Постанова 4856 № 120/17431/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17431/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 08 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича, заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича, заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича про визнання протиправною бездіяльність міського голови Вінницького міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича щодо не розгляду скарги від 11.11.2025. Також, позивач просив визнати протиправними дії заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича в частині розгляду скарги відносно самого себе; визнати протиправними дії заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича в частині направлення відповіді на скаргу, поза строками передбаченим законодавством; зобов`язати міського голову Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича, розглянути скаргу від 11.11.2025 з дотриманням вимог ст.18-19 ЗУ №393/96, тобто забезпечити участь при розгляді скарги. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 11.11.2025. Зобов`язано міського голову Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11.11.2025. Визнано протиправними дії заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 11.11.2025. В іншій частині вимог, - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні п.3 вимог адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 11.11.2025 ОСОБА_1 направлено електронне звернення адресоване ОСОБА_2 (зареєстровано за вх. №K/01/72527), в якому заявник вказав, що розгляд скарги не проводився за участі підписанта листа та не розглянуто питання вжиття заходів притягнення до відповідальності винних посадових осіб комунального підприємства ВІЦ. Також просив надати вказівки ОСОБА_3 з метою недопущення в подальшому таких фактів і просив розглянути скаргу за його дистанційної участі. За наслідком розгляду поданого звернення виконавчий комітет Вінницької міської ради листом від 15.12.2025 повідомив, що листом від 27.11.2025 ОСОБА_1 запрошено на розгляд скарги на 02.12.2025. Окрім того вказано на те, що працівники КП Вінницький інформаційний центр -, діяли в межах повноважень. Не погоджуючись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду. Орган, до якого направлена заява чи скарга громадянина, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви. При цьому забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Суд першої інстанції зауважив, що скаргу направлено та адресовано міському голові ОСОБА_2 , в якій позивач просив надати вказівки ОСОБА_3 з метою недопущення в подальшому порушень і розглянути скаргу за його дистанційної участі. Однак, скарга не розглянута міським головою, тобто посадовою особою, якій безпосередньо адресована. Більш того, скарга позивача розглянута посадовою особою, до якої не звернута, що є протиправним, адже вона має бути розглянута саме органом /посадовою особою, якій адресована. У разі , якщо у міського голови відсутні повноваження на розгляд скарги відносно ОСОБА_4 , то стаття 7 Закону № 393/96-ВР визначає, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Позивачу не було повідомлено, що розгляд скарги відносно ОСОБА_4 не відноситься до повноважень міського голови. Відтак, суд першої інстанції погодився із тим, що міським головою допущено протиправну бездіяльність щодо не розглянуту ним скарги від 11.11.2025 та, як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатнім способом захисту буде зобов`язати розглянути скаргу позивача від 11.11.2025. Оцінюючи вимоги заявлені до заступника міського голови, суд першої інстанції зазначив, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Однак всупереч даної норми відповідач 1 розглянув скаргу подану на нього ж, що суперечить вимогам статті 7 Закону України Про звернення громадян, відтак, такі дії є протиправними. При цьому, суд першої інстанції не вважає за необхідне визнавати протиправними дії відповідача, що полягають у порушенні строків надання інформації на запит, оскільки такі вимоги не є спрямованими на захист конкретних порушених прав, свобод чи інтересів позивача як то визначено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР. Згідно з ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст.3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Як передбачено ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Відповідно до ч.4 ст.7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Згідно з ч.1, 4 ст.16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Як передбачено ст.18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті. Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Також, колегія суддів враховує, що згідно з ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань. Тобто, у даних правовідносинах представник (посадова особа) суб`єкта владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Щодо доводів апелянта (відповідача) в частині посилання на Додаток 1 до розпорядження міського голови від 31.01.2025 №10/р, колегія суддів зазначає, що за ієрархією нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу перед підзаконним нормативно-правовим актом. З урахуванням вказаного, Закон № 393/96-ВР та Закон №280/97-ВР мають вищу юридичну силу ніж розпорядження міського голови від 31.01.2025 №10/р, а тому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження. Щодо доводів апелянта (відповідача) в частині посилання на ту обставину, що заступник міського голови Вінницького міської ради Фурман Роман Сергійович фактично не здійснював розгляд звернення позивача від 19.09.2025 №К/01/60714, оскільки вирішення вказаного звернення було покладено на департамент транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради, колегія суддів зазначає, що в межах даного предмета спору не вирішується питання щодо правомірності звернення позивача від 19.09.2025 №К/01/60714. Суд переглядає спір в межах правомірності чи неправомірності звернення позивача від 11.11.2025 №K/01/72527. З урахуванням вказаного даний довід апелянта теж не знайшов свого підтвердження. Отже, з урахуванням вказаного, а також тих обставин, що звернення було адресоване безпосередньо до міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича, стосувалось безпосередньо протиправності дій (бездіяльності) заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича, у міського голови наявні повноваження на розгляд звернень громадян за законом (з урахуванням тієї обставини, що міський голова не вчинив дій щодо передачі (пересилання) вказаного звернення за належністю, з урахуванням вимог законодавства), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправної бездіяльність міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 11.11.2025 та зобов`язання міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11.11.2025 №K/01/72527, а також в частині визнання протиправними дії заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 11.11.2025 №K/01/72527. В частині доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено з адміністративного позову ОСОБА_1 , в межах даної справи, позивач зазначає про порушення строку розгляду його скарги від 11.11.2025 та одночасно про неналежний розгляд скарги з необхідністю повторно розглянути скаргу від 11.11.2025 №K/01/72527 належною особою. Суд першої інстанції в частині питання щодо порушення строку розгляду скарги від 11.11.2025 зазначив, що не вважає за необхідне визнавати протиправними дії відповідача, що полягають у порушенні строків надання інформації на запит, оскільки такі вимоги не є спрямованими на захист конкретних порушених прав, свобод чи інтересів позивача як то визначено статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив більш ефективний спосіб захисту прав позивача, а саме повторний розгляд його скарги належною посадовою особою. Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Строк розгляду звернення позивача (поданого 11.11.2025) не продовжувався. Отже з урахуванням вказаного звернення від 11.11.2025 №K/01/72527, мало бути розглянуто до 11.12.2025. В свою чергу, таке звернення розглянуто 15.12.2025, про що свідчить лист від 15.12.2025 №К/01/72527/1-00-10 (а.с.44). Тобто, наявний факт порушення строку розгляду звернення позивача від 11.11.2025. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що як встановлено судами, відповідачем було порушено процедуру розгляду звернення позивача від 11.11.2025 №K/01/72527 (розглянуто неналежною особою), у зв`язку з чим суди дійшли висновку про наявність підстав повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11.11.2025 №K/01/72527. Отже, фактично суди встановили, що скарга ОСОБА_1 від 11.11.2025 №K/01/72527 не була розглянута належним чином (саме міським головою ВМР), а тому визнання протиправними дії заступника міського голови Вінницького міської ради Фурмана Романа Сергійовича в частині направлення відповіді на скаргу, поза строками передбаченим законодавством є нерелевантною вимогою, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні в межах вказаної вимоги. Тобто, доводи апелянта (позивача) не знайшли свого підтвердження, в повній мірі, в цій частині. Крім того, колегія суддів зауважує, що статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту. Ця мета перекликається з статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64). Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг в повній мірі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, і підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 , міського голови Вінницької міської ради Моргунова Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.