Постанова 4813 № 511/2917/25

Номер провадження: 22-ц/813/2995/26 Справа № 511/2917/25 Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 року у розмірі 122 689,21 грн, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 22.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір №447307217, відповідно до умов якого останній було перераховано грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 . 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, а в подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №160 від 16.11.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 20.10.2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (новий кредитор) укладено договір факторингу №20/10/23-03, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 20.10.2023 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 122 689,21 грн. ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 у розмірі 122 689,21 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Роздільнянський районний суд Одеської області рішенням від 03 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість по кредитному договору №447307217 від 22.03.2021 року в розмірі 122 689,21 грн, з яких: 21 483,70 грн заборгованість за кредитом; 101 205,51 грн. заборгованість по відсоткам; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини і у відповідача є прострочення зобов`язання. Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Також суд дійшов до висновку, що договори факторингу підтверджують факт передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача та що вони укладені відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України і за ч.1 ст. 516 ЦК України. Щодо заборгованості за відсотками, то суд зазначив, що обов`язок відповідача щодо сплати відсотків встановлений пунктом 1.1 кредитного договору та загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 року на момент подачі позовної заяви становить 122 689,21 грн, в свою чергу відповідачем контррозрахунку заборгованості у справі не надано. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд першої інстанції частково її задовольнив, врахувавши складність справи та обсяг наданих послуг та стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року по справі №511/2917/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено 22.03.2021, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Договір факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від 05.08.2020 також не підтверджує передачу прав вимоги, оскільки був укладений за декілька місяців до укладення кредитного договору. Тобто, ТОВ «Таліон плюс» не могло відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ті в свою чергу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021, оскілки у них було відсутнє таке право грошової вимоги. Скаржник наголошує, що згідно п. 1.2 договору кредит надається строком на 24 дні зі сплатою 0,34 % на добу та 124,10 % річних від суми надання кредиту. З урахуванням вказаних умов договору, сума заборгованості за відсотками становить 1 795,20 грн. Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що встановлений у п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Відтак, у межах строку кредитування до 15.04.2021 відповідач мав повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Доказів того, що вказаний кредитний договір пролонговано, позивачем не надано. Вважає, що при стягненні заявленої до стягнення заборгованості слід керуватися чітко обумовленими між сторонами умовами кредитного договору, якими визначено вартість кредиту та строк кредитування 24 дні, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, вказане не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне призначення та із розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків. Вказаний розмір процентів є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Крім того, позивачем не підтверджено набуття ним права вимоги за договором №447307217 від 22.03.2021 до ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позову відсутні. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.12.2025 отримано ТОВ «ФК «ЕЙС» 06.12.2025 11:44:34 та 11.12.2025 1:14:35 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. Від ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить залишити рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року по справі №511/2917/25 без змін з огляду на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.12.2025 отримано представником скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 11.12.2025 1:20:01 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. ТОВ «ФК «ЕЙС», представник відповідача ОСОБА_1 Зачепіло З. Я. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки-повідомлення отримали 17.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини і у відповідача є прострочення зобов`язання. Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Також суд дійшов до висновку, що договори факторингу підтверджують факт передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача та що вони укладені відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України і за ч.1 ст. 516 ЦК України. Щодо заборгованості за відсотками, то суд зазначив, що обов`язок відповідача щодо сплати відсотків встановлений пунктом 1.1 кредитного договору та загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 року на момент подачі позовної заяви становить 122 689,21 грн, в свою чергу відповідачем контррозрахунку заборгованості у справі не надано. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд першої інстанції частково її задовольнив, врахувавши складність справи та обсяг наданих послуг та стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20. Судом встановлено, що 22.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір кредитної лінії №447307217, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV2К8F3 22.03.2021 підписала договір №447307217. Положеннями розділу 4 цього договору визначено порядок його укладення та створення електронного підпису сторонами, зокрема п. 4.4 погоджено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. У відповідності до п. 4.15 договору, цей договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. У матеріалах справи наявна заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів від 22.03.2021, що відображає персональні дані позичальника, а також номер рахунку, на який відлягають перерахуванню кошти - 5168-74XX-XXXX-8478, довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що сформована 05.06.2023, згідно якої одноразовий ідентифікатор MNV2K8F3 відправлено позичальнику 22.03.2021 22:25:15 на номер телефону НОМЕР_2 , ним введено 22.03.2021 22:25:56, а перерехування грошових коштів відбулось 22.03.2022 22:26:00. Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «смарт» до договору №447307217 від 22.03.2021 року, правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 року виконало у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення f35b440a-3f88-444f-8edf-0db9dcd70e90 від 22.03.2021 року про перерахування грошових коштів у розмірі 22 000,00 грн на рахунок 5168-74XX-XXXX-8478 та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно довідки №20.1.0.0.0/7-250903/74569-БТ від 09.09.2025, наданої АТ «Приват Банк» на виконання ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.09.2025 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_3 ; за період з 22.03.2021 по 27.03.2021 на карту № НОМЕР_3 відбулось зарахування коштів у сумі 22 000,00 грн; фінансовий номер телефону за даною картою НОМЕР_4 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також банком надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 22.03.2021 по 27.03.2021, у якій відображено рух коштів по карті. За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення кредитного договору №447307217 від 22.03.2021, ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача останній не надав. Відповідно до п.2.1.1.5 договору, кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Із матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 договору, перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги. Так, відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі з відповідним реєстром права вимоги. Згідно п. 8.2 договору факторингу, строк цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1-2 якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «8.2 строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Всі інші умови договору залишаються без змін». 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони погодили викласти текст договору у новій редакції, зокрема згідно вказаної додаткової угоди п. 4.1 договору факторингу викладено у наступній редакції: «наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує». 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода вступає в дію з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода вступає в дію з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв`язку з чим погодили внести зміни до п.8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою 31 грудня 2024. Дана додаткова угода у відповідності до п. 4 набирає чинності 01 січня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №160 від 16.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору №28/1118-01 від 28.11.2018 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 94 029,67 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 21 483,70 грн, заборгованості за відсотками 72 545,97 грн. Також встановлено, що 05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 договору, перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 4.1 вказаного договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 03.08.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2021, згідно п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода набирає чинності з дати її укладення. 30.12.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2021, згідно п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода набирає чинності з дня її укладення. Згідно витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2021 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2021 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 122 689,21 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 21 483,70 грн, заборгованості за відсотками 101 205,51 грн. 20.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №20/10/23-03, відповідно до п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Як визначено у п 1.3 договору, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити божників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Відповідно до п. 9.2 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, а зобов`язання що виникають з цього договору, припиняється їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. Сторонами договору факторингу 20.10.2023 підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023, відповідно до п.1 якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 700, після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 10 650 578,92 грн (п. 2). Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (п. 3). Також матеріали справи містять реєстр боржників до договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) від ТОВ «Онлайн Фінанс» на виконання договору №20/10/23-03 від 20.10.2023 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 122 689,21 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 21 483,70 грн, заборгованості за відсотками 101 205,51 грн. З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі, які колегія суддів вважає належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, тобто відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів та до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги за договором №447307217 від 22.03.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . У постанові по справі №727/2790/25 від 07.01.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. З огляду на викладене, доводи скаржника про неможливість переходу прав вимоги за договором №447307217 від 22.03.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» через те, що кредитний договір передує в часі, підлягають відхиленню. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 складає 122 689,21 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 21 483,70 грн, заборгованість за відсотками 101 205,51 грн. Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості. При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками колегія суддів враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до п.1.2 договору, кредит надається строком на 24 дні від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Згідно п. 1.3 договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період дорівнює 30 днів. З розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 на виконання п. 1.3 договору здійснила наступні оплати: 1)07.04.2021 1 200,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 1 196,80 грн, на погашення тіла кредиту 3,2 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 2) 04.05.2021 4 151,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 4 150,75 грн, на погашення тіла кредиту 0,25 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 3) 22.05.2021 2 070,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 2 070,00 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 4) 01.06.2021 2 500,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 2 230,41 грн, на погашення тіла кредиту 269,59 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 5) 30.06.2021 3 000,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 2 759,23 грн, на погашення тіла кредиту 240,77 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 6) 30.07.2021 2 708,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 2 707,20 грн, на погашення тіла кредиту 0,80 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 7) 21.08.2021 1 986,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 1 985,28 грн, на погашення тіла кредиту 0,72 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 8) 26.08.2021 452,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 451,20 грн, на погашення тіла кредиту 0,80 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору; 9) 16.09.2021 1 895,00 грн, з яких на оплату процентів за користування кредитом 1 894,83 грн, на погашення тіла кредиту 0,17 грн, що стало підставою для продовження строку дії кредитного договору, зокрема дисконтного періоду до 16.10.2021 включно. У вказану дату зі сторони позивача не надійшло оплати всіх фактично нарахованих процентів, що унеможливило пролонгацію укладеного між сторонами договору, тобто строк кредитування становить з 22.03.2021 по 16.10.2021. Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №447307217 від 22.03.2021 складає 24 190,60 грн, з яких слід відняти суму у розмірі 35,00 грн, що була сплачена відповідачем 19.10.2021, тобто розмір заборгованості становить 24 155,60 грн, яка і підлягає стягненню з неї на користь нового кредитора позивача у справі. В той же час, згідно п.1.4.3 договору, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника. Нарахування ж та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду. Так, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)». Верховним Судом у постанові від 19.09.2020 року у справі №686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення». Колегія суддів вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, помилково стягнувши проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, що має наслідком зміну судового рішення шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача заборгованості. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» з 122 689,21 грн до 24 155,60 грн, та виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24852 від 29.08.2025 року. Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для його зміни в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» підлягають задоволенню частково на 19,7 % (24 155,60 грн х 100/122 689,21 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 477,21 грн (2 422,40 грн. х 19,7/100). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,00 грн, що підтверджується квитанцією ID №8241-6805-8168-3226 від 02.12.2025. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 80,3 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 80,3 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,00 грн, а саме 2 917,30 грн. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025, додатком 1 до якого є протокол погодження вартості послуг, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», копію додаткової угоди №25770502679 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-02 від 05.06.2025, а також копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, з якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 1 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500,00 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500,00 грн, тобто загальна сума становить 7 000,00 грн. У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (які включають витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» підлягають задоволенню частково на 19,7 % (24 155,60 грн х 100/122 689,21 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 379,00 грн (7 000,00 грн х 19,7/100). Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 061,09 грн (2 917,30 грн 1 379,00 грн 477,21 грн). Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, з 122 689,21 грн до 24 155,60 грн, та виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, судових витрат, а саме судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн скасувати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 1 061,09 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 07 травня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко