Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/708/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/708/26 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О. Номер провадження №33/4805/880/26 Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді Зав`язуна С.М., за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д., захисника Гула М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі, судове провадження №279/708/26 за апеляційною скаргою захисника Гулої Марії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ : зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665,60 грн. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 , 28.01.2026 року о 13:45 год дорога Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільськ 130 км. +200 поблизу с. Поліське Коростенського району керував транспортним засобом «FIAT TITANO» д.н.з « НОМЕР_1 », не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив з`їзд у кювет. В наслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Медичної допомоги ніхто не потребував, чим порушив п.12.1.ПДР вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Гула М.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити. В обгрунтування апеляційної скарги захисник зазначила, що в даній ситуації ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, з метою запобігання більш значній шкоді. Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 рухався по автодорозі М-21. Вказана автодорога у місці ДТП має по одній смузі для руху в кожному з напрямків шириною 3.2 м, що підтверджується схемою місця ДТП. Під час руху, несподівано для ОСОБА_1 на його смузі для руху у зустрічному напрямку опинився вантажний автомобіль, і виключно з метою уникнення лобового зіткнення із вантажним автомобілем ОСОБА_1 був вимушений вдатись до маневру з`їзду у кювет, оскільки лобове зіткнення і із автомобілем на швидкості близько 80 км/год. кожного з них, із великою ймовірністю завершилось би завданням, щонайменше, тяжких фізичних ушкоджень як водієві, так і пасажирам керованого ним авто, і лише уникнення зіткнення шляхом з`їзду в кювет було єдиним шляхом на уникнення таких тяжких наслідків. В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав послідовні показання щодо обставин ДТП, які підтверджують раптовий характер виникнення небезпечної ситуації та відсутність у водія ОСОБА_1 реальної можливості її уникнути. Після створення аварійної ситуації вантажний транспортний засіб не зупинився та залишив місце події. Суд першої інстанції безпідставно не врахував пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 . При цьому слід також врахувати, що після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 перебував у стані сильного емоційного потрясіння (шоку), що обумовлено характером самої події, зокрема перекиданням транспортного засобу. Судом першої інстанції було проігноровано показання свідка ОСОБА_3 оскільки останній із ОСОБА_1 перебувають у службових відносинах та разом перебували у службовому автомобілі. Однак, варто зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували на службову чи іншу залежність свідка ОСОБА_4 від ОСОБА_1 , чи вказували б на існування певних домовленостей між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .. Такі твердження суду базуються виключно на припущеннях. Заслухавши пояснення адвоката Гулої М.С. в підтримку апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ст.124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, вище вказаних вимог закону не дотримався. Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався як на докази протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №577806 від 28.01.2026, схему місця ДТП, рапорт інспектора чергового Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 28.01.2026, фотознімки з місця події. Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення адвоката Гулої М.С., апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про належність та достатність доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст.7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що за змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення осіб, тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення зазвичай є похідним від зібраних доказів, та має ґрунтуватися на належних доказах доданих до нього. Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 28.01.2026 року о 13:45 год. по дорозі Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільськ 130 км. +200 поблизу с. Поліське Коростенського району керував транспортним засобом «FIAT TITANO» д.н.з « НОМЕР_1 », не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив з`їзд у кювет. В наслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Медичної допомоги ніхто не потребував, чим порушив п. 12.1.ПДР вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. До зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду першої інстанції надано: схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.01.2026, фототаблиці з місця ДТП, рапорт інспектора чергового Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 28.01.2026, пояснення ОСОБА_1 від 28.01.2026. Апеляційний суд звертає увагу, що схемою ДТП та фототаблицями зафіксовано лише наслідки дорожньо-транспортної пригоди. Згідно змісту рапорту інспектора 28.01.2026 о 14 год. від заявника ОСОБА_1 в телефонному режимі надійшло повідомлення до Коростенського РУП ГУНП, що сталося ДТП з посиланням на відповідне місце. Натомість, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , останній вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не визнав та пояснив, що є військовослужбовцем, керував військовим автомобілем, під час затяжного повороту йому на зустріч виїхав вантажний автомобіль (номерний знак, марку, модель не запам`ятав) у зв`язку із чим, він діяв в стані крайньої необхідності, був вимушений повернути праворуч з метою уникнення лобового зіткнення із вказаним вантажним автомобілем. Апеляційний суд враховує, що зазначені пояснення ОСОБА_1 надав відразу в день ДТП. Подальша позиція ОСОБА_1 є послідовною як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. На підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 маневру через крайню необхідність є також пояснення свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він та ОСОБА_5 є військовослужбовцями, перебували як пасажири в автомобілі, яким керував ОСОБА_1 . ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні поруч із водієм. Бачив як на повороті їм на зустріч раптово виїхала вантажівка. У зв`язку з цим, з`їзд в кювет був єдиним засобом уникнення лобового зіткнення з вантажівкою. Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_5 , то момент дорожньо-транспортної пригоди він не бачив, оскільки перебував на задньому пасажирському сидінні та спав. Фактично в суді першої інстанції була встановлена неповнота досудової перевірки працівниками поліції, оскільки не було опитано свідків дорожньо-транспортної пригоди, один з яких ОСОБА_2 є безпосереднім очевидцем події. Зазначене є свідченням допущення з боку правоохоронців, які склали протокол про адміністративне правопорушення, неповноти перевірки та однобічного збирання доказів. На переконання апеляційного суду, будь-які докази спростування зазначених пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні. Обставини дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові з цього приводу є непереконливими, ґрунтуються виключно на припущеннях. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Згідно з положеннями статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна школа є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. За наявності усіх трьох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю. Апеляційний суд вважає, що сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП поза розумним сумнівом, оскаржена постанова суду першої інстанції є необґрунтованою. Вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків фактичним обставинам адміністративного правопорушення, викладені в оскарженій постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченому ст.124 КУпАП, не ґрунтуються на належних та достатніх доказах. Обставини ДТП та дії ОСОБА_1 мали ознаки вчинення в стані крайньої необхідності, як передбачено ст.18 КУпАП. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апеляційний суд вважає необхідним постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв`язку з вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу адвоката Гулої Марії Сергіївнни - задовольнити. Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: