Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/5188/25

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/193/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Шинкаренко І. П. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2026 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участю секретаря Степанової Д.К., захисників особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокаті Заборського О.В. та Сердюка О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький, дистанційно в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сердюка О.Є. на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2026, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнаний винним за те, що він 9 серпня 2025 року о 17 год. 48 год. в Кіровоградській області, Олександрійському районі, с-щі Нова Прага, вул. Центральна, 129, керував транспортним засобом марки Spark SP125S-15, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_2 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 417601 від 09 серпня 2025 року, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому розкрито суть адміністративного правопорушення; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09 серпня 2025 року; відеозаписами з технічних засобів поліцейських, що є додатком до протоколу. У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 - адвоката Сердюк О.Є. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не в повній мірі взято до уваги, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінні ОСОБА_2 не відмовлявся. У матеріалах справи знаходиться направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння але дане направлення було складено не до, а після складення протоколу. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить ні дати, ні часу, а ні місця його складення. Суд розглянув справу поверхово і формально, не допитавши в судовому засіданні двох свідків, які як слідує з аудіо-відео фіксації приймали участь під час документування даного адміністративного правопорушення. З урахуванням вищевикладеного, оскільки як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 нібито відмовився від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, в медичному закладі, але такий факт належними та допустимими доказами доведено не було, тому вважаю, що необхідним закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки Кропивницький апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу постановою від 23.03.2026, виходив із того, що апеляційну скаргу подано із пропуском процесуального строку та без клопотання про його поновлення. Однак, апеляційна скарга надіслана засобами поштового зв`язку 09.03.26, що підтверджується 2 примірником накладної та трек-номером 29-9978-1466 служби кур`єрської доставки від 09.03.26. Тому, апеляційна скарга подається повторно 25.03.26. За даних обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений із поважних причин, а тому підлягає поновленню. В доповненнях до апеляційної скарги захисник Заборський О.В. зазначає, що відеозапис з камери БК 0000000_000000 фактично не зазначений у протоколі серії ЕПР 1 № 417601 від 09.08.2025, як технічний засіб відеозапису, то ж не може мати ніякого відношення до справи про адміністративне правопорушення. У протоколі зазначений взагалі інший пристрій - 2023000031. Окремо зазначає, що фактично до матеріалів справи також доданий ще відеозапис з відеореєстратора, який фіксує факт керування та який немає жодних номерів, позначок, та навіть не зазначений у вищезазначеному протоколі, як технічний засіб відеозапису. Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис є неповним та не безперервним. Також працівниками поліції у протоколі не зазначено про те, що ОСОБА_2 має статус діючого військовослужбовця Збройних Сил України. Водночас, вказаний факт має істотне значення для справи, враховуючи, що у разі зупинки транспортного засобу під керуванням особи, яка служить в лавах Збройних Сил України, працівники поліції зобов`язані були викликати на місці події інспекторів ВСП і залучити їх до процедури огляду військовослужбовця на стан сп`яніння. Наявна невідповідність у часі, зазначеному в протоколі та фактично зафіксованому на відеозаписі з бодікамер поліцейських. В описі даних взагалі не зазначено, хто саме керував ТЗ з ознаками алкогольного сп`яніння. Вказівка саме на ОСОБА_2 , як водія, відсутня взагалі, зазначено лише водій керував. Крім того, ОСОБА_2 належним чином не були роз`ясненні наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. В матеріалах справи відсутні документи щодо відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом. Отже процедура огляду, а саме його порядок, який був запропонований працівниками поліції не відповідає нормам чинного законодавства України, які безпосередньо регламентують такий порядок та процедуру. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисників ОСОБА_2 адвокатів Сердюка О.Є. та Заборського О.В., які підтримали клопотання про поновлення строків та подану апеляційну скаргу з доповненням, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена судом 27.02.2026 р. Останнім днем строку на апеляційне оскарження було 09.03.2026 р. Вперше з апеляційною скаргою захисник Сердюк О.Є. звернувся 09.03.2026 р. шляхом направлення її засобами поштового зв`язку, проте без долучення примірника накладної з трек-номером служби кур`єрської доставки, та на адресу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області вона надійшла 13.03.2026 р., у зв`язку з чим ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19.03.2026 р. вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Вдруге з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку після усунення недоліків захисник звернувся 25.03.202 р. Враховуючи дані обставини справи, подання апеляційної скарги вдруге у стислий період часу після повернення першої апеляційної скарги, та з метою забезпечення права ОСОБА_2 на доступ до суду, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Так, диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції. Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об`єктивно з`ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №417601, в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 9 серпня 2025 року о 17 год. 48 год. в Кіровоградській області, Олександрійському районі, с-щі Нова Прага, вул. Центральна, 129, керував транспортним засобом марки Spark SP125S-15, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного освідування на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2025, відеозаписом, з нагрудної камери працівника поліції, який був безпосереднім очевидцем подій 09.08.2025, який містяться на цифровому носії інформації DVD-R диску. Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду. Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп`яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735). Як убачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, відображено рух транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 . З підстав недотримання останнім ПДР України щодо користування мотошоломом під час керування транспортним засобом, він був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування, пізніше поліцейські встановили, що водій керував транспортним засобом, не маючи такого права (посвідчення водія відповідної категорії), у зв`язку з чим щодо ОСОБА_2 також винесено постанову про адміністративне правопорушення. Крім того, під час спілкування з працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 , такі як запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), про які також було повідомлено водія та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (за допомогою алкостеру «Драгер»), на що той відмовився. Надалі працівником поліції ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що той також відмовився. В той же час, як убачається з відеозапису нагрудної камери працівника поліції, файл № NOR_000000_000000_20250809175541_AA_N0017 на 2.46 хв., останній на запитання працівника поліції щодо проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, не заперечував факт керування транспортним засобом, зазначивши: «ну випив трохи пива». Таким чином, поліцейським були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. При цьому, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов`язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп`яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом. Диск із відеозаписами містить саме фіксацію адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та джерелом доказів, які долучаються до матеріалів адміністративної справи, відповідно до вимог КУпАП. Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено. Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив надані докази, надав їм правильну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 п. 2.5 ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи. При цьому, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відмова водія транспортного засобу від проходження огляду мотивована незгодою із доводами поліцейського про наявність у водія ознак сп`яніння, не звільняє від відповідальності, оскільки за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості відеозапису у зв`язку з відсутністю в ньому відомостей про технічний засіб фіксації є необґрунтованими. Відповідно до ст. 251 КУпАП, відеозапис є одним із допустимих джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення. Нормами КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, у сукупності з іншими доказами підтверджує обставини правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та відмову від проходження огляду, а тому є належним та допустимим доказом. Щодо тверджень адвоката Заборського О.В. про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про відеозапис БК 0000000_000000 то апеляційний суд зазначає наступне. Так, ні, ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 не вимагають зазначення назви файлів у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Щодо доводів захисника про те, що відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зауважує, що за своєю суттю вказаний відеодоказ є достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій, які стали підставою саме для складання протоколу стосовно ОСОБА_2 , кожний наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього, а тому, будь яких порушень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 чи Наказу №1026 МВС України від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» з боку працівників поліції, встановлено не було. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Надані стороною захисту довідки про те, що останній перебуває на військовій службі не спростовують висновків місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній на час скоєння адміністративного правопорушення, як повідомив сам ОСОБА_2 працівникам поліції, перебував у відпустці, а відтак він вважається таким, що не виконує обов`язки військової служби, адже, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Положеннями ст. 266-1 КУпАП визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а керування військовослужбовцем транспортним засобом в період відпустки, не виконуючи своїх обов`язків як військовослужбовець, з ознаками наркотичного сп`яніння до таких підстав не належить. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 підлягав огляду в загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП. Є безпідставними доводи адвоката Сердюка О.Є. стосовно того, що у матеріалах справи знаходиться направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння але дане направлення було складено не до, а після складення протоколу та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить ні дати, ні часу, а ні місця його складення, так як убачається з направлення час складання 17 год 55 хв, в той же час як час складання протоколу про адміністративне правопорушення 18 год 09 хв., тобто після складання направлення. Доводи апеляційної скарги адвоката Заборського О.В. з приводу не відсторонення від керування транспортним засобом, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом події, з якого вбачається, що працівники поліції шляхом усного повідомлення довели до відома особи факт її відсторонення від керування. Більш того, Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, якою встановлено порядок оформлення адміністративних матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, не містить вимог про обов`язкове долучення до матеріалів справи відомостей про відсторонення водія від управління транспортним засобом. Доводи скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водія, оскільки не роз`яснили водію його права, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери. Доводи адвоката Заборського О.В. щодо розбіжностей в часі зупинки транспортного засобу, спілкування ОСОБА_2 з працівником поліції та час у постанові, не спростовують факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та не свідчать про порушення прав останнього поліцейськими, відтак і не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Не є обґрунтованими доводи захисника Заборського О.В. про те, що в протоколі відсутня вказівка саме на ОСОБА_2 , як водія при встановленні фактичних обставин, а зазначено лише водій керував, оскільки особа встановлена у «вступній частині», а тому під словом «водій» у фабулі мається на увазі саме та особа, чиї дані вказані вище, тобто ОСОБА_2 . Також є не обґрунтованими доводи захисника Заборського О.В., що у протоколі про адміністративне правопорушеннята постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 відмовився пройти «освідування», а не «огляд», що не передбачено чинним законодавством та є істотним порушенням, оскільки якщо водій відмовився проходити перевірку, і це зафіксовано, використання слова «освідування» замість «медичний огляд» у постанові не звільняє від відповідальності за ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. За таких обставин, районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі, як того просить апелянт у своїй апеляційній скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику ОСОБА_2 - адвокату Сердюку О.Є. строк на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Сердюка О.Є. залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя