Ухвала КЦС ВС № 705/4678/24

У х в а л а 29 квітня 2026 року м. Київ Справа № 705/4678/24 Провадження № 61-5670ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Глеваський Віталій Васильович (далі - адвокат), на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до скаржника за участю Моторного (транспортного) страхового бюро як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), і в с т а н о в и в:

1. У серпні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути зі скаржника відшкодування 11 243,51 грн майнової шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди. 2. 14 жовтня 2025 року Маньківський районний суд Черкаської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 3. 26 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: стягнув зі скаржника на користь позивачки 8 329,31 грн збитків, непокритих страховим відшкодуванням, і 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; відмовив у задоволенні іншої частини вимог. 4. 27 квітня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України). 5.5. Предметом позову є відшкодування шкоди. Ціна позову становить 21 243,51 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99 840,00 грн = 30 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). З огляду на це за законом справа є малозначною. 5.6. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для нього виняткове значення. Мотивував тим, що є виключна правова проблема щодо визначення можливості звернення з позовом особи, яка формально є власником майна, але втратила право вимоги у зв`язку з його відступленням страховикові після отримання страхового відшкодування; склалася ситуація, за якої страховик набув право вимоги, первісний власник формально є позивачем, шкода повністю відшкодована, але допускається її повторна компенсація. 5.7. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на самого скаржника бажаного для нього висновку щодо застосування норм права не підтверджує такий фундаментальний характер. Доводів про те, що справа має для скаржника саме виняткове значення, він не навів. Із оскарженою постановою не погодився. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, і що справа має виняткове значення для скаржника. 5.8. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю Моторного (транспортного) страхового бюро як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіД. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко