LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816577/4767/25

від 07.05.2026 ·

Справа №577/4767/25 Номер провадження 22-ц/816/1915/26 Категорія - 36 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року про зупинення провадження у справі, постановлену у складі судді Логіна Є.В. в м. Конотоп, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумиобленерго» про стягнення коштів, в с т а н о в и в: 12 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із позовом до АТ «Сумиобленерго» та свої вимоги мотивував тим, що 04 листопада 2020 року між сторонами укладено договір про стандартне приєднання до електричних мереж №47/2-574. Позивач 30 грудня 2020 року виконав свій обов`язок, сплативши 27036,00 грн попередньої оплати. Відповідач виконав зобов`язання лише 01 березня 2025 року, допустивши прострочення у 1527 днів. У зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 88058,88 грн, з яких: 27036,00 грн попередня оплата, 39661,81 грн пеня, 3373,20 грн 3% річних та 17987,87 грн інфляційні втрати. 02 березня 2026 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що під час розгляду справиНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі- НКРЕКП) прийняла постанову №1911, якою за порушення ліцензійних умов розподілу електричної енергії, зокрема щодо несвоєчасного надання послуг зі стандартного приєднання, до АТ «Сумиобленерго» застосовано санкцію у вигляді застереження. Як зазначено у постанові, відповідач, починаючи з 25 червня 2021 року, повідомляв позивача про збільшення строку надання послуги на 30 календарних днів у зв`язку із затримкою відведення земельних ділянок, що не відповідає вимогам пункту 4.2.4 Кодексу систем розподілу, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. АТ «Сумиобленерго» зазначає, що не погоджується з висновками НКРЕКП та оскаржило постанову №1911 у судовому порядку. Зокрема, у Київському окружному адміністративному суді відкрито провадження у справі №320/5422/26 за позовом АТ «Сумиобленерго» до НКРЕКП про визнання протиправним та скасування пункту 1 зазначеної постанови в частині застосованого застереження щодо порушення ліцензійних умов, а саме несвоєчасного надання ОСОБА_1 послуги зі стандартного приєднання. На думку відповідача, предметом розгляду цієї справи є стягнення коштів у зв`язку з порушенням строків надання послуги, тоді як правомірність встановлення самого факту такого порушення є предметом розгляду в адміністративній справі. У зв`язку з цим відповідач вважає, що вирішення адміністративної справи №320/5422/26 має безпосереднє значення для правильного вирішення справи, а тому до набрання законної сили рішенням у ній розгляд цієї справи є неможливим. Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року провадження у цивільній справі № 577/4767/25 (провадження 2/577/54/26) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сумиобленерго» про стягнення коштів зупинено до набрання законної сили рішенням суду в справі праві № 320/5422/26 (провадження № П/320/5423/26) за позовом АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» до НКРЕКП про визнання протиправним та скасування окремих положень Постанови НКРЕКП від 25 листопада 2025 року № 1911, що перебуває на розгляді у Київському окружному адміністративному суді. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі предметом розгляду є стягнення з АТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 88058,88 грн у зв`язку з порушенням строків надання послуги зі стандартного приєднання. При цьому спірним є питання правомірності неодноразового збільшення відповідачем строку виконання робіт на 30 календарних днів, про що повідомлявся позивач у зв`язку з розробленням проєкту землеустрою. Водночас НКРЕКП у постанові від 25 листопада 2025 року дійшла висновку про порушення відповідачем вимог пункту 4.2.4 Кодексу систем розподілу, оскільки з 25 червня 2021 року останній безпідставно збільшував строк надання послуги. Отже, обставини, які є підставою заявлених позовних вимог у цій справі, оспорюються відповідачем у межах адміністративної справи №320/5422/26, предметом якої є оскарження відповідної частини постанови НКРЕКП №1911. Встановлення або спростування факту порушення строків надання послуги у зазначеній адміністративній справі матиме безпосередній вплив на вирішення цієї справи, у зв`язку з чим її розгляд по суті залежить від набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/5422/26. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, послався на пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, однак не врахував, що відповідно до цієї норми зупинення є недопустимим, якщо наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини без очікування вирішення іншої справи. Згідно матеріалів справи, предметом позову є стягнення коштів у зв`язку з порушенням умов договору №47/2-574 від 04 листопада 2020 року. У справі наявні належні докази, зокрема договір, підтвердження оплати від 30 грудня 2020 року та документи, що свідчать про фактичне надання послуги лише у березні 2025 року, які є достатніми для встановлення факту прострочення виконання зобов`язання та визначення розміру заявлених до стягнення сум. Адміністративна справа №320/5422/26 стосується правомірності індивідуального акта НКРЕКП, тоді як у цій справі вирішується питання цивільно-правової відповідальності відповідача за порушення договірних зобов`язань. Навіть у разі скасування постанови НКРЕКП №1911, це не впливає на встановлення факту прострочення виконання договору, який підтверджується наявними у справі доказами. При цьому вказана постанова НКРЕКП є чинною, а її оскарження не зупиняє виконання; заходи забезпечення позову в адміністративній справі не застосовувалися. Відтак висновки НКРЕКП можуть враховуватися судом як доказ. За таких обставин зупинення провадження призводить до безпідставного затягування розгляду справи та порушення права позивача на розгляд справи у розумний строк, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 10 квітня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції правомірно зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 320/5422/26. Просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що подана апеляційна скарга на ухвалу про зупинення провадження у справі, у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. У цій справі, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження, належним чином не обґрунтував, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи та чому зібрані у цій справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору. Предметом позову у зазначеній справі є питання цивільно-правової відповідальності за порушення умов Договору № 47/2-574 від 04 листопада 2020 року. Матеріали справи за позовом про стягнення коштів дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, оскільки крім постанови НКРЕКП № 1911 від 25 листопада 2025 року, наявні інші докази, оцінка яких дозволяє дійти висновку щодо правомірності чи неправомірності дій відповідача, зокрема, умови договору, акт приймання-передачі та акт про фактичне надання послуги, який відображає реальну дату виконання зобов`язання тощо. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції має достатні правові підстави для самостійної оцінки зазначених доказів відповідно до статті 89 ЦПК України, без необхідності очікування результатів розгляду адміністративної справи. Колегія суддів також враховує, що предметом розгляду в адміністративній справі є оскарження АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» рішення НКРЕКП (адміністративного акту), тоді як у зазначеній цивільній справі вирішується спір щодо захисту прав споживача та відшкодування шкоди (компенсації), завданої внаслідок тривалого невиконання відповідачем договірних зобов`язань. З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить належного та достатнього мотивування необхідності такого зупинення. За таких обставин висновок суду про необхідність зупинення провадження у справі є передчасним та необґрунтованим. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи №320/5422/26, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.П. Сидоренко Судді: О.І. Собина Д.В. Сізов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»