Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8635/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8635/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Філії "Поліський лісовий офіс", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання відповіді Поліського лісового офісу ДП "Ліси України" на запит ОСОБА_1 від 22.02.2025 року 22.02.25 ПолЛО запит керівнк винагорода», яка викладена в листі №3091/34.6.1-2025 від 03.03.2025 - протиправною та зобов`язання надати відповідь на запит на інформацію. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 22.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до філії " Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" із запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання: - копію (електронну копію), інвентаризаційних описів об`єктів нерухомої власності філії «Поліський лісовий офіс», станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року; - копію Положення про філію «Поліський лісовий офіс», розпорядчого документу про затвердження даного Положення, яким визначено право та порядок використання вказаного майна; - копію наказу про призначення ОСОБА_2 керівником філії «Поліський лісовий офіс», та наказів про призначення попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час; - копію розпорядчого (чи іншого), документу яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 та попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час; - інформацію про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага всім керівникам філії «Поліський лісовий офіс», з дати створення філії по даний час. Листом Філії від 03.03.2025 №3091/34.6.1-2025 направлено відповідь на запит, в якій повідомлено, що державне підприємство, в розумінні пункту 5 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI (із змінами, внесеними Законом № 1723-ІХ) є/може бути розпорядником щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага виключно щодо його керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду член виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Водночас, у запиті від 22.02.2025 Позивач просить надати інформацію щодо керівників філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», які не обіймали/ють посад, визначених у пункті частини першої статті 13, частині третій статті 15 Закону № 2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ), тому у даних правовідносинах підлягають застосуванню саме приписи пункту 5 частини першої статті 13, частини третьої статті 1 Закону № 2939-VI (із змінами, внесеними Законом № 1723-ІХ). При цьому, на запитувану Позивачем інформацію не можуть бути поширені положення частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI. Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» не є розпорядником, ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої конкретно сформованої Позивачем у зазначеному ним вигляді задокументованої запитуваної інформації. Вважаючи таку відповідь протиправною, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Згідно зі статтею 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Статтею 3 названого Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини 1 названої правової норми). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України №2939-VI). Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (пункти 2 та 5 частини 1 статті 13 Закону України №2939-VI). Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України №2939-VI визначено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону України №2939-VI). Водночас, частина 2 статті 13 Закону України № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнює суб`єктів господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Отже, структура наведеної законодавчої норми вказує, що суб`єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації, але в тому обсязі і в тих випадках, які визначив Закон України № 2939-VI. Позовні вимоги мотивовані тим, що Філія є суб`єктом, який прирівнюється до розпорядників інформації , тому ненадання запитуваної інформації порушує його права. Отже, в межах спірних правовідносин належить з`ясувати, чи є Філія суб`єктом господарювання та чи є суспільно необхідною інформація, яка, на думку позивача, підлягає оприлюдненню відповідачем. Поняття "суб`єкта господарювання" та його ознаки визначені у статті 55 Господарського кодексу України. Зокрема, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Під господарською діяльністю відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Отже, суб`єкт господарювання має бути наділений такими правовими ознаками: 1) бути учасником господарських відносин; 2) безпосередньо здійснювати господарську діяльність; 3) мати господарські права та обов`язків; 4) мати відокремлене від інших суб`єктів майно; 5) бути здатним нести юридичну відповідальність за зобов`язаннями в межах свого майна (крім випадків, передбачених законом). У цій справі відповідач - Філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке здійснює свою діяльність на підставі, зокрема, Положення, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 16 січня 2025 року №186. Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі. Предмет діяльності Філії визначений у пункті 2.2 Положення. Юридичний статус Філії визначений у розділі 3 Положення. Згідно пункту 3.1 Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства. Філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про Філію вносяться до реєстраційної справи Підприємства та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не наділена ознаками, притаманним суб`єкту господарювання, є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи, а отже у розумінні ст.13 не є розпорядником інформації, яка запитується. Також у контексті доводів позивача про наявність суспільного інтересу від отримання запитуваної інформації варто додати, що суб`єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації у випадках, передбачених частиною 2 статті 13 Закону України № 2939-VI, зокрема, щодо інформації, яка становить суспільний інтерес. З урахуванням положень частини другої статті 29 Закону України "Про інформацію" (Закон № 2657-XII) предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. У такому випадку перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, не є вичерпним. Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" ("Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary") (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункт 158-170): - мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів; - характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу; - особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань; - готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних. Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача - запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України № 2939-VI, який гарантує право кожної особи знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20. Однак, з урахуванням надання доступу до публічної інформації відповідно до Закону України № 2939-VI, відсутні підстави стверджувати, що інформація, яку просить надати позивач, становить суспільний інтерес. Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі норма частини 2 статті 13 Закону України № 2939-VI свідчить, що обов`язок оприлюднення інформації, яка становить суспільний інтерес, мають суб`єкти господарювання, яким, як зазначено вище, відповідач не є. Таким чином, враховуючи, що Філія "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України №2939-VI, відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 23 Закону України №2939-VI щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.