Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/26072/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/26072/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О. М. Провадження № 22-ц/817/478/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/26072/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року (ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 26 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_2 (далі позивач, апелянт), в інтересах якого діє адвокат Мартищук Л.П., звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області, відповідач) про відшкодування шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 25 листопада 2024 року працівники патрульної поліції зупинили ОСОБА_2 , як водія автомобіля «Mersedes-Benz Viano» номерний знак НОМЕР_1 та направили на медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, який надалі направлено до суду, справа про адміністративне правопорушення №593/1626/24. Позивач наголосив, що під час розгляду справи № 593/1626/24 він категорично заперечував факт вживання наркотичних речовин. Водночас обов`язкове лабораторне дослідження після позитивного експрес-тесту, передбачене п.10 Постанови КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року проведено не було, що підтверджено постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у справі № 593/1626/24, якою постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд встановив істотні порушення вимог ст.266 КУпАП, Інструкції № 1103 та Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для підтвердження обвинувачення. Таким чином, судовим рішенням у справі №593/1626/24, яке набрало законної сили, встановлено факт незаконних дій працівників поліції, які безпідставно направили позивача на медичний огляд, склали протокол без належних правових підстав та з порушенням установленої процедури, чим порушили його права та законні інтереси. Через незаконні дії відповідача ОСОБА_2 змушений був звернутись за професійною правничою допомогою та понести витрати на оплату послуг адвоката. Загальний розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді становив 18000.00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковими угодами, актами приймання-передачі послуг та платіжними документами. Позивач зазначив, що витрати на правничу допомогу у справі № 593/1626/24 є прямим наслідком незаконних дій органу державної влади, спрямовані на захист порушеного права та становлять реальні збитки у розумінні ст.22 ЦК України. У зв`язку з наведеним позивач просив суд: - стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок коштів Державного бюджету України шкоду в розмірі 18000.00 грн, сплачені за правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення №593/1626/24; - вирішити питання судових витрат, понесених у даній цивільній справі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мартищук Л.П., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність протиправних дій працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, оскільки до позовної заяви було долучено апеляційну скаргу на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року в справі №593/1626/24, де детально послідовно, з прив`язкою до відеофіксації та документів огляду описано неправомірні дії працівників патрульної поліції та істотність допущених порушень. Звертає увагу на те, що у справі №593/1626/24 ключове порушення, встановлене апеляційним судом, було непроведення підтверджуючого лабораторного дослідження після позитивного експрес-тесту. На думку сторони позивача, замість встановлення істини під час складання адміністративних матеріалів мало місце переслідування. Крім того, суд першої інстанції не розмежувавши позовні вимоги, помилково відніс 18000.00 грн до «судових витрат» та формально застосував підхід про неможливість стягнення процесуальних витрат як збитків. Ці витрати були необхідні для скасування незаконного притягнення до відповідальності, що існувало до ухвалення рішення апеляційного суду у справі №593/1626/24. Зазначає, що причинний зв`язок у справі є прямим і підтверджується матеріалами: якби працівники поліції діяли законно, дотрималися порядку огляду та забезпечили обов`язкове лабораторне підтвердження (або отримали негативний результат), протокол або не був би складений, або не був би переданий до суду, або провадження не могло б тривати за відсутності належних і допустимих доказів. Саме допущені порушення та подальша передача матеріалів до суду зумовили необхідність витрат на захист. Також вказує, що в даній цивільній справі відсутність можливості компенсувати витрати на професійну правничу допомогу в адміністративному провадженні, у поєднанні з відмовою у цивільно-правовому відшкодуванні, призводить до ситуації, за якої позивач позбавлений будь-якого ефективного національного засобу захисту. Формальне закриття адміністративного провадження без можливості усунення майнових наслідків незаконних дій посадових осіб держави не відповідає стандартам статті 13 Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат. 05 березня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ГУНП в Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивований тим, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Звертає увагу на те, що встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди. Зі змісту постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення № 593/1626/24 вбачається, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення стало те, що висновок про перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння зроблено на підставі тесту та без проведення обов`язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним, а також відсутність відомостей про повторне протягом року вчинення такого правопорушення. Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі № 593/1626/24, які, на думку суду апеляційної інстанції, у свої сукупності вказували на недоведеність у ході провадження у цій справі керування ОСОБА_2 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння, що не доводить очевидної протиправності дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. За правилами частині першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №182109 від 26 листопада 2024 року ОСОБА_2 в порушення вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, керував автомобілем «Mersedes-Benz Viano», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року в справі № 593/1626/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000.00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Як визнав суд, 25 листопада 2024 року о 20 год. 24 хв. в м.Бережани по вул. Червона, гр. ОСОБА_2 керував автомобілем «Mersedes-Benz Viano», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2025 року в справі № 593/1626/24 апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , задоволено. Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року скасовано, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апеляційний суд в справі № 593/1626/24, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що висновок про перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння, зроблений на підставі тесту та без проведення обов`язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним. Також встановлено, що між ОСОБА_2 та адвокатом Мартищук Л.П. укладений договір про надання правничої допомоги №5 від 16 січня 2025 року. ОСОБА_2 здійснював перерахування грошових коштів на рахунок адвоката ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією компанії NovaPay № 57dd0b3e-f1b2-4143-8c15-ec2384178eac від 06 червня 2025 року на суму 3000.00 грн, платіжною інструкцією від 14 березня 2025 року на суму 5000.00 грн, платіжною інструкцією від 16 лютого 2025 року на суму 5000 грн, платіжною інструкцією від 28 січня 2025 року на суму 5000.00 грн. Крім цього, ОСОБА_2 та адвокат Мартищук Л.П. погодили обсяг правничої допомоги та розмір додаткового гонорару у зв`язку з представництвом інтересів, а саме: акт про надання правової допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 5 від 16 січня 2025 року та Додаткової угоди №1 від 30 березня 2025 року, Додаткова угода №1 від 14 березня 2025 року, Акт № 2 приймання-передачі наданих правничих послуг від 10 травня 2025 року, Додаткова угода № 2 від 08 травня 2025 року, Акт № 1 від 16 лютого 2025 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. У відповідності до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. Як роз`яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначав, що відповідач протиправно склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відносно нього, чим завдав йому матеріальну шкоду, зокрема, витрати, сплачені у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги в справі про адміністративне правовопорушення № 593/1626/24. Суд зазначає, що сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу такого порушення безумовно не свідчить про завдання позивачу майнової шкоди, оскільки у спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зі змісту постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення № 593/1626/24 вбачається, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП за відсутності в його діях складу вказаного правопорушення стало те, що висновок про перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння, зроблено на підставі тесту та без проведення обов`язкового підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини шляхом лабораторного дослідження, є недійсним, а також відсутність відомостей про повторне протягом року вчинення такого правопорушення. Також у вказаній постанові апеляційного суду про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема ст.256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії поліцейського були протиправними. Судом першої інстанції під час розгляду даної цивільної справи правильно встановлено, що відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі № 593/1626/24, які на думку суду апеляційної інстанції, у свої сукупності вказували на недоведеність у ході провадження у цій справі керування ОСОБА_2 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння, що не доводить очевидної протиправності дій працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Отже, позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що дії працівників поліції по складенню протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності були незаконними, що могло б бути, передбаченою ст.1174 ЦК України підставою для відшкодування йому, заподіяної такими діями, шкоди. Також апеляційний суд зазначає, що не підлягають до застосування в цьому випадку положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення пре підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосувати адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. До позивача не було застосовано судом жодного, передбаченого КУпАП, адміністративного стягнення, а складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. З огляду на вищевикладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до ст.ст.283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу матеріальну шкоду, таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду те, що відсутні правові підстави для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачем у порушення вимог ЦПК України не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності дій відповідача. Безпідставними є доводи апелянта про те, що неправомірні дії працівників патрульної поліції детально описано в апеляційній скарзі на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року в справі №593/1626/24, яка була долучена до позову, оскільки вказаний документ не є належним доказом, який підтверджує незаконність дій відповідача. Твердження апелянта про те, що у справі №593/1626/24 ключове порушення, встановлене апеляційним судом, було непроведення підтверджуючого лабораторного дослідження після позитивного експрес-тесту, колегія суддів не приймає, оскільки у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є обставиною, яка підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 06 травня 2026 року. Головуючий О.З. Костів Судді: М.В. Хома Н.М. Храпак