Постанова 4807 № 336/9115/25

Дата документу 05.05.2026 Справа № 336/9115/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/9115/25 Провадження №22-ц/807/478/26 Головуючий в 1-й інстанції Петренко Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С., секретарОстащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 18 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальної допомоги у розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146 799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення в сумі 41 254,80 грн., - В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальної допомоги у розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона працювала на посаді провідного інженера служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії «Придніпровська залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 34 роки, звідки звільнилась 02.07.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 23.06.2025 № НОК- 763//ос. Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, так як з нею не проведено остаточного розрахунку в день звільнення (02.07.2025), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема їй не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у регіональній філії «Придніпровська залізниця» колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків. У зв`язку з тим, що відповідач не провів з нею остаточний розрахунок при звільненні саме в день звільнення, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду з цим позовом пройшло 60 календарних днів (з 03 липня 2025 року по 31 серпня 2025 року включно), з Відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду становить 41254,80 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальної допомоги у розмірі семи середньомісячних заробітків в загальній сумі 146799,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41254,80 грн. задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 62913,90 грн. та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків в сумі 83885,20 грн., тобто матеріальну допомогу у загальному розмірі 146799,10 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виплат належних їй виплат в сумі 41254,80 грн. Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Зобов`язано акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач у справі не відмовив позивачу у виплаті допомоги, а лише призупинив її виплату, про що позивачу було відомо на час звільнення і вона з цим погодилась. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Осьмака А.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в регіональній філії «Придніпровська залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах, з 30.09.2009 року на посаді провідного інженера сектора майнових і земельних ресурсів, що підтверджується записами в трудовій книжці. 02.07.2025 ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 23.06.2025 № НОК- 763//ос та записом в трудовій книжці під №

30. В наказі зазначено, що підставою для припинення трудового договору стала заява ОСОБА_1 , протокол № 13 від 26 травня 2025 року засідання постійно діючої робочої комісії з питань розгляду матеріалів щодо надання додаткової матеріальної допомоги працівникам регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» при звільненні у зв`язку з виходом їх на пенсію. Прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору залізниці. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 № 11-58/508-2023. Компенсувати за невикористані відпустки. В пункті 3.1.18 Колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» передбачено, що при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за списками № 1,2, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також матерів дітей з інвалідністю до 18 років, матерів осіб інвалідністю з дитинства І і II груп, багатодітних матерів та учасників бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачувати матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. В другому абзаці пункту 3.1.18 Колективного договору передбачено, що адміністрація зобов`язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання права на пенсійне забезпечення виплачувати їм за рішенням комісії додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті (за поданням керівників структурних/виробничих підрозділів та згодою профспілкових комітетів) у таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок з 30 до 35 років 4 середньомісячні заробітки. Рішенням правління №Ц-54/31 АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Рішенням правління №Ц-85/44 АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року прийнято рішення про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця», а саме прийнято рішення п. 26.1 - здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати, яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т). Відповідно до п. 26.2. вказаного рішення нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення. Рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості. Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було призупинено. Відповідач не виплатив позивачу одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору, чого сторони не оспорюють. Відповідно до довідки про середню заробітну плату середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 687,58 грн., середньомісячний заробіток складає 20971,30 грн. Одноразова матеріальна допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків становить 62913,90 грн., додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків становить 83885,20 грн., позивачем наведено відповідний розрахунок, який відповідачем не оспорюється. Керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022 № 2136-IX, керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Вищезазначені виплати будуть проводитися згідно з затвердженим графіком. Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для непроведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію. Відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Беручи до уваги, що відповідачем було порушено строк виплати позивачу матеріальної допомоги, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення період часу з 03 липня 2025 року по 31 серпня 2025року в сумі 41254,80 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці». Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. В наказі про припинення трудового договору з ОСОБА_1 від 23.06.2025 № НОК- 763//ос зазначено: «виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору залізниці. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 № 11-58/508-2023». Рішенням правління №Ц-58/508-2023 від 24.07.2023 року АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця», а саме прийнято рішення п. 26.1 - здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати, яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т). Відповідно до п. 26.2. вказаного рішення нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення. Виплату матеріальної допомоги зазначеної в п. 26.1 цього рішення, здійснювати в рамках погоджених показників виплат оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання оперативного плану руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця», затверджених рішенням правління від 10.09.2020 року (протокол № Ц-45/75 КОМ.т) зі змінами (п. 26.3). Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було призупинено. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. 15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану». У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У справі, що переглядається право позивачки на одержання нею від відповідача одноразової та додаткової матеріальної допомоги, передбаченої п. 3.1.18 Колективного договору не заперечується жодною із сторін. Водночас, відповідачем АТ «Укрзалізниця» зазначені виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, оформлено протоколом № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року. Колегія суддів зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи». Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України). З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 62913,90 грн. та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 4 середньомісячних заробітків в сумі 83885,20 грн., тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача матеріальна допомога у загальному розмірі 146799,10 грн. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Беручи до уваги, що відповідачем було порушено строк виплати позивачу матеріальної допомоги, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення період часу з 03 липня 2025 року по 31 серпня 2025року в сумі 41254,80 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 08 травня 2025 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова Г.С. Подліянова