Постанова 4814 № 552/2398/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2398/25 Номер провадження 22-ц/814/2252/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: представник позивача адвокат Заліпа Н.Ю. відповідач ОСОБА_1 переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 січня 2026 року, ухвалене суддею Самсоновою О. А., повний текст рішення складено 21 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів, - В С Т А Н О В И В: 27.03.2025 АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 134,00 грн, 76,34 грн 3% річних, 330,07 грн інфляційних витрат та 3 028 грн витрат по сплаті судового збору (т.1 а.с. 1-5). Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є сплата рахунку оператора ГРМ. За умовами укладеного договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Відповідно до внесених змін, з 01.01.2020 розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар та оплату за послугу з його розподілу (доставки). П.1 гл. 6 р.VI Кодексу встановлено проведення розрахунків споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, та здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об`єктом за попередній газовий рік. Відповідно до даних облікової бази АТ «Полтавагаз», споживачу ОСОБА_1 присвоєно персональний код ідентифікації споживача код ЕІС:56ХМ26І01104719N, о/р НОМЕР_1 як суб`єкту ринку природного газу за адресою об`єкта розподілу природного газу: АДРЕСА_1 . Станом на 01.03.2025 сума заборгованості за період з 01.03.2024 по 01.03.2025 становить 4 134,08 грн. Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. Розрахунок 3% річних здійснено з 21.02.2024 по 21.03.2025 за договором та складає 76,34 грн. Розрахунок інфляційних втрат здійснено за період 01.02.2024 по 28.02.2025 (включно) за договором на загальну суму 330,07 грн. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.04.2025 відкрито провадження у справі за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Справу призначено до розгляду на 22.07.2025 об 11.00 год (т.1 а.с. 18). 15.10.2025 до Київського районного суду м. Полтави надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживача, в якій просив суд: - визнати неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_2 , заборгованості 4 134,08 грн основного боргу; 76,34 грн 3% річних; 330,07 грн інфляційних витрат; 3 028 грн судового збору, а всього 7 567,49 грн, з судовим збором нарахованої на оплату послуг так званого «розподілу» природного газу; - визнати відсутність обов`язку у побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_2 , сплачувати заборгованість в сумі 4 134,08 грн - основного боргу; 76,34 грн 3% річних; 330,07 грн інфляційних витрат; 3 028 грн судового збору, а всього 7 567,49 грн, нараховану на оплату послуг з так званого «розподілу» природного газу (т.1 а.с. 109-164). Зустрічна позовна заява мотивована тим, що правовідносини з надання послуг з розподілу природного газу між ОСОБА_1 та АТ «Полтавагаз» відсутні. ОСОБА_1 не укладав з АТ «Полтавагаз» у встановленому законом порядку на надання послуг з розподілу природного газу. АТ «Полтавагаз» таких послуг йому не надавало, відповідно, ОСОБА_1 послуг з розподілу природного газу не отримував, а тому у нього не виникало зобов`язання щодо оплати таких послуг, тому заборгованість перед позивачем у нього відсутня. Крім того, АТ «Полтавагаз» не надано належних доказів на підтвердження його позовних вимог. З посиланням на ці та інші обставини ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15.10.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу. Перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів.Призначено підготовче судове засідання на 11.11.2025 о 13.30 год (т.1 а.с. 169). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 4 134,08 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 березня 2024 року по 01 березня 2025 року, інфляційні втрати позивача у зв`язку з порушенням строків оплати послуг в сумі 330,07 грн, 3% річних в сумі 76,34 грн, а всього стягнуто 4 540,49 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів - відмовлено. Компенсовано за рахунок держави у встановленому Кабінетом Міністрів Україн порядку Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 у розмірі 3 028,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів віднесено за рахунок держави. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зобов`язання, що виникло між сторонами, є грошовим, тому на вимогу позивача відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Станом на 01.08.2025 борг відповідача за послуги розподілу природного газу становить 4 134,08 грн. Інфляційні втрати позивача у зв`язку з порушенням строків оплати послуг за цей період становлять 330,07 грн, 3% річних 76,34 грн, а всього заборгованість відповідача за вказаний період становить 4 540,49 грн. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. В частині зустрічного позову, то розглядаючи справу на підставі наявних доказів, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо наявності між сторонами правовідносин з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 134,08 грн, інфляційних втрат позивача у розмірі 330,07 грн та 3% річних у розмірі 76,34 грн задоволенню не підлягають. З цих же підстав не підлягають задоволенню і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відсутності обов`язку у побутового споживача ОСОБА_1 сплатити заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у вказаних розмірах. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів слід відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильное застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції - скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» належними та допустимими доказами не довів, що ним може бути заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за транспортування, розподіл газу. Як в первісному позові, так і у рішенні наведено посилання на обставини, які суперечать наданим позивачем доказам. Жоден із доводів зустрічного позову не був врахований чи вмотивовано спростований, більше того, вони не знайшли свого відображення у тексті рішення. Суд першої інстанції свідомо і упереджено проігнорував змістовні доводи зустрічної позовної заяви в якості правових підстав для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви. Позовні вимоги позивача за первісним позовом є безпідставними та незаконними з огляду на фактичні обставини взаємовідносин сторін справи, та низку норм діючого законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу. Відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, що надаються за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 12). Вказану обставину відповідач ОСОБА_1 у його заявах по суті справи не заперечував. Крім того, дана обставина встановлена рішенням Київського районного суду м. Полтави у справі №552/4296/24 від 26.11.2024, яке набрало законної сили 19.02.2025 (т.1 а.с. 105-107). ОСОБА_1 також є споживачем послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем за вказаною адресою. Відповідно до договору про надання послуг розподілу природного газу, одна сторона - АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» надає другій стороні ОСОБА_1 як споживачу послуг за адресою: АДРЕСА_2 , послуги з розподілу природного газу, а ОСОБА_1 такі послуги прийняв та від їх отримання не відмовлявся та частково оплатив. При цьому, факт наявності між АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та ОСОБА_1 правовідносин з надання послуг з розподілу природного за адресою: АДРЕСА_2 , та факт укладення сторонами договору про надання послуг з розподілу природного газу встановлено рішенням Київського районного суду м.Полтави у справі №552 /4296/24 від 26.11.2024, яке набрало законної сили 19.02.2025 (т.1 а.с. 105-107). Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначені обставини підтверджуються зняттям показників контрольних лічильників за адресою: АДРЕСА_3 , що також є фактом згоди приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу. Згідно картки абонента відповідача ОСОБА_1 (код ЕІС 56ХМ26І014260724) станом на 01.07.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 523,42 грн (т.1 а.с. 12). Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу» та Цивільним кодексом України. Доводи про відсутність між сторонами договірних відносин, на що звертав увагу суду відповідач ОСОБА_1 , є неприйнятними, оскільки фактично зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг як сторону зобов`язання, від його виконання. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу, відтак, послуги з розподілу природного газу він отримував та має сплатити їх вартість згідно розрахунку, який ним не спростований. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На підставі викладеного, не підлягають встановленню обставини, які вже є встановленими іншим судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, а саме обставини наявності правовідносин з розподілу природного газу між АТ «Полтавагаз» як оператором газотранспортної системи та ОСОБА_1 як споживачем. Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», та Цивільним кодексом України. Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Факт приєднання відповідача ОСОБА_1 до умов Типового договору розподілу природного газу, підтверджено, оскільки ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу, що підтверджується наявними у справі доказами, а тому, відповідно, отримував і послуги з розподілу природного газу. Зазначена обставина також встановлена рішенням Київського районного суду м. Полтави у справі №552 /4296/24 від 26.11.2024, яке набрало законної сили 19.02.2025 (т.1 а.с. 105-107). Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, отримував послуги з розподілу природного газу, проте обов`язок щодо оплати цих послуг не виконав, оплату за період споживання послуг з 01.03.2024 по 01.03.2025 не здійснював. Відповідач ОСОБА_1 скористався наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов`язкам, свої зобов`язання перед позивачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем. Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, сума заборгованості ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за надані послуги з розподілу природного газу перед АТ «Полтавагаз» станом на 01.08.2025 становить 4 134,08 грн (т.1 а.с. 12), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 4 134,08 грн. Зобов`язання, що виникло між сторонами, є грошовим, тому на вимогу позивача відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Станом на 01.08.2025 борг відповідача за послуги розподілу природного газу становить 4 134,08 грн. Інфляційні втрати позивача у зв`язку з порушенням строків оплати послуг за цей період становлять 330,07 грн, 3% річних 76,34 грн, а всього заборгованість відповідача з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за цей період становить 4 540,49 грн (т.1 а.с. 12-14). В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , то розглядаючи справу на підставі наявних доказів, враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності між сторонами правовідносин з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 134,08 грн, інфляційних втрат позивача у розмірі 330,07 грн та 3% річних у розмірі 76,34 грн задоволенню не підлягають. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (Закон України «Про ринок природного газу»). Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. 27.07.2015 набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824. За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п. 1 ч. 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача. За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом первісного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з з 01.03.2024 по 01.03.2025 у розмірі 4 134,0 грн, 76,34 грн 3% річних, 330,07 грн інфляційних витрат. Предметом зустрічного позову є: - визнання неправомірними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_2 , заборгованості 4 134,08 грн - основного боргу; 76,34 грн 3% річних; 330,07 грн інфляційних витрат; 3 028 грн судового збору, а всього 7 567,49 грн, з судовим збором нарахованої на оплату послуг з так званого «розподілу» природного газу; - визнання відсутність обов`язку у побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_2 , сплачувати заборгованість в сумі 4 134,08 грн -основного боргу; 76,34 грн 3% річних; 330,07 грн інфляційних витрат; 3 028 грн судового збору, а всього 7 567,49 грн, нараховану на оплату послуг з так званого «розподілу» природного газу. Розглядаючи спір за первісним позовом, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Спір у справі виник у правовідносинах з розподілу природного газу на основі типового договору, передбаченого додатком Кодексу ГРС. При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами укладено договір розподілу природного газу у порядку приєднання ОСОБА_1 до Типового договору, встановленого у додатку до Кодексу ГРС. Відповідно до пункту 2.3. розділу II Типового договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу. Згідно із п.п.1, 2 Глави 1 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до п.п.1, 3-5, 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів. Згідно умов укладеного сторонами Типового договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1.) Пунктом 5.2. передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача. Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем. Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Глави 6 Розділу VІ кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (пункт 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС). 3 01.01.2021 річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу (абзац 4 пункту 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС). Постановою НКРЕКП від 06.03.2020 №580 встановлено мінімальні обсяги річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік для споживачів природного газу, які мають фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців, а також для споживачів, які не споживали природний газ протягом усього попереднього газового року. Замовлена потужність споживача на розрахунковий календарний рік визначається виходячи з фактичного обсягу споживання за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, але не може бути меншою за: 39 куб.м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим. Крім того колегія суддів враховує, що пунктом 3 Глави 3 Розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Пунктом 2 Глави 5 Розділу VI Кодексу ГРС визначено, що фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. Колегія суддів зазначає, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання. Щодо комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 Глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС, Верховним Судом у постанові №914/3254/21 від 27.09.2022 сформульовано такий правовий висновок: припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що АТ «Полтавагаз» дотримано порядок, передбачений Кодексом ГРС, розрахунків за послугу розподілу природного газу, враховуючи наявність укладеного між сторонами Типового договору розподілу природного газу, який не припинено, а також на те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалися. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладав договір з позивачем, а відтак в нього відсутній обов`язок по сплаті заборгованості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки між сторонами у розумінні положень ст. 11 ЦК України існують фактичні правовідносини у сфері надання послуг з розподілу природного газу. Доводи апеляційної скарги щодо упередженості та необ`єктивності суду при ухваленні оскаржуваного рішення, то ці доводи є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження відповідачем суду апеляційної інстанції не надано, як і не доведено, що підприємницька діяльність АТ «Полтавагаз» є нечесною, а його поведінка - агресивною. Такі доводи апеляційної скарги є загальним цитуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» без зазначення, які саме права позивача порушені та у чому це полягає. З рахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки остаточного припинення користування природним газом (фізичного від`єднання об`єкта споживача від мережі позивача та вилучення такого об`єкта) і розірвання спірного договору не відбулося, тобто договір на час виникнення спірних правовідносин був чинним, відтак, зобов`язання ОСОБА_1 за таким договором не припинилися, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення заборгованості. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог АТ ОГС «Полтавагаз» обґрунтовано задоволено вимоги останнього. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов