Постанова 4811 № 446/1752/25

Справа № 446/1752/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І. Провадження № 22-ц/811/381/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 січня 2026 року в складі судді Костюк У.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капатал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У липні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №589178308 від 09 січня 2021 року 56412 грн. 00 коп. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.01.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 589178308 на суму 16000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2NE76. Згідно із умовами Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: 16000,00 грн 09.01.2021 на банківську карту № 5168-75хх-хххх-9684 відповідача, яку останній вказав у заявці при укладенні Кредитного договору. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу

1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №125 від 16.03.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 56412,00 грн. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 56412 грн. 00 коп, яка складається з: 16000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 40412,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також стягнути понесені судові витрати. Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного сулду Львівської області від 06 січня 2026 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капатал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем. Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Юніт Капітал», вважає рішення незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено факт укладення кредитного договору, факт погодження між сторонами умов кредитування, факт перерахування грошових коштів на рахунок боржника, факт укладення договорів факторингу та факт переходу прав вимоги за реєстрами. Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024. Пунктом 1.4 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до нього, а саме Реєстрах прав вимоги. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість раз. 16.03.2021 первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги 125 до Договору факторингу, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 36908 грн. Таким чином стверджує, що перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства. Щодо переходу права вимоги за Договором №05/0820-01 від 05.08.2020, то на виконання цього договору сторони підписали Реєстр права вимоги №10 від 31.07.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі. У подальшому ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, при цьому всі інші умови Договору залишились без змін. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №140325-У, відповідно до якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 56412,00 грн, що стверджується витягом з Реєстру боржників б/н від 04.06.2025. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги відносно ОСОБА_2 , як боржника у зобов`язанні, не набуло. Такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу. Позивачем надано належні документи, які підтверджують послідовність і безперервність переходу права вимоги, проте суд необгрунтовано визнав ці докази недостатніми для підтвердження правовового статусу скаржника як наоежного кредитора. Просить скасувати рішення Кам`нка-Бузького районного суду Львівської області від 06 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити повністю, стягнути понесені судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів. Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав зі сторони відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду із цим позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №589178308 від 09.01.2021, що був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс». У зв`язку з відмовою у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» були відсутні підстави для стягнення судових витрат. Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить із встановлених обставин. Судом встановлено, що 09 січня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений Договір № 58917830, за яким кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 16000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Договір підписано електронним підписом однораховим ідентифікатором MNV2 NE76. Відповідно до п. 1.2 Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»). У п. 1.3 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду мождиве до закінчення Дисконтного періоду, а також під час Пільгового періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. За користування Кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.4): включно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною пцентною ставкою в розмірі 526,60 % річних, що становить 1,44 % від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1); за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 Договору, з наступного дня після закічення вказаного в п. 1.2 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 524,25% річних, що становить 1,44% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 1.4.2); у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 Договору, умови щодо нарахуваня процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Згідно із умовами Кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти у розмірі 16000,00 грн. 09.01.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-9684, яку відповідач вказав у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 09.01.2021. Також, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021. Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022. Додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2024. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №125 від 16.03.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 36908,00 грн, з яких 16000,00 грн - тіло кредиту, 20908,00 грн відсотки. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладений договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Згідно із п. 8.2 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1, тобто з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за їх наявності) цього договору та закінчується 04 серпня 2021 року. Додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2024 року. На виконання умов Договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги №10 від 31.07.2023, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги на суму 56412,00 грн, з яких 16000,00 грн - тіло кредиту та 40412,00 грн - відсотки. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №589178308 від 09.01.2021. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 56412,00 грн, з яких 16000,00 грн - тіло кредиту та 40412,00 грн - відсотки. Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором №589178308 від 09.01.2021, виданої ТОВ «Юніт Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 56412,00 грн, з яких 16000,00 грн. тіло кредиту та 40412,00 грн - відсотки. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір №589178308 від 09.01.2021 про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено факт укладання правочину. Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 16000,00 грн та користування такими протягом строку їх кредитування. Вказана обставина не заперечується відповідачем у відзиві на позов. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)). У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, 4) найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги. Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог. Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги. Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги. ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому. Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу. Як зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладений договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01. На підставі пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній. Згідно із приписами пункту 3.1 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Відповідно до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклалали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору до 30.12.2024, всі інші умови залишились без змін. З наведеного слід дійти висновку, що передача права вимоги відбулось в межах часових рамок чинності Договорів факторингу від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс», які у свою чергу мали право відступати право вимоги на користь інших осіб. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «Онлайн Фінанс». Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 № 589178308 від 09.01.2021 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал». В свою чергу, ТОВ «Юніт Капітал», на підтвердження розміру невиконаного ОСОБА_1 зоов`язання за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №589178308 від 09.01.2021 надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 56412,00 грн, з яких 16000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 40412,00 грн - заборгованість за відсотками. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Як встановлено судом, за умовами кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником, а саме до 08.02.2021 включно. У п. 1.3 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 Договору строк Дисконтоного періоду можу бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих процентів за користування Кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження чтроку Дисконтного періоду. Таким чином, виходячи з умов договору, позичальник повинен був до закінчення Дисконтного періоду (30 днів), тобто до 08.02.2021 включно оплатити відсотки в розмірі 6912,00 грн. Згідно із розрахунком заборгованості, сформованого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 протягом зазначеного строку нараховані відсотки за користування кредитом не сплатила, тіло кредиту не повернула. З навденого слід дійти висновку, що позичальник не вчинила жодних дій щодо продовження Дисконтного періоду. Таким чином сума за тілом кредиту в розмірі 16 000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо стягнення відсотків за користування кредитом під час дисконтного періоду та після закінчення дисконтного періоду, то судова колегія виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що кредитодавцем протягом Дисконтого періоду (30 днів) відповідачу нараховував відсотки в розмірі, передбаченому п. 1.4.1 (1,44% в день), що в загальному становило 6912,00 грн. В подальшому, відсотки нараховувались за ставкою, передбаченою п. 1.7.2, яким передбачено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30% в день від суми Кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальника. Тобто, по закінченню Дисконтного періоду (30 денного строку користування кредитом), ОСОБА_1 протягом 90 днів здійснювалось нарахування за відсотковою ставкою 2,3% в день, визначеного п 1.7.2. Разом з тим, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 протягом Дисконтного періоду (перші 30 днів) не вчинилі дії, які б свідчили про продовження строку Дисконтного періоду у порядку, визначеному п. 1.3 Договору. Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після закінчення Дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, продовжував нараховувати відсотки за ставкою, визначеню у п. 1.7 Договору. Аналогічно продовжив нарахування з 17.03.2021 по 08.05.2021 ТОВ «Таліон Плюс». Разом з тим, із розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 22.02.2021, тобто по закіченню дисконтоного періоду сплатила 500,00 грн відсотків, чим фактично визнала заборгованість. Пунктом 1.7. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п.1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; п.1.7.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати: 839,5 проценти річних, що становлять 2,3 проценти в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом. З наведено слід дійти висновку, що сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується з огляду на наступні процентні ставки, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: дисконтна процентна ставка 526,60% річних (або 1,44% в день) (п. 1.4.1); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду у разі його продавження 524,25% (або 1,44% в день) (п. 1.4.2); в разі після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної плати оплати процентів, Базова процентна ставка 620,50 % річних (або 1,70% в день) (1.4.3); а також у разі факту користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду, що є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України в розмірі 39,5% річних (або 2,3% в день). З огляду на встановлені обставини, в даному випадку підлягали застосуванню положення, визначені п. 1.4.3 Договору, і розмір відсотків мав становити, виходячи з відсоткової ставки 1,70% в день за весь строк Дисконтоного періоду. Проте, первісний позивач при розрахунку заборгованості, вказаних положень договору не застосував, та фактично після закінчення Дисконтного періоду продовжував нарахування відсотків за ставкою, передбаченою п. 1.7.2, протягом строку, визначеного п. 1.7.1 Договору. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх. З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, у даному випадку, нарахування відсотків могло відбуватись лише за період з 09.01.2021 по 08.02.2021 року. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення дисконтного періоду 08.02.2021, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих усіх процентів в сумі 6912,00 грн, що визначені у п. 1.4.1 Договору. Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить. З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом з 09.02.2021 по 08.05.2021, тобто поза межами строку кредитування. Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» кредиту в сумі 16000,00 грн. та процентів за користування кредитом за період з 09.01.2021 по 08.02.2021 в сумі 6912,00 грн, а загалом 22912,00 грн. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 22.02.2021 сплатила 500,00 грн відсотків, тому розмір заборгованості за відсотками становить 6412 грн. Таким чином до стягнення підлягає 22412 грн, з яких 16000,00 грн. тіло кредиту, 6412,00 грн. відсотки. На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 09.01.2021 з повернення кредитної заборгованості. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2406,00 грн (962,40 грн (за подання позовної заяви) + 1443,60 грн (подання апеляційної скарги)), що є пропорційним до задоволених вимог. Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.1 п.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, Додаткової угоди до нього №25770525283 від 05.06.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору № 05/06/25-01 від 05.06.2025 на суму на суму 7 000 грн в суді першої інстанції, що включає в себе складання позовної заяви 5000,00грн, вивчення матеріалів справи 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500,00 грн та підготовка і подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних кошів - 500,00 грн. Встановивши фактичні обставини справи та враховуючи, що вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту та подача клопотання фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову у розмірі 2 000,00 грн. Такий розмір стягнення відповідає критеріям складності справи, принципу співмірності та розумності судових витрат. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,- ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково. Рішення Кам`нка-Бузького районного суду Львівської області від 06 січня 2026 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором №589178308 від 09.01.2021 в розмірі 22412 (двадцять дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2406 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а загалом 4406 (чотири тисячі чотириста шість) гривень 00 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови. Повний текст постанови складений 05 травня 2026 року. Головуючй А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк