Ухвала КЦС ВС № 752/10921/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Київ справа № 752/10921/25 провадження № 61-4063ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Філоненко Вікторія Василівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, постановив ухвалу про таке:

1. У травні 2025року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі) про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 314 191, 82 грн.

2. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року позов задоволено.

3. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через представника Філоненко В. В. 02 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_1 вказувала, що він не був присутній в судовому засіданні, про розгляд справи повідомлений не був, копію позовної заяви не отримував. 28 жовтня 2025 року адвокат Філоненко В. В. ознайомилась з матеріалами справи та отримала копію позовної заяви з додатками. Також зазначено, що 01 грудня 2025 року підсистема «Електронний суд» не працювала у зв`язку з проведенням технічним робіт, відтак, відповідач не міг в цей день подати апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення наявних в ній недоліків шляхом подання до суду заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року та долучення доказів доплати судового збору в розмірі 2 021,85 грн.

5. На виконання вимог ухвали суду адвокатом Філоненко В. В. подано заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, про розгляд справи у встановленому ЦПК порядку повідомлений не був, копію позовної заяви та доданих до неї документів не отримував. Вказано, що ОСОБА_1 не був обізнаний з позовними вимогами та розрахунками, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення. Зазначено, що ОСОБА_1 не є фахівцем в галузі права, тому він звернувся за фаховою правничою допомогою та уклав договір з АО «Абсольво». 28 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію позовної заяви з додатками, відтак тільки отримавши ці документи, представник мала змогу подати апеляційну скаргу до апеляційного суду з обґрунтуванням заперечень проти заявлених позовних вимог та висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

6. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

7. Ухвала мотивована тим, що заявник не надав жодного доказу з приводу об`єктивної неможливості подання до суду апеляційної скарги у визначений законом строк, а саме протягом тридцяти днів (до 13 листопада 2025 року) з дня отримання ОСОБА_1 оскаржуваного рішення в електронному кабінеті в системі «Електронний суд», та не вказав інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року. 8. 26 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філоненко В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції.

9. Касаційна скарга обґрунтована таким: - апеляційний суд порушив право на доступ до правосуддя, оскаржувана ухвала є незаконною та суперечить правовим позиціям Верховного Суду; - суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, необґрунтовано визнавши причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними; - суд порушив основні принципи цивільного судочинства - права на справедливий суд та принцип рівності сторін; - суд позбавив можливості ОСОБА_1 викласти свою позицію та надати свої доводи, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи належним чином та не отримував копії позовної заяви з додатками.

10. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК.

11. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 10) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

12. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є таке.

13. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у встановлених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

15. В контексті дотримання права на справедливий суд, яке гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03).

16. «Право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним непрямим шляхом, особливо коли йдеться про умови прийнятності апеляції (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява № 155/1996/774/975). У багатьох випадках ЄСПЛ вирішував, що перш за все національні органи влади, зокрема суди, повинні вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Це стосується, зокрема, тлумачення судами норм процесуального характеру, таких як строки, що регулюють подання документів або подання скарг. Підхід ЄСПЛ стосовно цього полягає в тому, що процесуальні обмеження не будуть сумісні з пунктом 1 статті 6, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Загалом, процесуальні норми не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або до такої міри, щоб порушити саму суть права (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).

17. ЄСПЛ визнав, що норми, які регулюють умови прийнятності апеляцій, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, і що зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року, заява № 64001/00).

18. Згідно зі статтею 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

19. Частиною першою статті 127 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

20. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.

21. За приписами частини третьої статті 357 ЦПК апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

23. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

24. У цій справі апеляційний суд встановив, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 отримав 14 жовтня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронному вигляді.

25. Адвокат Філоненко В.В., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 02 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

26. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

28. ОСОБА_1 не довів належним чином та не підтвердив жодними доказами поважність причин пропуску на апеляційне оскарження судового рішення.

29. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 354, 358 ЦПК та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

30. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене у випадках встановлених законом, зокрема, і в питанні, що стосується строку звернення до суду, який стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов`язків.

31. Надання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість повноваження суду касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

32. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

33. З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Філоненко В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Філоненко Вікторія Василівна на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 752/10921/25.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков