартість останнього. Судом критично оцінені зауваження щодо недоліків договірних та платіжних документів про сплату коштів, документів про транспортування товарів. Також суд вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема, відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору і витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, декларант самостійно подав документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України, щодо ціни товару та вартості перевезення: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2024-086 від 04.12.2024р. (а.с.35-36); рахунок-фактуру (iнвойс) № AS240862 від 18.12.2024р. (а.с.40); платіжні документи щодо оплати товару № 35 від 06.12.2024р. (а.с.37) та № 36 від 17.12.2024р. (а.с.38), довідку про вартість перевезення від 20.12.2024р. (а.с.30), рахунок-фактуру № 39/2874 від 17.12.2024р. (а.с.24), договір-заявку від 16.12.2024р. (а.с.31). Поряд з цими документами було надано автотранспортну накладну № 20241218 від 18.12.2024р. (а.с.41); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2024/003266 від 20.12.2024р. (а.с.25); технічні характеристики від 23.12.2024р. (а.с.88-89); копію митної декларації країни відправлення № 24LTKR200018691189 від 18.12.2024р. (а.с.39). Подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Зокрема, контрактом № 2024-086 від 04.12.2024р. визначено предмет, його вартість, умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця (UAB «Agrosistemu servisas») та покупця (ФОП ОСОБА_1 ). Відповідно до умов цього контракту продавець продає, а покупець купує на умовах FCA Kauno r. sav., Domeikavos sen., Domeikavos k., Muitines g.2A (Литва) (Інкотермс-2010) телескопічний навантажувач JCB 535-95 з ковшем, серійний №JCB5ABSGK91517448, рік виготовлення - 2009, за ціною 19500 євро (п.1.1 контракту); загальна сума контракту становить 19500 євро (п.2.2 контракту); покупець оплачує договірну (продажну) ціну продавцю у такому порядку: передплата 100 % суми контракту впродовж 7 днів із дня підписання контракту (п.2.3 контракту); поставка товару повинна бути здійснена упродовж 10 днів із дня надходження 100 % передоплати (п.3.1 контракту). Банківськими платіжними документами № 35 від 06.12.2024р. на суму 3000 євро (а.с.37) та № 36 від 17.12.2024р. на суму 16500 євро (а.с.38) підтверджено проведення оплати за товар (тобто, 19500 євро). Згідно з рахунком-фактурою № AS240862 від 18.12.2024р. (а.с.40) вартість товару (телескопічний навантажувач JCB 535-95 з ковшем, серійний №JCB5ABSGK91517448, рік виготовлення 2009) становить 19500 євро. Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну. Ціна товару в рахунку-фактурі № AS240862 від 18.12.2024р. (19500 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205030015934U4 від 23.12.2024р. (графа 22). Твердження відповідача про те, що у поданих позивачем платіжних дорученнях відсутні будь-які відмітки банку та платника, є безпідставними, оскільки вони містять відомості про особу, яка оплачує - ФОП ОСОБА_1 , отримувача коштів - UAB «Agrosistemu servisas» і його банківські реквізити, та підтверджують, що оплата здійснена за допомогою міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT (АСК). При цьому, в цих платіжних документах вказано призначення платежу «prpmnt for telescopic Loader GCB 535 with buck CNTR 2024-086 DD:04.12.2024, POL:LT, POD:AU», що значить «передоплата за телескопічний навантажувач JCB 535-95 з ковшем згідно з контрактом від 04.12.2024р. № 2024-086». З приводу аргументів митного органу щодо невідповідності проведеної оплати товару частинами умовам п.2 контракту № 2024-086 від 04.12.2024р., то суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Однак обставини здійснення платежу не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей у документах, доданих до митної декларації. Згідно правових висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.03.2020р. у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020р. у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021р. у справі № 380/842/20, умови оплати безпосередньо не стосуються ціни товару та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Звідси, умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару. В частині тверджень митного органу щодо наявності різних підписів продавця товару в інвойсі та у контракті, то такі є суб`єктивною думкою останнього та його припущеннями. Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи. За висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 05.12.2024р. у справі № 380/19286/23, заяви митного органу про недостовірність документів мають бути обґрунтовані доказами, такими як експертні висновки або рішення компетентних органів. Рішення про коригування митної вартості є неправомірним, якщо декларант подав повний пакет документів, що відповідає вимогам законодавства: договір (контракт) про перевезення; транспортні накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; специфікації до інвойсів, що підтверджують загальну вартість товару згідно з контрактом. Таким чином, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, які не містять розбіжностей щодо ціни та ідентифікаційних ознак товару (у контракті та рахунку-фактурі). Твердження про недостовірність рахунку-фактури чи його підробку не має під собою будь-яких правових підстав. Ціна товару визначена безпосередньо у контракті (19500 євро), товар ідентифікується за серійним (заводським) номером; поставка товару відбулася упродовж 10 днів після повної оплати товару в повній відповідності до укладеного контракту. Отже, вказані документи (контракт, рахунок-фактура, платіжні документи) містять достатньо відомостей щодо ціни товару, у них відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки (доказів зворотного суду не надано). Пунктами 6, 8 ч.2 ст.53 МК України установлено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо здійснювалося страхування. Згідно з умовами п.3.2 контракту № 2024-086 від 04.12.2024р. товари поставляються на умовах FCA Kauno r. sav., Domeikavos sen., Domeikavos k., Muitines g.2A, (Литва) (Інкотермс-2010). Умови поставки FCA (Free Carrier / Франко-перевізник) за Інкотермс 2020 означають, що продавець виконує свої зобов`язання, передаючи очищений для експорту товар перевізнику, якого призначив покупець, у визначеному місці. Продавець відповідає за завантаження (якщо на його території), експортне митне оформлення та ризики до моменту передачі. Отже, пункт призначення FCA - це кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець; всі витрати після доставки товару несе покупець. З урахуванням п.5 ч.10 ст.58 МК України до фактурної вартості декларант додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 25000 грн. Законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.12.2019р. у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення рахунок-фактуру № 39/2874 від 17.12.2024р. (а.с.24), довідку про транспортні витрати від 20.12.2024р. (а.с.30), договір-заявку від 16.12.2024р. (а.с.31). Згідно з договором-заявкою № 4 від 16.12.2024р. на замовлення ФОП ОСОБА_1 перевізник ФОП ОСОБА_2 зобов`язується забезпечити доставку вантажу транспортним засобом Renault Magnum ( НОМЕР_1 , АС0154ХF) за маршрутом Muitines g.2A, Domeikavos k., Kauno r. (Литва) - с.Сидор (Україна) (а.с.31). Вказане узгоджується з відомостями товарно-транспортної накладної (CMR) № 20241218 від 18.12.2024р. (а.с.41). Зазначена адреса місця передачі (завантаження) оцінюваного товару є юридичною адресою продавця, що слідує з розділу ІІ зовнішньоекономічного контракту № 2024-086 від 04.12.2024р. 17.12.2024р. перевізник ФОП ОСОБА_2 виставив рахунок-фактуру № 39/2874 для оплати транспортних послуг. За його змістом вартість перевезення за маршрутом Domeikavos k., Kauno r. (Литва) - пункт пропуску Ягодин становить 25000 грн. (включено у митну вартість товару), а по території України за маршрутом пункт пропуску Ягодин - село Сидори (Україна) 15000 грн (а.с.24). Довідкою від 20.12.2024р. про транспортні витрати підтверджено вартість транспортних витрат за маршрутом Domeikavos k., Kauno r. (Литва) - пункт пропуску Ягодин в сумі 25000 грн (а.с.30). Наведене спростовує доводи митного органу про невідповідність визначених умов поставки товару - FCA Kaunо умовам поставки згідно з митною декларацією країни експорту - FCA Domeikava. Крім того, позивач не має відношення до заповнення експортної декларації, тож якщо у ній було допущено помилки чи зазначено неповні відомості, то це не може мати негативні наслідки для останньої. Водночас, недолучення декларантом довідки від 20.12.2024р. із зазначенням маршруту Domeikavos k., Kauno r. (Литва) - пункт пропуску Ягодин (а.с.30) та невідповідність маршруту згідно з довідкою від 20.12.2024р. (а.с.83) Rasieniai (Литва) - п/п Ягодин умовам поставки FCA Kauno не було підставою для витребування у позивача додаткових документів і коригування митної вартості. У повідомленні декларанту, в оскаржуваному рішенні не йдеться про невідповідність пункту завантаження/передачі товару. Натомість, з наданих відповідачем доказів (АСМО «Інспектор») (а.с.84) зрозуміло, що декларант самостійно ще до надіслання йому митним органом повідомлення про надання документів надав рахунок-фактуру № 39/2874 від 17.12.2024р. (а.с.24), довідку про транспортні витрати від 20.12.2024р. (а.с.30), договір-заявку від 16.12.2024р. (а.с.31). Будь-який із поданих декларантом документів не містить іншої вартості перевезення, ніж та, яка була включена до митної вартості, в розмірі 25000 грн. Отже, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Окрім заявлених витрат будь-яких інших витрат позивачем не понесено. Натомість, відповідач не вказав та не обґрунтував, які числові значення мали підтвердити додатково витребувані документи, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. За обставин цієї справи відповідач не обґрунтував відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем); відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним не доведено належними засобами доказування, а вказані митним органом розбіжності не впливають на рівень заявленої митної вартості. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару у цьому випадку є контракт, рахунок-фактура (інвойс), платіжний документ. Тому ненадання виписки з бухгалтерської документації не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі вказаних документів, які підтверджують ціну товару, та не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність яких не виявлено. Поряд з тим, в матеріалах справи наявний акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2024/003266 від 20.12.2024р. (а.с.25), технічні характеристики від 23.12.2024р. (а.с.88-89). Також витребування прайс-листа виробника товару, ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, є завідомо невиконуваною вимогою, адже імпортувався вживаний автонавантажувач самохідний. Отже, відповідно до положень ст.53 МК України декларант надав всі наявні у нього документи, тому ненадання інших додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару. Відсутність визначених митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Щодо зазначеного в спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, то документи щодо ціни товару не містять розбіжностей. В процесі консультації митним органом не зазначено, в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів. На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів позивач надав банківські документи, що підтверджують факт розрахунків за придбаний товар. Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти. Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Так, відповідач не надав суду будь-якого доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів країни експортера інформації про відсутність поставки позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього. Покликання на інші недоліки документів, які подані декларантом позивача при здійсненні митного оформлення товару (зокрема, в частині витрат на транспортування), колегія суддів відхиляє, оскільки така інформація не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару, а відповідач не довів наявності розбіжностей у документах позивача, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Водночас, така зміна кваліфікації підстави прийняття оскаржуваних рішень, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які б підтверджували таку вартість. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/18, від 21.12.2018р. у справі № 815/1670/17, від 07.08.2018р. у справі № 808/1619/16. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA205030/2024/000109/2 від 23.12.2024р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не ґрунтуються на вимогах закону. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 10000 грн. Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1762208 (а.с.15), який виданий на підставі договору № 16/12/24 від 16.12.2024р.; додаток № 3 від 30.12.2024р. до договору, укладений з Адвокатським об`єднанням «Акторіс» (а.с.43), акт від 03.01.2025р. приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правничої допомоги (а.с.44), ордер на надання правничої допомоги (а.с.25). Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із предметом позову, а також з огляду на наявність судової практики у цій категорії справ. Водночас, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Телющенком П.П. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви та супроводу справи в суді першої інстанції. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000 грн. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів і картки відмови), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 3000 грн. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025р. в адміністративній справі № 140/424/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Т. І. Шинкар Дата складання повного судового рішення: 08.05.2026р.