Ухвала КЦС ВС № 499/1497/24

УХВАЛА 07 травня 2026 року м. Київ справа № 499/1497/24 провадження № 61-5724ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Головко Ірини Василівни, на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ваюд» про стягнення орендної плати у натуральній формі, ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Ваюд» (далі - ФГ «Ваюд») про стягнення орендної плати у натуральній формі. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 17 липня 2025 року заяву ФГ «Ваюд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Ваюд» суми витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені заявником у зв`язку з розглядом даної справи, у розмірі 10 000 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2025 року залишено без змін. 23 квітня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Головко І. В., подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Предметом спору у цій справі є стягнення орендної плати у натуральній формі, яку позивач оцінив у розмірі 201 012 грн. Таким чином, загальна ціна позову становить201 012 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (250 х 3 328 грн = 832 000 грн). Отже, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Касаційні скарги не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню. Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскількипредставник ОСОБА_1 - адвокат Головко І. В.,подала касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Головко Ірини Василівни, на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ваюд» про стягнення орендної плати у натуральній формі відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник