Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/7519/25

29.04.26 33/812/193/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" квітня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Фаріонової О. М. за участю секретаря Каси Г. захисника Цуріки М. В. представника Південної митниці Квасниці Ю. А. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Цуріки М. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Захисник Цуріка М. В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на поважність причин його пропуску. В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що не міг вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки перебував у відрядженні з 11.03.2026 по 01.04.2026, а доступ до Електронного суду він має лише з особистого комп`ютера, який він залишив на робочому місці. Вважає, що строк на апеляційне оскарження слід рахувати з моменту прибуття з відрядження, а саме з 01.04.2026. На думку захисника, строк подачі апеляційної скарги на постанову суду пропущений з поважних причин та має бути поновлений судом апеляційної інстанції. В запереченнях на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, представник Південної митниці Квасниця Ю. А. вважав, що клопотання захисника Цуріки М. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , до апеляційного суду не з`явився, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду. Заслухавши доводи захисника Цуріки М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді, заперечення представника Південної митниці Квасниці Ю. А. проти задоволення клопотання захисника, апеляційний суд встановив таке. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, вищевказані вимоги закону пов`язують строки подачі апеляційної скарги на постанови у справі про адміністративне правопорушення з датою винесення судового рішення, а не отримання копії судового рішення. З огляду на зазначені вимоги закону, під час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість цього клопотання, виходячи з наступного. Як вбачається з постанови суду, 11.03.2026 судове засідання відбулося за участю захисника Цуріки М. В., що він не заперечував, зазначивши про цю обставину в апеляційній скарзі та підтвердив під час апеляційного розгляду. Отже, захиснику було відомо про прийняте судом рішення 11.03.2026. Зважаючи на те, що 11.03.2026 розгляд справи відбувся за участю захисника Цуріки М. В., та постанова була винесена у цей день, строк на апеляційне оскарження для нього складає десять днів із дня винесення постанови. За таких обставин, строк на апеляційне оскарження постанови сплив з урахуванням вихідних днів 23.03.2026. Суд при прийнятті рішення також враховує, що оскаржувана постанова надіслана до ЄДРСР 17.03.2026 та надано загальний доступ 19.03.2026. Копія оскаржуваної постанови захиснику Цуріку М. В. надіслана на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримана 17.03.2026 (звіт на а.с. 189), тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, у період з 11.03.2026 до 23.03.2026, у передбачений законом строк, захисник Цуріка М. В. не скористався правом на апеляційне оскарження постанови. Захисник Цуріка М. В. подав апеляційну скаргу лише 09.04.2026, тобто із значним пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду. Захисник стверджує, що він вчасно не подав апеляційну скаргу, оскільки перебував у відрядженні з 11.03.2026 по 01.04.2026 та не мав доступу до електронного суду, оскільки комп`ютер знаходиться на робочому місці. На підтвердження цього доводу захисник долучив наказ № 12 від 11.03.2026 директора ТОВ «Матвіст» про відрядження Цуріки М.В. до Одеської області, Ізмаїльського району, для здійснення юридичного супровіду посівної з 11.03.2026 до 01.04.2026. Однак, до апеляційної скарги доданий лише наказ про відрядження Цуріки М. В . Суд акцентує, що у відрядженні зазначено час перебування Цуріки М.В. у відрядженні з 11.03.2026 у Одеській області (без зазначення конкретного місця), але 11.03.2026 Цуріка М.В. перебував у приміщенні Центрального районного суду міста Миколаєва. Окрім того, апелянтом не надано жодних документів, які б підтверджували час та місце перебування Цуріки М. В. у період з 11.03.2026 по 01.04.2026 поза його робочим місцем: АДРЕСА_2 , зокрема командировочне посвідчення, проїзні документи, білети, чеки з оплати послуг готелю тощо. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу, що є принципом остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру. Зокрема, у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України", де зазначено, що безпідставне поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такі ж засади випливають і з реалізації норм національного процесуального законодавства, які регламентують порядок поновлення строку на апеляційне оскарження, що узгоджуються з правовими позиціями ЄСПЛ, які сформульовані, зокрема, в рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", де у п. 41 цього рішення Європейський Суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. При цьому, суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими і від судів вимагається вказувати підстави такого поновлення. Приймаючи рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що захисник Цуріка М. В. не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження повинні бути наведені докази на підтвердження наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного оскарження судового рішення у визначений законом строк. Але апелянтом таких доказів не надано. Посилання захисника на те, що він перебував у відрядженні з 11.03.2026 по 01.04.2026 без засобів зв`язку, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд оцінює критично, оскільки захиснику було відомо про прийняте рішення, та він, як фаховий юрист, обізнаний з порядком та строком апеляційного оскарження рішення суді місцевого суду. Твердження апелянта, що у нього у розпорядженні не було комп`ютера, є голослівними. За відсутності особистої комп`ютерної техніки у відрядженні є інші засоби, за допомогою яких можливо скласти апеляційну скаргу. Отже, посилання апелянта на ту обставину, що він не мав можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законом строк, оскільки перебував у відрядженні, не може слугувати підставою для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що пропущений строк на апеляційне оскарження є значним. Окрім того, необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, з огляду на відсутність доказів про існування об`єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у передбачений законом строк, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Оскільки клопотання задоволенню не підлягає, подана апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Відмовити захиснику Цуріку М. В. у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя О. М. Фаріонова