Постанова 4813 № 522/13829/25-Е

Номер провадження: 22-ц/813/4309/26 Справа № 522/13829/25-Е Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 30.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором, в с т а н о в и в: В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якої зазначив, що 19 серпня 2021 року ОСОБА_6 надав розписку ОСОБА_1 на підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір позики грошових коштів. Відповідно до розписки від 19.08.2021 ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 30000 доларів США. Позика підлягала поверненню 19.10.2021. В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за розпискою щодо повернення отриманих коштів. У зв`язку з вищевикладеним у ОСОБА_6 утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2024 становила 30000,00 доларів США. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомим позивачу спадкоємцем ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 . Позивачем направлено вимогу кредитора до спадкоємців, яка 06.03.2025 подана до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Токарської Тетяни Валентинівни, що відкрила спадкову справу ОСОБА_6 . Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 19.08.2021 року в сумі 32584 долари США 93 центи та вирішити питання розподілу судових витрат. До позовної заяви ОСОБА_1 долучив заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_6 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_6 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 57668,82 доларів США. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 у межах суми позову 57668,82 доларів США, зокрема накласти арешт на наступне нерухоме майно: закінчений будівництвом об`єкт, приміщення (група приміщень), реєстраційний номер об`єкта 2793563651100, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 207; нежитлове приміщення реєстраційний номер об`єкта 2385079551101, за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення підвалу, реєстраційний номер об`єкта 2384148451101, за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 2177399251101, за адресою АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 2043157351101, за адресою АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 1980640051101, за адресою АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення №2н, реєстраційний номер об`єкта 1814092351101, за адресою АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 1448574751237, за адресою: АДРЕСА_8 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 697641051227, за адресою: АДРЕСА_9 ; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 300736951101, за адресою АДРЕСА_10 , приміщення 2н; нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта 226026451101, за адресою АДРЕСА_11 . Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючи, державну реєстрацію речових правна нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо вищезазначених об`єктів нерухомості. Зазначена заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як спадкоємцем ОСОБА_6 , виник спір з приводу можливого невиконання грошового зобов`язання за борговою розпискою від 19.08.2021 в розмірі 32584,93 США, адже в силу положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять, як права так обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, з урахуванням значного розміру заявлених позовних вимог, враховуючи, що незабезпечення позовних вимог на даній стадії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, заявник вважає можливим забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6 в межах його вартості, яке в якості спадщини має бути отримане його дружиною-спадкоємицею ОСОБА_3 . Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 23 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково. Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на закінчений будівництвом об`єкт, приміщення (група приміщень), реєстраційний номер об`єкта 2793563651100, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення

207. У задоволенні іншої частини вимог відмовив. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 32584 долари США 93 центи, а підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд вважав, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в цій справі, тому наявні підстави для часткового забезпечення позову шляхом накладення арешту на один об`єкт нерухомого майна. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , просить скасувати ухвалу Приморського районного суд міста Одеси від 23.06.2025 року про забезпечення позову у справі № 522/13829/25-Е, ??відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, ??постановити нову ухвалу, якою скасувати накладений арешт на закінчений будівництвом об?єкт, приміщення (група приміщень), реєстраційний номер об?єкта 2793563651100, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення

207. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що майно, яке арештоване, не перебуває у власності сторони по справі, а саме відповідача ОСОБА_3 . Відсутнє документальне підтвердження факту отримання свідоцтва про право на спадщину та оформлення її у держаному реєстрі прав на нерухоме майно, суд не перевірив зазначені обставини до винесення ухвали. Вважає, що накладення арешту на зазначений об?єкт нерухомості, що належить іншій особі (не відповідачу) є заходом, який прямо порушує принцип співмірності та адекватності, оскільки вартість арештованого майна у багато разів перевищує заявлену суму позову; не доведено що відповідач взагалі претендує на зазначене майно; відсутній зв?язок між предметом спору та заявленим заходом. Крім того, суд не пересвідчився що є невідповідності та порушення норм процесуального права, прийняв до уваги доводи позивача, що всупереч заявленій сумі позову, яка становить 32584,93 доларів США, що впливає з розписки від 19.08.2021 року, яку надано позивачем, суд ухвалив забезпечення позову на іншу суму, а саме в 57668,82 доларів США. Суд не перевірив питання співмірності заявленої суми боргу в сумі 32584 долари США 93 центи до вартості арештованої квартири, яка може перевищувати цю суму у декілька разів, відсутні дані про оцінку цього майна, що суперечить принципу співмірності забезпечення позову. Посилається, що у даному випадку позов заявлено за розпискою без належної ідентифікації підпису, без проведення експертизи, за відсутності відомостей про прийняття спадщини чи наявність правонаступництва. Позивач не довів ані достовірність розписки, ані існування зобов?язання в момент смерті боржника, що ставить під сумнів ймовірність ухвалення рішення на його користь. Вважає, що подання заяви про забезпечення позову після смерті боржника і обрання відповідачем особи, статус спадкоємця якого не підтверджено належним чином, є свідченням недобросовісного процесуального підходу. Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.09.2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття провадження отримала 19.09.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали 19.09.2025 року та 14.08.2025 року відповідно в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Одеський апеляційний суд для з`ясування обставин справи протокольною ухвалою від 05.02.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребував у Приморського районного суду міста Одеси інформацію щодо складу учасників цивільної справи № 522/13829/25-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Так згідно відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року учасниками справи за уточненою позовною заявою є позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 судові повістки-повідомлення отримали 26.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 судову повістку-повідомлення отримала 27.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 судові повістки-повідомлення отримали 26.03.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином 01.04.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника. З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутністю учасників процесу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 32584 долари США 93 центи, а підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд вважав, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в цій справі, тому наявні підстави для часткового забезпечення позову шляхом накладення арешту на один об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачці. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Апеляційний суд зазначає, що за таких обставин, звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою та з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що 19 серпня 2021 року ОСОБА_6 надав розписку ОСОБА_1 на підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір позики грошових коштів, відповідно до якої ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 30000 доларів США. Позика підлягала поверненню 19.10.2021. В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за розпискою щодо повернення отриманих коштів. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомим позивачу спадкоємцем ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 . Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 19.08.2021 року в сумі 32584 долари США 93 центи. Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову позивач зазначив, що незабезпечення позовних вимог на даній стадії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_6 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_6 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 57668,82 доларів США. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 у межах суми позову 57668,82 доларів США. У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 09 жовтня 2024 року складено відповідний актовий запис № 2251 Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Зі спадкової справи № 18/2024, заведеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , вбачається, що 08 листопада 2024 року із заявами про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса звернулися ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що закінчений будівництвом об`єкт, приміщення (група приміщень), реєстраційний номер об`єкта 2793563651100, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 207, належить на праві власності ОСОБА_6 . Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23. Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду в даній справи є вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за розпискою від 19.08.2021 року в сумі 32584 долари США 93 центи. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач посилався, що незабезпечення позовних вимог на даній стадії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. З огляду на те, що предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів у розмірі 32584 долари США 93 центи, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_6 нерухоме майно в межах ціни позову є саме тим заходом забезпечення позову, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду у разі задоволення позову, забезпечить можливість ефективного захисту його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Поняття співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З огляду на наявність між сторонами спору, існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку, що Приморський районний суд м. Одеси дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах суми позову 32584 долари США 93 центи. Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги, що майно, яке арештоване, не перебуває у власності сторони по справі, а саме відповідача ОСОБА_3 та відсутнє документальне підтвердження факту отримання свідоцтва про право на спадщину та оформлення її у держаному реєстрі прав на нерухоме майно, оскільки таке суперечить положенням статті 1218 та частини 3 статті 1223 ЦК України, відповідно до яких до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Тобто усі права та обов`язки спадкодавця переходять до його спадкоємців в день відкриття спадщини і не залежать від отримання (неотримання) свідоцтва про право на спадкове майно. Щодо доводів апеляційної скарги, що суд ухвалив забезпечення позову на іншу суму, а саме в 57668,82 доларів США, всупереч заявленій сумі позову, яка становить 32584,93 доларів США, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року, вжито заходи забезпечення позову саме в межах зазначеного позивачем предмету позову, а саме у розмірі 32584,93 доларів США. Викладені в апеляційній скарзі доводи представника відповідачки, що позов заявлено за розпискою без належної ідентифікації підпису, без проведення експертизи, за відсутності відомостей про прийняття спадщини чи наявність правонаступництва, що позивачем не доведено достовірність розписки та існування зобов?язання в момент смерті боржника, є передчасними і не можуть бути оцінені апеляційним судом, оскільки в межах цього провадження спір по суті не вирішувався. Щодо аргументу, що накладення арешту на зазначений об?єкт нерухомості є заходом, який прямо порушує принцип співмірності та адекватності, оскільки вартість арештованого майна у багато разів перевищує заявлену суму позову, апеляційний суд зазначає, що такі обставини не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду та не можуть бути підставою для її скасування, оскільки саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам». Слід зауважити, що вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, який є правонаступником позичальника, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування майном. Посилання скаржника на недотримання судом порядку повідомлення відповідача про розгляд заяви про забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки за положеннями ч. 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не є підставою для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог процесуального законодавства та як наслідок скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова