Постанова КЦС ВС № 646/4356/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Київ справа № 646/4356/19 провадження № 61-4129св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», третя особа- ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року у складі судді Фоміної Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Чумак О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (далі - ТОВ «Харківгаз Збут») про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2005 року на підставі договору дарування він відчужив на користь ОСОБА_2 належні йому 24/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_1 . За усною домовленістю із ОСОБА_2 , він до цього часу залишається зареєстрованим за вказаною адресою, хоча з 2006 року там не проживає. Проте ОСОБА_2 не переоформив на своє ім`я особові рахунки всіх комунальних служб, зокрема, рахунок за послуги газопостачання. Вказував, що з 01 травня 2011 року він зареєстрований в Управлінні соціального захисту населення Харківської області в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДВРП) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що було зроблено відмітку у його паспорті для пред`явлення даної інформації до комунальних служб. 13 травня 2011 року він направив до ПАТ «Харківгаз» заяву із копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) разом із витягом з ЄДВРП для реєстрації його як пільговика ліквідатора 2 категорії з проханням визнати його пільги та здійснювати обчислення сум за газопостачання з їх урахуванням. Проте, у порушення Закону України «Про звернення громадян» відповіді на вказану заяву він не отримав. Зазначав, що оскільки він не був власником житла, то не турбувався про відсутність відповіді на його заяву від 13 травня 2011 року про реєстрацію пільг. Проте 23 квітня 2014 року він отримав судовий наказ Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2014 року у справі № 646/3706/14-ц про стягнення з нього на користь ПАТ «Харківміськгаз» заборгованості за послуги з газопостачання у розмірі 1 260,89 грн, який у подальшому було скасовано. 14 березня 2016 року він направив до ПАТ «Харківміськгаз» повторну заяву про реєстрацію його пільг, відповіді на яку отримано не було. 21 квітня 2016 року він направив до ПАТ «Харківміськгаз»заяву про перереєстрацію особового рахунку № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 , проте відповіді на вказану заяву йому також не було надано. Листом АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» у задоволенні його заяв від 14 березня 2016 року та він 21 квітня 2016 року було відмовлено. Вказував, що у вересні 2018 року він отримав СМС-повідомлення про заборгованість перед ПАТ «Харківміськгаз» у розмірі 7 902,07 грн. 02 жовтня 2018 року він звернувся до ПАТ «Харківміськгаз» із заявою щодо надання офіційного документу про заборгованість із пропозицією розстрочення погашення заборгованості, проте у порушення Закону України «Про звернення громадян», відповіді від ПАТ «Харківвміськгаз» отримано не було, що стало підставою для звернення із цим позовом. 21 листопада 2019 року було арештовано його пенсійний рахунок, з якого відбулося примусове утримання 767,96 грн на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз». 01 липня 2020 року він направив до ПАТ «Харківміськгаз» заяву про призначення йому пільг і відсутність права власності на житло у м. Харкові, а також про повернення йому 767,96 грн, утриманих на користь ПАТ «Харківміськгаз», на яку 10 липня 2020 року отримав відповідь АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» про те, що з 14 травня 2019 року ПАТ «Харківміськгаз» не існує. Замість нього з`явилося АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», яке також як і ПАТ «Харківміськгаз» теж не визнає його пільг. У відповіді також було надано роз`яснення про порядок оформлення пільг, які ПАТ «Харківміськгаз» зобов`язано було надати на його заяву від 13 травня 2011 року. Крім того, була надана необґрунтована відмова на заяву в перереєстрації особового рахунку на нового власника. 06 липня 2020 року він знову направив до ПАТ «Харківміськгаз» заяву та надання документів, на яку отримав відповідь від 15 липня 2020 року про те, що за газопостачання й реєстрацію пільг з 01 липня 2015 року відповідає ТОВ «Харківгаз збут», але додатком до відповіді АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» надав нову відомість нарахувань, без його пільг. Вважав, що погрози від АТ «Харківміськгаз» щодо примушування його сплатити нараховану заборгованість є наслідком неправомірної бездіяльності відповідачів щодо відмови у реєстрації його пільг і перереєстрації власників особового рахунку № НОМЕР_1 . Посилався на те, що на листування з відповідачами він витратив грошові кошти у розмірі 343,20 грн, також з його пенсійного рахунку було примусово утримано 767,96 грн. Внаслідок цих подій відбулося різке погіршення стану його здоров`я, а витрати на лікування становили 1 780,85 грн. Розмір понесених матеріальних витрат становить 3 235,21 грн. Загальна сума розміру індексації матеріальних втрат за період з 18 червня 2021 року до 01 січня 2024 року становить 1 155,35 грн. Вказував на те, що такиминеправомірними діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, наслідком чого стали погіршення стану його здоров`я, негативні переживання, насторога, тривога, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, знервованість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності, часткова втрата зору та слуху, нераціональне витрачання життєвого часу. Завдану моральну шкоду він оцінює у 150 000 грн, яка з урахуванням індексації за період з 18 червня 2021 року до 01 січня 2024 року становить 202 650 грн. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд: - визнати неправомірною бездіяльність ПАТ «Харківміськгаз» щодо ненадання відповідей на його вимоги від 13 травня 2011 року, 14 березня 2016 року, 21 квітня 2016 року про визнання наданих йому державних пільг, призначених з 01 травня 2011 року, які складають 50 % від нарахованих сум за комунальні послуги відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - визнати неправомірними дії АТ «Оператора газорозподільної системи «Харківміськгаз» щодо відмови визнання наданих йому державних пільг з 01 травня 2011 року, які складають 50 % від нарахованих сум за комунальні послуги, до частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» визнати його як особу, яка з 26 жовтня 2005 року не є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 ; - зобов`язати відповідачів визнати відповідним власником особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 замість нього та внести відповідні зміни в свою документацію з 26 жовтня 2005 року; - стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на його користь матеріальні витрати з індексацією у розмірі 4 390,56 грн та відшкодування моральної шкоди з індексацією у розмірі 202 650 грн. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2022 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав, завдання йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру (моральної шкоди) та факту того, що такі страждання спричиненні безпосередньо порушенням відповідачами його законних прав. Суди зазначили, що позивачем не надано доказів звернення до ПАТ «Харківміськгаз», як надавача послуг з постачання природного газу, щодо його права на пільги. При цьому після 01 липня 2015 року постачальником природного газу є ТОВ «Харківгаз Збут», обов`язок повідомлення якого про наявність пільг з оплати послуг відповідно до пункту 18 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (далі - Правила надання населенню послуг з газопостачання), які діяли до 16 липня 2016 року, покладався на споживача. Районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання його особою, яка не є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язання відповідачів визнати відповідним власником особового рахунку іншу особу - нового власника нерухомого майна ОСОБА_3 та внесення відповідних змін до документації з 26 жовтня 2005 року у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що районним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року скасувати та направити справу на новий розгляд. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У квітні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2025 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 04 квітня 2025 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України. У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Зазначає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні його позову. На думку заявника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про витребування у АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» доказів, а саме: його заяви про реєстрацію особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; договору розподілу природного газу, який був укладений між ним ПАТ «Харківміськгаз»; копій витягів із журналів реєстрації запитуваних вище документів; наказу від 20 травня 2019 року № 01Но-130-0519 «Про проведення організаційно-правових заходів щодо зміни типу та найменування Товариства», який надавався суду разом із запереченнями від 10 вересня 2019 року; витягу з ЄДРПОУ, який надавався до суду разом із запереченням від 10 вересня 2019 року. Відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів, на думку заявника, порушила його право на захист, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилається на те, що його вимоги про визнання неправомірної бездіяльності відповідача є доведеними, оскільки АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» не надано доказів розгляду його заяв, а посилання суду на те, що відповідач направляв на його адресу відповіді на звернення звичайними поштовими відправленнями не є належним доказом у справі, так як не містять підтвердження відправлення та отримання ним листів. При цьому, АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» визнає факт своєї бездіяльності, але перекладає обов`язок розгляду заяв на ТОВ «Харківгаз збут». Визнання відповідачем факту отримання заяви про застосування пільг та документів до неї свідчить про те, що інформацію щодо наявності у нього пільг на оплату послуг із газопостачання відповідач отримав, але не взяв до уваги та не застосував надані йому обов`язки щодо перерахунку розміру щомісячних платежів. Вважає, що довів факт не проживання у квартирі за наявності нового власника, відтак він не є споживачем послуг із газопостачання, а тому вимоги про визнання власником особового рахунку ОСОБА_2 , внесення відповідних змін у документацію є обґрунтованими. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Відзив на касаційну скаргу не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 з 23 квітня 1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 15 травня 2005 року та довідкою Комунального підприємства «Житлокомсервіс» від 01 червня 2016 року № 1259 (том 1, а. с. 108, 120). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 25 січня 2007 року ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» (том 1, а. с. 4). Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської області» від 22 грудня 2015 року № 8045/11 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 18 квітня 2005 року (том 1, а. с. 65 зворот). На підставі договору дарування від 26 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловою О. М. за реєстровим 2548, ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 24/100 частин квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 111). Відомості про право власності ОСОБА_2 на 24/100 частки вказаної квартири загальною площею 85,5 кв. м, житловою площею 55,2 кв. м, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2005 року (том 1, а. с. 112). 13 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Харківміськгаз» із заявою про визнання його пільги учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 50 % у зв`язку із реєстрацією його 10 травня 2011 року в ЄДВРП як ліквідатора ЧАЕС 2 категорії, до якої додав копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, витяг з ЄДВРП на пільги від 10 травня 2011 року. Для підтвердження цього ОСОБА_1 надав посвідчену ним власноручно копію заяви від 13 травня 2011 року (том 1, а. с. 107). На заяви ОСОБА_1 від 01 липня 2020 року та від 06 липня 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (до 14 травня 2019 року - ПАТ «Харківміськгаз») надано відповіді щодо порядку надання пільгової знижки на оплату послуг з газопостачання до 01 липня 2015 року, оскільки ліцензію АТ «Харківміськгаз» про право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території м. Харкова було анульовано та гарантованим постачальником природного газу для побутових споживачів м. Харкова призначено ТОВ «Харківгаз Збут». Вказано, що згідно з пунктом 18 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які діяли до 16 липня 2016 року, для отримання права на пільги з оплати природного або скрапленого газу, споживач повинен був звернутися до газопостачального підприємства із письмовою заявою та документами, що підтверджують його право на пільги, чого заявник у період з 18 квітня 2005 року до 01 липня 2015 року не зробив, тому відповідно до вимог Правил пільгова знижка, яка надається з моменту письмового звернення пільговика, йому не надавалася (том 1, а. с. 89, 97, 117). Факт неподання ОСОБА_1 до ПАТ «Харківміськгаз» письмової заяви та документів, що підтверджують його право на пільги, встановлено також судовими рішеннями у справі № 646/12472/14-ц, які набрали законної сили. Так, заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року № 646/12472/14-ц, залишим без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року, позов ПАТ «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги із газопостачання задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Харківміськгаз» заборгованість у розмірі 1 260,89 грн. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківміськгаз» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року - без змін (касаційне провадження № 61-5832св18). У вказаній справі судами давалася оцінка доводам ОСОБА_1 про те, що він користується пільгами ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії та встановлено, що відповідно до пункту 18 Правил надання населенню послуг з газопостачання із відповідними заявами до надавача послуг газопостачання він не звертався. На підставі вказаного заочного рішення Червонозаводським районним судом м. Харкова 18 жовтня 2016 року було видано виконавчий лист № 646/12472/14-ц, який пред`явлено до виконання до Міжрайонного ВДВС по Основ'янському таСлобідському районахм. Харків ГТУЮ в Харківській областіта відкрито виконавчепровадження ВП№ НОМЕР_4. Постановою державного виконавця від 30 липня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4 було накладено арештна все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення1 260,89 грн (том 1, а. с. 122). 14 березня 2016 року ОСОБА_1 направив до ПАТ «Харківміськгаз», який було отримано останнім 16 березня 2016 року, лист-нагадування у зв`язку із неодноразовим неправильним нарахуванням вартості послуг про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3 , з 23 квітня 1996 року та наявність пільг учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС з червня 1987 року. До заяви додано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідку на пільги учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 22 грудня 2015 року (том 1, а. с. 53). Листом від 15 липня 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» повідомило ОСОБА_1 про те, що надати копії відповідей на його звернення від 14 березня 2016 року, 21 квітня 2016 року та витяги з журналів реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції неможливо, оскільки зазначені документи через реорганізацію на підприємстві не зберіглися. Зазначено також, що відповіді на його звернення були направлені звичайним поштовим відправленням у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян» (том 1, а. с. 91, 118). У заяві від 21 квітня 2016 року, адресованої до ПАТ «Харківміськгаз», яка була відправлена поштою 28 квітня 2016 року та вручена адресату 04 травня 2016 року, ОСОБА_1 просив переоформити особовий рахунок з його імені на ім`я ОСОБА_2 з 26 жовтня 2005 року у зв`язку із передачею йому прав власності на житло, про розгляд заяви просив надати письмову відповідь (том 1, а. с. 66). Відповідно до листа ПАТ «Харківміськгаз» від 01 червня 2016 року № 03/1085 звернення ОСОБА_1 від 21 квітня 2016 року було розглянуто та заявнику надана письмова відповідь про порядок внесення змін до персоніфікованих даних у разі зміни власника, який визначений Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2494 та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2496 (том 1, а. с. 180). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу. Побутовий споживач відповідно до визначення вказаного у пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС - це споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі, для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Дія Кодексу ГРМ поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі, побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу ГРС споживачі, у тому числі, побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу, п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Порядок внесення змін до персоніфікованих даних у разі зміни власника житлового приміщення визначений Кодексом ГРС. Положеннями пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу. Нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають оператору ГРМ такі документи: 1) копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на його об`єкт (приміщення); 2) копії документів замовника на право укладання договорів, а саме документів, які посвідчують фізичну особу або її представника (для фізичних осіб), документів, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та її представника (для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), та копію документа про взяття на облік або реєстрацію у територіальних органах Державної фіскальної служби; 3) копію належним чином оформленої довіреності на представника замовника, уповноваженого представляти інтереси замовника під час процедури укладання договору розподілу природного газу (за потреби). Якщо додані до заяви про внесення змін до персоніфікованих даних споживача або про укладання договору розподілу природного газу з новим власником об`єкта дані потребують уточнення, оператор ГРМ протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви направляє споживачу (замовнику) письмовий запит щодо уточнення даних. За відсутності зауважень або після їх усунення оператор ГРМ протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (або дати усунення зауваження) повідомляє споживача про коригування персоніфікованих даних, а для нового споживача надає (підтверджує) сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14 Закону), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: зокрема, 50 % знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. До 16 липня 2016 року порядок надання пільг на оплату послуг з газопостачання був визначений Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, які регулювали відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу. Відповідно до пункту 18 Правил надання населенню послуг з газопостачання у разі отримання права на пільги з оплати природного або скрапленого газу споживач повинен звернутися до газопостачального підприємства з письмовою заявою та документами, що підтверджують його право на пільги, а саме: довідка про реєстрацію у Єдиному Державному автоматизованому реєстрі пільговиків (ЄДАРП); документ, що підтверджує право на пільгову знижку; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідка про склад сім`ї з місця реєстрації. Згідно з до постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373, якою затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою до 30 листопада 2022 р. включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві та місті Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання); починаючи з 01 грудня 2022 року - до органів Пенсійного фонду України. Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку. З січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. У статті 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до положень статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівні та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України). Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності ПАТ «Харківміськгаз», яке перейменовано в АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз», щодо ненадання відповіді на його заяву від 13 травня 2011 року та визнання неправомірними дій АТ «Оператора газорозподільної системи «Харківміськгаз» щодо відмови визнання наданих йомупільг,суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, обґрунтовано виходили із того, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання та надходження відповідної заяви позивача від 13 травня 2011 року до ПАТ «Харківміськгаз», а також доказів відмови йому у наданні пільг та ненадання відповідей на його звернення від 14 березня 2016 року та від 21 квітня 2016 року. Крім того суди звернули увагу, що заяви ОСОБА_1 від 14 березня 2016 року та від 21 квітня 2016 року за своїм змістом є листом-нагадуванням, які були розглянуті ПАТ «Харківміськгаз» та позивачу направлена письмова відповідь від 01 червня 2016 року за вих. № 03/1085. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно зазначили про те, що доказів звернення позивача до ПАТ «Харківміськгаз», як надавача послуг з постачання природного газу, щодо його права на пільги матеріали справи не містять, а після 01 липня 2015 року постачальником природного газу є ТОВ «Харківгаз Збут», обов`язок повідомлення якого про наявність пільг з оплати послуг до відповідно до пункту 18 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які діяли до 16 липня 2016 року, покладався на споживача. Позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 визнання його, як особи, яка не є споживачем комунальних послуг за певною адресою та зобов`язання відповідачів визнати відповідним власником особового рахунку № НОМЕР_1 іншу особу замість нього, суди вважали такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку, у разі зміни власника об`єкта споживача укладається новий договір (пункт 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, пункт 3 розділу I, розділ ІІІ Правила постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2496). Виходячи із принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України), суд не вправі зобов`язати відповідачів внести зміни до персоніфікованих даних споживача, що здійснюються виключно на підставі заяви споживача, який повинен самостійно звернутися до оператора ГРМ із відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу. У разі тимчасового не проживання зареєстрованих на об`єкті споживача осіб споживач (або уповноважена ним особа) має своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк повідомити про це оператора ГРМ та надати документи, які підтверджують відсутність зареєстрованої особи. Якщо період відсутності зареєстрованої особи буде перевищувати шість місяців, споживач (або уповноважена ним особа) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду має надавати оператору ГРМ оновлену письмову заяву з відповідними підтвердними документами (пункт 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем). Аналогічна норма містилася у пункті 28 Правил надання населенню послуг з газопостачання, що зобов`язував споживача надавати газопостачальному підприємству письмову заяву з відповідними підтвердними документами тимчасової відсутності споживача або членів його сім`ї за основним місцем проживання кожні шість місяців такої відсутності. ОСОБА_1 зареєстрований у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , тому питання нарахування плати за користування послугами із газопостачання у випадку не проживання у цій квартирі має вирішуватися відповідно до встановленого порядку, який позивачем дотриманий не був. Щодо майнової та моральної шкоди Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України). Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльність відповідачів не доведено позивачем належними та допустимими доказами, позивачем не обґрунтованого та не надано жодного доказу наявності моральної шкоди, не підтверджено факту завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, не встановлено причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення завданої шкоди. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання заявника про витребування доказів, не заслуговують на увагу, оскільки частина доказів, які просив витребувати позивач міститься в матеріалах справи (наказ від 20 травня 2019 року № 01Но-130-0519 та виписка з ЄДРПОУ АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»), а в частині клопотання позивач пояснив, що до відповідача із такою заявою не звертався та письмовий договір не підписував (заява про реєстрацію особового рахунку № НОМЕР_1 та договір розподілу природного газу). Отже, клопотання позивача про витребування доказів було відхилено районним судом обґрунтовано. Відтак, доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанціїнеобґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) не підтвердилися під час касаційного перегляду справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник